Іра́к (, Al-Irāq), офіційна назва Іра́кська респу́бліка (, Jumhūrīyat Al-Irāq) — країна на південному заході Азії. Розташована в Месопотамії. Межує на півночі з Туреччиною, сході з Іраном, на південному сході з Кувейтом, на півдні із Саудівською Аравією, південному заході з Йорданією, на заході із Сирією, на півдні омивається Перською затокою.
Географія Див. також: Географія Іраку.
Площа країни — 437072 км²: земельні ресурси — 432162 км², водні ресурси — 4910 км². Сухопутні кордони — 3631 км: Іран 1458 км, Саудівська Аравія 814 км, Сирія 605 км, Туреччина 331 км, Кувейт 242 км, Йорданія 181 км. Берегова лінія — 58 км. Висотні крайнощі: найнижча точка — Перська затока 0 м, найвища точка — Чекаг Дар (Cheekah Dar) 3611 м. Землекористування: орна земля — 12 %; луги — 9 %, ліси та лісиста місцевість — до 1 %, інші площі 78 % (станом на 1993 рік). Зрошувані землі — 25500 км².
Саму територію Іраку виділяють чотири основних природні райони: гірська північ і північний схід, Верхня Месопотамія (рівнина Джазіра), алювіальні рівнини Нижньої Месопотамії, пустельне плато південного заходу.
Більшу частину території Іраку займає Месопотамська низовина. На заході розташоване Сирійсько-Аравійське плоскогір'я висотою до 900 м, на півночі — гірські хребти Вірменського та Іранського нагір'їв висотами 2000-3000 метрів. На території Іраку протікають дві найбільші річки Азії — Тигр та Євфрат, які зливаючись в нижній течії, утворюють річище Шатт-ель-Араб.
Рельєф, ґрунти Гірський район розташований схід від долини річки Тигр. Північно-східне високогір'я починається безпосередньо на південь від лінії, умовно проведеної від Мосула та Кіркуку і продовживши її до кордону з Туреччиною та Іраном. Спочатку пагорби, розділяються широкими степовими ділянками, згодом переходять в гористу місцевість. За винятком декількох долин, гірські райони придатні лише для випасу худоби в передгір'я і степу, хоча помірна кількість опадів та окремі ділянки належних ґрунтів, роблять можливим вирощування деяких сільськогосподарських культур. Але найбільшою особливістю гірського району є великі нафтові родовища поблизу Мосулу і Кіркукта і історична територія-батьківщина більшості іракських курдів.
Північні гори являють собою відроги Східного Тавра, а північно-східні — хребта Загрос. Поверхня цього району поступово підвищується від долини Тигру на північний схід від 500 до 2000 метрів. Окремі гірські масиви піднімаються вище 2000 м над рівнем моря, а вершини у прикордонній зоні — вище 3000 м над рівнем моря. Тут на межі з Іраном знаходиться найвища безіменна вершина країни — 3607 метрів над рівнем моря. У гірському районі — складчасті гори з крутими схилами і зубчастими, розірваними гірськими гребенями, витягнуті паралельно ірако-турецького і ірако-іранського кордонів. Вони складені вапняками, гіпсами, мергелями і пісковиками і глибоко розчленовані численними водотоками басейну Тигру. Особливо виділяється ущелина Равандуз з гірським перевалом Шінек, по якій проходить дорога, що з'єднує Ірак з Іраном. На більш високих плато (від Ель-Джазіри) на північ від Тигру переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів, а в самих горах північного сходу — гірничо-каштанові і гірничо-коричневі ґрунти.
Верхня Месопотамія регіон плоскогір'я, між річками Тигр і Євфрат, відомий як Аль-Джазіра (що перекладається, як «на острові») і є частиною ширшої області, височини яка тягнеться на захід до Сирії по-між двома річками і закінчується уже в Туреччині. Це доволі складний кліматичний та географічний регіон, а мізерні, вимиті річками ґрунти та рельєфна складність для іригації дають змогу класифікувати значну частину цього регіону як напівпустельний.
