Мері Едмонія Льюїс (; (, Олбані, штат Нью-Йорк — ) — американська скульпторка афро-індіанського походження.

Життєпис

Молодість, освіта Народилася в місті Олбані, штат Нью-Йорк. Батько — гаїтянин африканського походження, мати — з індіанського племені чіппева. Батьки померли, коли вона була дитиною, у момент їх смерті її точний вік не був відомий. Едмонія разом зі старшим братом жили в сім'ї родичів матері в Ніагара-Фоллс. Через три роки брат запропонував їй відмовитися від роботи вдома і вступити до школи.

Навчалася в підготовчому Оберлін-коледжі в Огайо — одному з перших навчальних закладів США, куди приймали жінок різних рас. Саме там Едмонія зацікавилася скульптурою і почала свою кар'єру в мистецтві«Edmonia Lewis-Sculptor.» Famous Firsts of Black Women. Gretna: Pelican Company, 1994..

Інцидент в Оберлін-коледжі Під час зимового семестру 1862 році, всього через кілька тижнів після початку Громадянської війни в США, Едмонія поїхала кататися на санях з двома подругами по коледжу, Марією Майлз і Христиною Еннес. Потім вона запросила їх додому на випивку. Незабаром після цього Майлз і Еннес серйозно захворіли. Лікарі прийшли до висновку, що до них в організм потрапила якась отрута, і навіть не були впевнені в тому, що вони виживуть. Через кілька днів подруги пішли на поправку, тому влада не стала вживати ніяких заходів.

Проте, розсерджені містяни підстерегли Едмонію Льюїс вночі і серйозно її побили«Edmonia Lewis: Sculptor.» Proudly Red and Black. New York: Maxwell Macmillan, 1993.. Відповідальних за побиття не знайшли«Mary Edmonia Lewis.» Insuperable Obstacles. Cincinnati: Union Institute Graduate School, 1993. Напад викликав суспільний резонанс, і поліція заарештувала Льюїс за звинуваченням в отруєнні подруг. Від імені коледжу на процесі її захищав випускник коледжу, єдиний юрист-афроамериканець в Оберліні, . Хоча більшість свідків дали свідчення проти Льюїс, а сама Льюїс відмовилася від свідчень, Ленгстону вдалося переконати суд в її невинності.

Скульптор Після закінчення коледжу Льюїс переїхала до Бостона, де продовжувала займатися скульпторською діяльністю. Вона навчалася у відомого скульптора . Працюючи у Брекета, Льюїс познайомилася з полковником Робертом Ґулдом Шоу, героєм Громадянської війни в США, і створила його скульптуру.

Для продовження навчання і практики вона 1865 року переїхала до Рима. У Римі Льюїс спеціалізувалася на виготовленні бюстів, відкрила власну майстерню і здобула популярність: в Італії її екзотична зовнішність викликала прямо протилежну реакцію, ніж та, з якою вона стикалася в США. Завдяки навчанню в Римі вона розвинула свою техніку в стилі неокласицизму. Наприклад, вона зображала героїв своїх скульптур не в сучасному одязі, а в давніх тогах або драпіровці«The Diverse Quests for Professional Statues.» African American Art and Artists. Berkeley: University of California P, 2003..

Через деякий час вона повернулася в США, де продовжила скульпторську роботу. Її твори продавалися за великі гроші. 1873 року в газеті New Orleans Picayune з'явилася стаття з твердженням, що «Едмонія Льюїс незаконно привласнила 50 000 доларів, отриманих як завдаток за майбутню роботу». Зі зростанням популярності її студія стала приваблювати туристів«The Nineteenth Century.» Our Hidden Heritage. New York: Paddington P, 1974.. Серед тих, чиї бюсти вона створила в той період, були поет Генрі Лонгфелло, аболіціоніст Джон Браун, політик , президент Авраам Лінкольн, письменник Венделл Філліпс. Створену нею скульптуру Лонгфелло поміщено в бібліотеці Гарвардського університету.

Крім бюстів, Льюїс створила низку відомих постатей-скульптур, серед яких «Агар у пустелі» (1866), «Гаявата» (1865), «Шлюб Гаявати» (1865), «Від'їзд Гаявати» (1867), «Мадонна з немовлям» (1867), «Смерть Клеопатри» (1867).

Її скульптура «Вічно вільні» () — одна з найвідоміших робіт в американській скульптурі. Вона зображує пару афроамериканців, які розривають ланцюги.

Льюїс брала участь у кількох виставках, які створили їй славу — в Чикаго (1870), Римі (1871), Філадельфії (1876) — на останній премію, нарівні з нею, отримав ще один афроамериканець, Річард Банністер.

Наприкінці 1880-х років жанр неокласицизму став потроху втрачати популярність, і разом з тим почала втрачати популярність і сама Льюїс. Останні роки життя погано вивчені, спірним є навіть рік її смерті (найчастіше вважалося, що вона померла 1890 року). Недавні дослідження показали, що вона до самої своєї смерті жила в Лондоні і померла 1907 року. Льюїс ніколи не виходила заміж і, наскільки відомо, дітей не мала«Edmonia Lewis.» Free Within Ourselves. Washington D.C.: National Museum of American Art, 1992..

Список творів

Гаявата (Hiawatha), 1868 Бюст Авраама Лінкольна (Bust of Abraham Lincoln), 1870 Пробуджена (Awake), 1872 Агар (Hagar), 1875 Вічно вільні (Forever Free), 1867 Полковник Роберт Ґулд Шоу (Colonel Robert Gould Shaw), 1864 Міннегага (Minnehaha), 1868 Генрі Вордсворт Лонгфелло (Henry Wordsworth Longfellow), 1868 Старий виробник стріл і його дочка (The Old Arrow-Maker and His Daughter), 1866 Смерть Клеопатри (Death of Cleopatra), 1876 Наречена Весни з вуаллю (Veiled Bride of Spring), 1878

Література

Collins, Lisa G. «Female Body in Art.» The Art of History. New Jersey: Rutgers UP, 2002. Katz, William L., and Paula A. Franklin. «Edmonia Lewis: Sculptor.» Proudly Red and Black. New York: Maxwell Macmillan, 1993. Lewis, Samella. «The Diverse Quests for Professional Statues.» African American Art and Artists. Berkeley: University of California P, 2003. Perry, Regenia A. «Edmonia Lewis.» Free Within Ourselves. Washington D.C.: National Museum of American Art, 1992. Plowden, Martha W. «Edmonia Lewis-Sculptor.» Famous Firsts of Black Women. Gretna: Pelican Company, 1994. Tufts, Eleanor. «The Nineteenth Century.» Our Hidden Heritage. New York: Paddington P, 1974. Woods, Naurice F. «Mary Edmonia Lewis.» Insuperable Obstacles. Cincinnati: Union Institute Graduate School, 1993.

Примітки

Посилання Едмонія Льюїс на www.edmonialewis.com Життєпис Едмонії Льюїс на www.lkwdpl.org Edmonia Lewis, African American and Native American Sculptor на www.womenshistory.about.com The Object at Hand стаття зі Smithsonian Magazine про «Death of Cleopatra»