Будівля Смітсонівського інституту ( - замок у неороманском стилі з червоного пісковика, що стоїть на Національній алеї в місті Вашингтон (округ Колумбія), США. У парку музею розташовуються два входи в підземні музеї Смітсонівського інституту; Національний музей африканського мистецтва і Галерея Саклера Сам замок служить інституту офісом, інформаційним центром і майданчиком для виставок. У 1965 році будівлю було включено в список національних історичних пам'яток США.

Історія Ця будівля була першим проектом архітектора (серед інших робіт якого можна відзначити Собор Святого Патрика (Нью-Йорк) і (Вашингтон)) для Смітсонівського інституту. У 1946 році будівельний комітет провів загальнонаціональний конкурс, журі якого одноголосно обрало дизайн Ренвіка. Картонна модель замку з того конкурсу збереглася і виставлена в самому замку. Ренвіка асистував , особливо при внутрішній обробці будівлі .

Спочатку планувалося будувати замок з білого мармуру, потім на роль основного матеріалу розглядався жовтий піщаник, і, нарешті, будівельний комітет і архітектор зупинилися на червоному пісковику з в штаті Меріленд. Такий піщаник був істотно дешевше граніту і мармуру і простий в обробці, стійкий до впливу стихій . Наукові дані свідчать про використання рабської праці на видобутку червоного пісковика в Сенекском кар'єрі для будівництва цієї будівлі, проте дані про те, що раби були задіяні в самому будівництві, відсутні .

Будівельний комітет призначив генеральним підрядником Гілберта Кемерона, який почав будівництво в 1847 році. Східне крило було закінчено в 1849 і зайнято першим секретарем Смітсонівського інституту Джозефом Генрі і його сім'єю. Західне крило побудовано пізніше в тому ж році. Зовні замок був закінчений в 1852, робота Ренвіка була завершена, і він покинув проект. Кемерон продовжив роботи всередині замку і завершив будівництво в 1855 році .

Незважаючи на всі заходи пожежної безпеки, доступні в той час і використовувалися в цій будівлі, пожежа 1865 року стала причиною серйозних пошкоджень верхнього поверху, знищення рукописів Джеймса Смітсона, паперів Джозефа Генрі, двох сотень картин з американськими індіанцями кисті Джона Мікса Стенлі, кімнати регента, лекційного залу і вмісту публічних бібліотек міст Олександрія (Вірджинія) і Боферт конфіскованого військами жителів півночі під час Громадянської війни. Подальша реконструкція була проведена місцевим архітектором Адольфом Клуссом в 1865 - 1867 роках. Наступні протипожежні реконструкції проводилися в 1883 також Адольфом Клуссом, який на той час побудував поруч Будинок мистецтв і індустрій. До східного крила було додано два поверхи, до західного - один поверх. Електричне освітлення було встановлено в 1895 році .

У 1900-х роках дерев'яна підлога головного залу була замінена на терраццо, а біля південного входу був відкритий Дитячий музей. Також був побудований тунель, що з'єднує замок з Музеєм мистецтв і промисловості. В ході масштабної реконструкції 1968 - 1970 років в будівлі були встановлені сучасні системи освітлення, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, а також ліфти . Сад був створений в 1987 році разом з воротами Ренвіка, які виходять на Індепенденс-авеню і були складені з червоного вапняку, що залишився після демонтажу місцевої в'язниці .

Опис

Джеймс Ренвік спроектував цей замок як домінанту ландшафту Національної алеї, використавши елементи з книги Пам'ятники німецької архітектури Георга Моллера. Спочатку Ренвік планував будівлю в стилі Капітолія США, але пізніше перейшов до традиційного дизайну з книги .

Фасад будівлі виконано з червоного пісковика, що виділяє його серед гранітних, мармурових і виконаних з жовтого пісковика головних будівель Вашингтона .

Будівля складається з центральної секції, двох прибудов і двох крил. Чотири вежі містять внутрішній простір, а п'ять веж поменше носять декоративний характер (хоча в деяких з них є сходи). У центральній секції знаходиться парадний вхід і музейний простір, також є великий лекційний зал на другому поверсі і підвал. Дві галереї використовувалися для показу предметів мистецтва і артефактів, зараз в цьому місці інформаційний центр і ресепшн. У східній прибудові розташовується лабораторія на першому поверсі і дослідний кабінет на другому. У східному крилі раніше знаходився склад на першому поверсі і кімната охорони на другому. Зараз цей простір використовується як адміністративні офіси і архіви. Західна прибудова використовувалася як зал для читання. У західному крилі, відомому як каплиця, розміщувалася бібліотека . Західне крило і прибудова зараз відкриті для відвідувачів.

Основна південна вежа має 28 метрів у висоту і 11 квадратних метрів площі. На північній стороні - дві вежі, висота більшою становить 44 метри. Дзвіниця на північно-східному кутку має площу 5,2 метра і висоту 36 метрів .

План будівлі допускає його розширення з однієї зі сторін, середньовічний дизайн спочатку не симетричний - тому ще одна прибудова не зіпсує гармонійність замку .

Сучасне використання Смітсонівський замок використовується адміністративним офісом Смітсонівського інституту і інформаційного центру для туристів (тут можна знайти карти, путівники та електронні гіди). У склепі біля північного входу знаходиться могила Джеймса Смітсона .

Галерея

Зноски