Іван Васильович Дрожжин (, село Муравйово Дмитровського повіту Московської губернії, тепер Дмитровського району Московської області, Російська Федерація — розстріляний , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, голова виконавчого комітету Рязанської губернської ради, відповідальний секретар Рязанського та Костромського губернських комітетів РКП(б), член ЦВК СРСР. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1930—1934 роках.
Біографія Народився в селянській родині. Три роки навчався в сільській школі.
У 1904—1905 роках — учень шовкової фабрики Горбачова в Москві. Навчався у Московській вечірній школі.
У 1905 році працював робітником лимарно-сідельного заводу; брав участь у страйку, відвідував мітинги, побитий нагайкою.
У 1906—1913 роках — робітник (ткач) стрічкової фабрики Гандшин і Вірц в Москві. Був членом робітничого революційного гуртка та членом профспілки текстильників. У 1913 році брав участь у страйку, звільнений з фабрики.
У 1913—1914 роках — робітник фабрики Осипова в Москві.
З 1914 до 1915 року служив у російській армії (рядовий 13-ї бригади), учасник Першої світової війни. Поранений у бою в ногу; лікувався 6 місяців у госпіталі. Демобілізований за інвалідністю.
У 1915—1917 роках — водій трамвая (вагоновод) Артамоновського трамвайного парку Москви.
З лютого до жовтня 1917 року — голова місцевого комітету Артамоновського трамвайного парку Москви.
Член РСДРП(б) з квітня 1917 року.
У 1917—1918 роках — у Червоній гвардії міста Москви.
У 1918—1919 роках — народний суддя Хамовницької дільниці Хамовницького району Москви; член президії народних суддів, завідувач кримінального відділу Московського радянського народного суду.
Одночасно з 1918 до січня 1919 року — голова Хамовницької районної надзвичайної комісії (ЧК) Москви.
У 1919 році — комісар торф'яних розробок Московської губернії.
У 1919 році служив у Червоній армії, перебував на Південному фронті.
До грудня 1919 року — організатор Хамовницького районного комітету РКП(б) Москви, член президії Московської ради.
У грудні 1919 — січні 1921 року — голова виконавчого комітету Хамовницької районної ради міста Москви.
З січня 1921 року працював нa Московсько-Казанській залізниці для «спостережень і контролю за просуванням хлібних вантажів до Москви».
З квітня до червня 1921 року — керуючий справами Московської ради; завідувач організаційного відділ Московської ради.
16 грудня 1921 — 18 квітня 1922 року — голова виконавчого комітету Рязанської губернської ради.
У березні 1922 — травні 1923 року — відповідальний секретар Рязанського губернського комітету РКП(б).
У травні 1923 — травні 1924 року — відповідальний секретар Костромського губернського комітету РКП(б).
З 1924 року — відповідальний секретар Хамовницького районного комітету РКП(б) Москви; залишив посаду після випадкового пострілу з нагана в ногу.
З 1925 року — голова Московського губернського відділу Спілки комунальників.
Закінчив курси марксизму при Комуністичній академії в Москві.
У 1929 році — секретар Московської губернської ради профспілок. Одночасно з січня 1929 до вересня 1930 року — секретар Московської міської ради профспілок.
3 жовтня 1930 — березень 1931 року — завідувач відділу кадрів Московського комітету ВКП(б).
У березні 1931 — 8 лютого 1934 року — голова Московської обласної ради профспілок.
З лютого 1934 до серпня 1937 року — директор Шатурської районної електростанції Московської області.
До листопада 1939 року — заступник керуючого тресту «Волгоелектромережбуд».
6 листопада 1939 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 6 липня 1941 року до страти, розстріляний 27 липня 1941 року. Похований на полігоні «Комунарка» поблизу Москви.
6 жовтня 1956 року посмертно реабілітований.
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (7.07.1935)
Примітки
Джерела Дрожжин Иван Васильевич Дрожжин Иван Васильевич