Кайдаш-Машківська Катерина Дмитрівна (21.02.1913 – 17.02. 1992) – художниця, майстриня українського народного малярства. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1991).
Біографія Катерина Кайдаш-Машківська народилася 21 лютого 1913 року в м.Харків. В буремні революційні роки родина Кайдашів переїхала в с. Стеблів. Катерина Дмитрівна походила з роду Кайдашів, які стали прообразами героїв повісті І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Здобула початкову освіту; працювала на Стеблівскій бавовняно-прядильній ткацькій фабриці, у місцевому колгоспі. Творчість Здібності до малювання проявлялися в неї з юних літ. Катерина Дмитрівна про своє захоплення: «Хотілось малювати від дитинства – водила волів, коли батько орав, і думала, як би намалювала оце гарне небо, дощ, став. Але роботи було так багато, що мусила допомагати батькам, і було не до малювання. А тоді настали колгоспи – верталася з поля й думала, як би намалювала ніч, дівчат, що співають... Потім сім’я, діти – і завжди важке життя». Малювати почала вже після виходу на пенсію. Її картини відзначаються яскравим колоритом, народнопоетичним сприйняттям світу, оригінальністю стилю й композиції, географічною точністю. До творів Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Дві московки», «Старосвітські батюшки та матушки», «Баба Параска та баба Палажка» створювала ілюстрації аквареллю та гуашшю. Вишивала рушники, розписувала комин і стіни хати червоною глиною, зеленилом, синькою. З під її пензля вийшло понад 200 робіт. Малювала аквареллю, гуашшю і простим олівцем. На своїх полотнах майстриня відтворювала всі свої спогади і переживання: гуляння на весіллях, звичайний сільський день, небо, річки і ставки, простих сільських жителів у своєму побуті і героїв. У доробку художниці надзвичайно багато ілюстрацій до народних пісень. Борис Олійник про творчість Катерини Дмитрівни: «Тут є гармонія і ритм неодмінні ознаки справжнього таланту, це мистецтво первозданне, суто народне, отже, вічне». Роботи зберігаються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва (м.Київ), Черкаському обласному краєзнавчому музеї, Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику та ін.
Картини «Кайдашева сім’я» (1980); «Микола Джеря покидає рідне село» (1980); «Стеблів. Вигляд на Рось» (1982); «А за нею козаченько веде коня напувать» (1982); «Обкурюють молоду (Весільний звичай)» (1982), «Увечері на гулянці (Парубоцько-дівочі вечори)» (1982), «У Іванів день» (1986); «Світить місяць над водою» (1986); «У сусіда хата біла» (1990); «Ішов Гриць з вечорниць» (1990); «Щоб була сорочка біла» (1990); «В ніч на Івана Купала» (1990).
Виставки Її акварелі експонували на багатьох виставках творів народних умільців. Персональні виставки були організовані у Києві, Каневі, Корсуні-Шевченківському, Стеблеві. Роботи експонувалися на багатьох виставках в Україні, Росії, Канаді. Нагороди Диплом І ступеня і Почесна грамота на Першому Всесоюзному фестивалі самодіяльної художньої творчості (1977) за цикл ілюстрацій до "Кобзаря" Т.Г.Шевченка Джерела, посилання Кайдаш-Машківська Катерина-Енциклопедія Сучасної України ; Катерина Кайдаш-Машківська - митець. ; Кайдаш-Машківська Катерина Дмитрівна - Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник; Художники Черкащини XIX-ХХ ст. Література Черкащина. Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне наукове фотоілюстративне історичне видання / Автор-упорядник Віктор Жадько. — К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. — 1104 с.; іл. Малий енциклопедичний словник Корсунщини. - Т.2. - Корсунь-Шевченківський, 2004. -С.122. Хаврусь С. Акварелі Катерини Кайдаш // Жовтень. 1986. № 3; Акварелі Катерини Кайдаш: Комплект листівок. К., 1989.