Горбкувата рівнина Ель-Джазіра (в перекладі «острів») розташована на межиріччя середньої течії річок Тигр та Євфрат на північ від міст Самарра (на річці Тигр) і Гіт (на річці Євфрат) і підвищується у північному напрямку приблизно від 100 до 450 м над рівнем моря Місцями рівнинний характер місцевості порушується невисокими горами. На сході субмеридіанально витягнуті хребти Макхуль і Хамрін (з вершиною 526 м над рівнем моря), а на північному заході субширотно розтягнуті — більш високі гори Синджар (з вершиною Шельміра висотою 1460 м над рівнем моря). Рівнина глибоко розчленована численними руслами ваді, стік яких спрямований у Євфрат або в внутрішні западини і озера. Тигр і Євфрат у межах Ель-Джазіри течуть у вузьких долинах, найбільш глибоко врізаних на півночі і північному заході. На південному заході країни, в межиріччі Тигру та Євфрату, особливо на північ від Багдада, і на лівобережжі Тигра широко поширені сіроземи субтропічних степів і напівпустель, часто засолені. На більш високих плато Ель-Джазіри переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів
Пустельна зона, район, що лежить на захід і південному-заході від річки Євфрат, є частиною Сирійської пустелі, яка охоплює країни: Сирію, Йорданію та Саудівську Аравію. Регіон цей малозаселений, здебільшого кочівниками, складається з широкого кам'янистого плато перемежованого рідкісними піщаними ділянками. Тут існує розгалужена структура ваді — водотоків, які є сухими більшу частину року, які зачинаються від кордонів країни й тягнуться до Євфрату.
Південно-західний пустельний район є продовженням Сирійсько-Аравійського плато, його поверхня поступово знижується у напрямку до долини річки Євфрат і на південь від 700—800 м на заході до 200—300 м на сході і на півдні. Над щебнисто-гальковою поверхнею підносяться плоскі вершини, пагорби і височини, іноді зустрічаються піщані пустелі і дюнні поля. Плато відокремлено від алювіальної рівнини чітким виступом висотою до 6 м.
Нижня Месопотамія простягається на південний схід аж до Перської затоки і має довжину близько 500 км, а загальна площа становить 120 тисяч км², складена алювіальними відкладеннями і характеризується плоским рельєфом. Її абсолютні висоти зазвичай менше 100 м над рівнем моря (на півночі в районі Багдада — 40 м, на півдні біля Басри — 2-3 м). Одноманітний рельєф місцями порушується природними береговими валами, та численними протоками, іригаційними і дренажними каналами. На багатьох ділянках днища Тигру та Євфрату підняті над прилеглої місцевістю, ухил русел обох річок незначний, тому стік ускладнений і на південному сході утворилися великі болота, тому саме Нижня Месопотамія рясніє озерами.
Тигр і Євфрат також виносять собою велику кількість солі, що спричинялося неправильним користуванням землею, часом надмірного зрошення і затоплення земельних ділянок, їх виснаження та екологічного забруднення. На додачу до цього, високі ґрунтові води та збіднені поверхневі води і підземні дренажні потоки схильні концентрувати солі поблизу поверхні ґрунту. Загалом, засолення ґрунтів зростає від Багдада, на південь до Перської затоки і серйозно обмежує продуктивність праці в регіоні на південь від Аль-Амарі. Така надмірна солоність знаходить своє відображення у частині озер в центральному Іраку і на півдні країни.
Клімат Клімат Іраку субтропічний середземноморський з жарким сухим літом і теплою дощовою зимою. Літні температури в середньому перевищують 40 °C на більшій частині країни і часто перевищують 48 °C. Зимові температури рідко перевищують 21 °C із максимумами приблизно від 15 до 19 °C, із нічними мінімумами — від 2 до 5 °C. Як правило, опадів мало; у більшості місць випадає менше 250 мм на рік, при цьому максимальна кількість опадів припадає на зимові місяці. Дощі влітку випадають рідко, за винятком північних районів країни. Північні гірські регіони мають холодні зими з інколи сильними снігопадами, що спричиняють значні повені.
Ірак дуже вразливий до зміни клімату. Країна страждає від підвищення температури, зменшення кількості опадів та від дедалі більшого дефіциту води для населення, яке зросло в десять разів у 1890—2010 роках і продовжує зростати.
Геологія й корисні копалини Див. також: Геологія Іраку.
