Гафія Петрівна Візичка́нич ( 22 січня 1912, Ганичі — 26 квітня 1993, Ганичі) — українська майстриня художнього ткацтва; член Спілки художників України з 1961 року. Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1967 року.
Біографія Народилася 22 січня 1912 року в селі Ганичах (тепер Тячівський район, Закарпатська область, Україна) в бідній багатодітній сім'ї. Протягом 1928–1952 років працювала ткалею, з 1952 року — майстром килимарного цеху в Ганичах. Померла в Ганичах 26 квітня 1993 року.
Творчість Працювала в галузі декоративного мистецтва (художнє ткацтво, килимарство). Авторка декоративних доріжок, килимів, ліжників, рушників, запасок з геометричними орнаментами, який поєднується зі стилізованим рослинним. Серед робіт: килими «Дзвіночок» (1966); «Лісова пісня» (1970); «Бджілка» (1978); доріжки «Смерічка» (1967); «Фіалка» (1967). Брала участь у всеукраїнських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1967 року. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1978 та 1982 роках. Експонувалась на міжнародних виставках в ЧССР, Угорщині, Румунії.
Роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві та Музеї етнографії та художнього промислу у Львові.
Примітки
Література
Романова Т. О. Візичканич Гафія Петрівна // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В. — 1995, сторінка 341; Романова Т. О. Візичканич Гафія Петрівна //