Буркіна́-Фасо́ ( ), офіційна назва — Наро́дна Респу́бліка Буркіна́-Фасо́ () — незалежна держава в Західній Африці. Територія — 273 187 км², населення — 24 074 580 осіб (у 2025 році). Столиця — Уагадугу.
Походження назви Назва означає «батьківщина чесних людей» (у перекладі з мови мооре «буркіна» — «чесні люди», у перекладі з мови дьюла «фасо» — «вітчизна»). Інша версія перекладу — «країна гідних людей». Уживається також скорочена назва Буркіна (Burkina), прикметник від назви країни — буркінійський, буркінабський (на фула та французькою — Burkinabè).
Географія
Держава розташована в Західній Африці. Територія країни простягається із заходу на схід на 845 км, а з півночі на південь — на 645 км. На північному заході межує з Малі (спільний кордон — 1325 км); на північному сході — з Нігером (622 км); на півдні — з Беніном (386 км), Того (131 км), Ганою (602 км), Кот-д'Івуаром (545 км). Країна не має виходу до моря.
Рельєф — хвилясте плато з нечастими низькими горбами заввишки до 500 метрів. Плато замкнено пагорбами на заході й південному сході; витоки річки Вольта; напівпустелі на півночі, ліси й фермерські землі на півдні.
На південному заході — гори до 747 м (гора Тена-Куру). Клімат субекваторіальний, характеризований наявністю трьох основних сезонів: прохолодний сухий сезон триває з листопада до березня, спекотний сухий — з березня до травня, спекотний вологий — решту року. Найбільші річки — Чорна Вольта, Біла Вольта. Багато шкідливих комах, зокрема малярійні комарі, мухи цеце (переносник сонної хвороби), терміти й сарана.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Геологічна структура Буркіна-Фасо переважно представлена протерозойськими метаморфічними та вулканогенно-осадовими комплексами Бірімського поясу. Це зумовлює високий мінералогенічний потенціал країни, орієнтований на родовища дорогоцінних та кольорових металів. Головним драйвером гірничодобувного сектору та ключовим джерелом експортних надходжень є золото, видобуток якого здійснюється як на промислових кар'єрах, так і непромисловим артельним способом.
Окрім золоторудних ресурсів, надра країни містять значні запаси марганцю (зокрема родовище Тамбао), промислові поклади цинку, а також перспективні вияви міді, срібла та свинцево-нікелевих руд. Важливе значення для внутрішньої промисловості та аграрного сектору мають неметалічні корисні копалини: фосфорити, вапняки та мармур.
Попри інтенсивне освоєння золотоносних площадок, висока ступінь перспективності Бірімських зеленокам'яних структур створює ґрунт для подальших геологорозвідувальних робіт щодо критичної мінеральної сировиниExtractive Industries Transparency Initiative (EITI) – Burkina Faso.
Історія
Рання історія На початку XI століття на територію країни прийшли племена мосі з північного сходу нинішньої Гани. Мосі підпорядкували собі місцеві племена н'єн'єсе, грусі й буса. Плем'я догон відступило на північ. На території сучасного Буркіна-Фасо з XIV століття існували держави Уагадугу, Ятенга, Тенкодого і Фадан-Гурма. З XIV до XVI століття держава Ятенга завоювала частину територій сусідніх Малі та Сонгай.
Колоніальний період Наприкінці XIX століття почалася колонізація земель французами. 1895 року була розбита армія держави Ятенга, у 1897 році Фадан-Гурма визнала протекторат Франції. З 1904 до 1919 року Верхня Вольта входила у французьку колонію Верхній Сенегал — Нігер, потім була виділена в окрему колонію. 1934 року була побудована залізниця до Абіджана. 1947 року була відновлена колонія Верхня Вольта. Набирало силу «Африканське демократичне об'єднання» (АДП), на чолі якого спочатку стояв Кулібалі, потім Моріс Ямеого. З 1947 до 1958 рік Французька Верхня Вольта була заморською територією Франції, потім була утворена автономна Республіка Верхня Вольта у складі Французької співдружності. 1958 року Верхня Вольта висловила бажання приєднатися до Федерації Малі (Малі і Сенегал), яку планували тоді створити (існувала в 1959—1960 роках), однак під тиском сусіднього з нею Берега Слонової Кістки вона відмовилася від участі в цій федерації. Президентом республіки в грудні 1959 року став Ямеого. Від початку правління він заборонив усі політичні партії, крім своєї.
