Олександрова Ніна Олександрівна (19 листопада 1916 - 18 травня 1972) «Сколько ей было лет? Считайте, это случилось в 1972-м. Сейчас, 19 ноября, ей исполнилось бы семьдесят пять.» — «Вспоминая Нину Александрову» — Эдвин Поляновский, Известия № 276, 20-ноя-1991 - радянський журналіст, співробітник газети «Ізвестія».
Біографія З 1931 р працювала в московській Робітничій газеті. Одночасно навчалася в вечірньому газетному технікумі.
Після цього працювала в журналі «Піонер», поєднуючи роботу і навчання, тепер уже на вечірньому відділенні Літературного інституту ім. А. М. Горького (1941 р).Московская энциклопедия. Том 1: Лица Москвы. Книга 1: А-З. М.: Фонд «Московские энциклопедии», 2010.
У Велику Вітчизняну війну пішла добровольцем. Була кореспондентом дивізійних і армійських газет на Волховському і 1-му Білоруському фронтах.
Була важко поранена. Дійшла до Берліна. Нагороджена двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни, дев'ятьма медалями, в тому числі «За відвагу».
Згодом - роз'їзний кореспондент «Комсомольської правди», з 1962 року - спецкор газети «Ізвестія».
За відправну точку газетних нарисів Ніни Олександрової найчастіше виявлялися листи читачів про гострі життєві конфлікти на грунті несправедливості, бюрократизму, байдужості влади і людей.
За мотивами нарису Александрової - Чужі діти в 1958 році був знятий фільм .
Проживала за адресою: Карманіцький провулок, 2, корпус 5 та на Шереметьєвській вул., 71, корп.17.
Загибель У 1972 Ніною Александрової був написаний (і вже був прийнятий редакцією, набраний, його хотіли друкувати) нарис «Крапля крові і пуд солі» розповідає про самозванця, приписавши собі подвиг однофамільця, героя повстання в'язнів гітлерівського табору Собібор. Всі докази його провини були у Ніни в руках: і записи розповідей інших учасників події, і свідоцтво ватажка повстання, і покаянного листа авантюриста. Утримувало одне: «Хочу подивитися в очі негідникові!».
Літак Ан-10, на якому летіла журналістка, розбився 18 травня 1972 року.«Хочу посмотреть в глаза подлецу!» — Инга Преловская, Известия, 31-авг-2006
Прах похований на Введенському кладовищі (19 уч. ).
Деякі роботи
Чужі діти (1954) Дрібний конфлікт Крапля крові і пуд солі (1972) «Йшли комсомольці ...» Рожеве світло Коли мовчать товариші Великий сад Доля хлопчаки Світло не згасло
Збірники робіт
«Світло не згасло», Москва, Ізвестія, 1973
Примітки
Література
[Некролог] - Известия. 1972, 20 травня Атар Н. «Про Ніну Олександрову» - Післямова до книги Олександрова Н. «Світло не згас. Вибране», 1973
Преловська І. «Хочу подивитися в очі негідникові!» - Известия, 31-серпні-2006