Ірак розташований на стику Середземноморського геосинклінального пояса з аравійською частиною Африканської (Африкано-Аравійської) платформи і включає три основних елементи: північно-східну частину Африканської платформи, Месопотамський крайовий прогин та зовнішню міогеосинклінальну зону Загросу. Сейсмічність Іраку відрізняється надзвичайною контрастністю і нерегулярністю сейсмічного режиму. Найбільш високосейсмічна зона хребта Загрос.
Більша частина країни являє собою окраїну Африкано-Аравійської платформи, де розвинені недислоковані осадові відклади фанерозойського чохла потужністю 6,0-7,5 тисяч метрів. Головна частина платформної частини — антекліза Рутба, в ядрі якої на поверхню витіснені тріасові строкаті континентальні осади, глибина залягання докембрійського фундаменту у склепінчастій частині антеклізи Рутба 2-3 км. Месопотамський крайовий прогин (північно-східна частина країни) створений потужною товщею теригенних, карбонатних та гідрохімічних осадів олігоцен-антропогенового віку. Потужність осадового мезозойсько-кайнозойського чохла становить 12-15 тисяч метрів. Зона Загросу (на крайньому північному сході країни) характерна складною лускувато-насувною будовою і розвитком вузьких і довгих (до 300 км) асиметричних складок утворених флішевими та карбонатними породами крейди-палеогену. Насувна зона має ширину 10-12 км, являє собою три насунені одна на одну пластини відкладів крейдового і палеогенового періоду.
Залізо — загальні запаси залізних руд невеликі (близько 30 мільйонів тонн). Родовища належать до осадового і скарнового типів. Поліметали — родовища свинцево-цинкових руд належать до скарнового і гідротермально-метасоматичного типів. Запаси свинцю і цинку в перерахунку на метал відповідно становлять 25 і 145 тисяч тонн. Фосфорити — запаси P2O5 в Іраку становлять 5,4 % від світових. Ірак володіє великими ресурсами фосфору в фосфоритах. Ресурси зернистих фосфоритів в країні станом на 1998 р становлять 2,13 % світових (бл. 0,8 млрд т). Найбільші родовища — Акашат і Ер-Рутба, які представлені пластами потужністю 0,5-10 м. Розвідані багаті родовища фосфоритів Ер-Рутба, що містять також уран. Сірка — за запасами самородної сірки (запаси — близько 250 мільйонів тонн), Ірак займає одне з провідних місць у світі. Багаті родовища сірки локалізовані в Месопотамському крайовому прогині в районі Мосула. Родовища сірки — Мішрак, Ель-Фатха і Лазага, укладені в карбонатних відкладах міоцену у вигляді пластоподібних тіл сумарною потужністю близько 70 метрів. Сіль — на півночі, в межах складчастої зони, розташовані родовища кам'яної солі, які розробляються для місцевих потреб. Буровугільні родовища розвідані в районі Кіркука, Заху і в горах Хамрін, бітуму поблизу Мосула. Виявлені також срібло, хром, марганець, уран, в Іраку є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини різних типів.
Гідрологія країни та узбережжя Річки Тигр і Євфрат, що перетинають усю країну, найповноводніші на Близькому Сході, відіграють важливу роль у господарстві Іраку.
Євфрат бере початок від злиття річок Карасу і Мурат, витоки яких знаходяться на Вірменському нагір'ї в Туреччині, далі через територію Сирії потрапляє в межі Іраку. Довжина Євфрату (від витоків річки Мурат) близько 3060 кілометрів. У верхній течії Євфрат — бурхлива гірська річка, в Сирії її швидкість трохи сповільнюється, поблизу сирійсько-турецького кордону ширина русла 150 м, а швидкість течії 1,5-2 м/с. Перепад висот становить в середньому 1 м на 1 км. Після міста Гіт ширина річки стає близько 1,5 км при середніх глибинах 2-3 м, течія спокійна при перепаді висот менше 9 см на 1 км. При злитті Євфрату з Тигром утворюється повноводний потік Шатт-ель-Араб довжиною близько 190 км, що впадає в Перську затоку. Пік паводка припадає на квітень — червень, коли тане сніг у горах, а обміління припадає на серпень — жовтень.