Період незалежності 5 серпня 1960 року Ямеого проголосив незалежність держави Верхня Вольта і став її президентом.
У січні 1966 року почався загальнонаціональний страйк, у результаті якого Ямеого був повалений. Влада перейшла до військових на чолі з підполковником Сангуле Ламізаною. 1970 року була прийнята нова конституція, дозволені політичні партії, Ламізана (що став бригадним генералом) був обраний загальним голосуванням президентом країни. Проте напередодні чергових президентських виборів у 1974 році загострилися розбіжності серед верхівки керівної партії, і в лютому 1974 року Ламізана узурпував владу. 1977 року Ламізана повернув країну до цивільного правління. Але в листопаді 1980 року у Верхній Вольті знову був установлений військовий режим на чолі з полковником Сей Зербо.
У листопаді 1982 року Зербо був зміщений унаслідок чергового військового перевороту, який привів до влади майора Жана Батіста Уедраого. 1983 року новий президент вирішив порвати з «лівими» у своєму уряді, одним із заходів стало видалення з кабінету міністрів прихильника лівих поглядів капітана Томаса Санкари.
У результаті наступного військового перевороту в серпні 1983 року Томас Санкара став главою держави. Він перейменував країну на Буркіна-Фасо й проголосив курс на соціальну революцію, який утілював у життя вельми нестандартними способами. У суспільстві він був дуже популярний, не в останню чергу через те, що підкреслював близькість до народу — наприклад, не користувався у своєму робочому кабінеті кондиціонером, «оскільки народу це недоступно», відмовився санкціонувати розвішування своїх портретів у публічних місцях і офісах з огляду на те, що «у нас у країні таких, як я, сім мільйонів». За свої ліві погляди Санкара був прозваний «Африканським Че Геварою».
1985 року розгорівся прикордонний конфлікт з Малі через розташування на недемаркованій ділянці кордону території, багатої мінеральними ресурсами (Агашерська війна). За рішенням Міжнародного суду ООН, куди звернулися сторони, спірну територію було поділено приблизно навпіл.
За допомогою Франції чинний Президент Республіки, Блез Компаоре, 15 жовтня 1987 року здійснив військовий переворот. Санкару було вбито. 11 червня 1991 року було прийнято нову конституцію. 1997 року було скасовано обмеження на кількість переобрань президента, що дало Компаоре право обіймати цю посаду фактично довічно.
2000 року в конституцію внесли зміни щодо терміну президентства, скоротивши його до 5 років. Зміни діяли лише до 2005 року, адже саме на цей рік були призначені вибори Президента Республіки. Після свого переобрання Блез Компаоре скасував зміни. Завдяки внесенню певних змін у конституцію Блезу Компаоре вдається залишатися на посту Президента аж дотепер. Варто зазначити, що в країні спостерігається сильна політична роздробленість, що дає Блезу Компаоре змогу щоразу бути переобраним. Так, у листопаді 2010 року Компаоре знову було переобрано. У голосування взяли участь усього півтора мільйона жителів, що становить 10 відсотків від загальної чисельності населення.
На тлі масових демонстрацій, спровокованих підготовкою поправок до конституції, відповідно до яких президент Компаоре, що перебуває при владі 27 років, міг знову претендувати на цей пост у наступному році й залишитися при владі ще на 5 років. 30 жовтня 2014 року в країні стався переворот і до влади прийшли військові. У країні було введено комендантську годину, уряд відправлено у відставку, а парламент розпущено. Замість них буде сформовано тимчасовий орган управління країною, який протягом року повинен відновити конституційний порядок «Черная весна» вслед за «арабской»: переворот в Буркина-Фассо. — повідомлення ізраїльського 9-го телеканалу від 31 жовтня 2014 року..
