Ліана де Пужі ( власне Анна-Марі де Шассень, 2 липня 1869, Ла-Флеш — 26 грудня 1950, Лозанна) — французька танцюристка, письменниця і куртизанка, одна з паризьких зірок Прекрасної епохи. Авторка щоденника.
Життєпис
Дочка військового. Отримала релігійне виховання в монастирі в Морбіані.
У 16 років одружилася з морським офіцером, народила сина (згодом син став льотчиком і загинув на фронті в 1914 році). Після двох років шлюбу втекла в Париж від чоловіка, який її бив, домоглася розлучення.
Зустрілася з популярним драматургом і лібретистом Анрі Мельяком, який закохався в неї й допоміг їй влаштуватися в Фолі-Бержер, тут вона і взяла собі сценічний псевдонім.
Брала уроки у Сари Бернар. Змагалася з Кароліною Отеро (їх, разом з Емільєною д'Алансон, називали «три грації прекрасної епохи»). З успіхом гастролювала в Великій Британії. Дружила c Жаном Лорреном, Рейнальдо Аном, Максом Жакобом. Її писали відомі художники, фотографував Надар, до її шанувальників належав Д'Аннунціо. Марсель Пруст написав з Ліани Одетту де Кресі, героїню роману «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann).
Була бісексуалкою, серед її стосунків відомий роман з художницею, письменницею й акторкою Матільдою де Морні, маркізою де Бельбеф (Міссі) і недовгий зв'язок з Наталі Барні, описаний Пужі в романі «Сапфічна ідилія» (1901).
У 1910 році одружилася з румунським князем Георгієм Гикою, після 16 років щасливого шлюбу князь кинув дружину заради молодшої красуні (але вони не розлучалися).
У 1928 році Ліана де Пужі подружилася з настоятелькою монастиря Святої Агнеси під Греноблем, багато пожертвувала монастирю і заповідала поховати себе тут.
З початком Другої світової війни переїхала в Лозанну.
У 1945 році, після смерті чоловіка, вступила послужницею в домініканський орден. Доглядала за розумово неповноцінними дітьми в сирітському притулку.
Померла, як і мріяла, в ніч Різдва.
Праці
L'Insaisissable, роман (1898, присвячений Жану Лоррену) Myrrhille (1899) L'Elizement, комедія (1900) Idylle saphique, роман (1901, перевид. 1979). Ecce homo. D'ici, de la (1903) Les sensations de Mademoiselle de La Bringue (1904) Yvée Lester (1908) Yvée Jourdan (1908) Mes Cahiers Bleus, щоденники (1977, англ. пер. 1979)
Галерея
Примітки
Література Barney NC Souvenirs indiscrets. Paris: Flammarion, 1992. Chalon J. Liane de Pougy, courtisane, princesse et sainte, Paris: Flammarion, 1994 (яп. пер. 1999 року. 2003). Dufresne C. Trois grâces de la Belle Epoque. Paris: Bartillat, 2003
Посилання
Біографія Ліани де Пужі на CulturaGay Ліана де Пужі на Jazzbabies My Blue Notebooks (Mes cahiers bleus, her memoirs), published in English in 1979.