Політична система
Буркіна-Фасо за формою правління є напівпрезидентською республікою, глава держави — президент. Згідно з конституцією 1991 року президент може розпустити парламент. Главу держави обирають загальним голосуванням на 7 років (з 1 листопада 2014 року обов'язки тимчасово виконує Мішель Кафандо). Глава уряду — прем'єр-міністр, якого призначає президент (з 1 листопада 2014 — Ісаак Зіда). Державний устрій — унітарна держава.
Політичні свободи в Буркіна-Фасо суворо обмежені. Трапляються випадки насильства над журналістами, представниками міжнародних громадських організацій чи просто активними громадянами, при цьому насильство часто-густо фінансує держава.
Парламент
Парламент двопалатний. Національна Асамблея (111 депутатів обирають загальним голосуванням на 5-річний термін) і Палата Представників () — 178 місць (членів обирають на 3-річний термін). У Буркіна-Фасо відсутня обов'язкова 50 % явка виборців.
Існує також Конституційна палата, що складається з десяти членів, а також Економічна й Соціальна Ради, які виконують суто консультативну роль.
Політичні партії
На парламентських виборах 11 травня 1997 року до парламенту Буркіна-Фасо пройшли такі політичні партії: Конгрес за демократію і прогрес — 101 місць (91 %); Партія за демократію і прогрес — 6 місць (5 %).
За підсумками виборів у травні 2007 року найбільша партія — Конгрес за демократію і прогрес (73 депутати). У парламенті представлені ще 12 партій (від 14 до 1 депутата).
Зовнішня політика
Українсько-буркінабські відносини
Уряд Буркіна-Фасо офіційно визнав незалежність України 16 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 6 лютого 1992 рокуДубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с.. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Буркіна-Фасо, що відає справами щодо України, знаходиться в Берліні (Німеччина). Справами України в Буркіна-Фасо відає українське посольство в Сенегалі.
Державна символіка Державний прапор затверджено 4 серпня 1984 року після військового перевороту капітана Томаса Санкари. Прапор складається з двох рівновеликих смуг панафриканських кольорів, верхньої червоної (символізує революцію) та нижньої зеленої (символізує природу країни). Посередині жовта п'ятипроменева зірка (світло соціалістичної революції, або мінеральних багатств).
Державний герб містить щит у кольорах національного прапора, який тримають два білих жеребці. Унизу записано національний девіз — «Єдність, Прогрес, Правосуддя». Герб затверджено в 1997 році, він повторює герб Республіки Верхня Вольта до 1984 року.
Державний гімн, пісня «Тільки одна ніч» (), було офіційно затверджено під час революції 1984 року. Слова й музику написав творець нової країни Томас Санкара.
Адміністративно-територіальний поділ
Буркіна-Фасо розділена на 13 областей, 45 провінцій і 301 департамент. +№ОбластьОбласть (франц.)Адміністративний центрКіл-ть провінційПлоща, км²Населення (2006), осібЩільність, осіб/км² 1 Букле-ду-Мухун Boucle du Mouhoun Дедугу 6 34 479 1 434 847 41,62 2 Каскади Cascades Банфора 2 16 663 524 956 31,50 3 Центральна Centre Уагадугу 1 2 805 1 523 980 543,31 4 Східно-Центральна Centre-Est Тенкодого 3 14 852 1 132 023 76,22 5 Північно-Центральна Centre-Nord Кая 3 19 508 1 203 073 61,67 6 Західно-Центральна Centre-Ouest Кудугу 4 21 853 1 183 473 54,16 7 Південно-Центральна Centre-Sud Манга 3 11 313 638 379 56,43 8 Східна Est Фада-Нґурма 5 46 256 1 209 399 26,15 9 Верхні Басейни Hauts-Bassins Бобо-Діуласо 3 26 606 1 410 284 53,01 10 Північна Nord Уахігуя 4 17 601 1 182 770 67,20 11 Центральне Плато Plateau-Central Зініарі 3 8 545 647 516 75,78 12 Сахель Sahel Дорі 4 36 130 808 928 22,39 13 Південно-Західна Sud-Ouest Гава 4 16 576 623 056 37,59 Всього 45273 18713 522 68449,50
Збройні сили
Чисельність збройних сил у 2000 році становила 10 тис. військовослужбовців. Загальні витрати на армію становили 69 млн доларів США.
Економіка