Тимофій Андрійович Лящу́к (24 березня 1929, Оболонь — 13 липня 2015, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року. Чоловік художниці Тамари Лящук, батько художників Дмитра Лящука і Лесі Григорової.
Біографія Народився 24 березня 1929 року (згідно паспорта 24 березня 1930 року) в селі Оболоні (тепер Кременчуцький район Полтавської області, Україна). Протягом 1946—1951 років навчався в Київській художній середній школі (викладачі Євген Волобуєв, Олена Яблонська); протягом 1951—1957 років — у Київському художньому інституті (викладачі Василь Касіян, Сергій Єржиковський, Олександр Сиротенко, Сергій Подерв'янський).
Впродовж 1959—1972 років працював головним редактором художньо-виробничої майстерні «Агітплакат» Спілки художників УРСР. Був членом КПРС з 1961 року. Впродовж 1964—1994 років викладав у Київському художньому інституті: з 1976 року — професор, одночасно з 1979 року очолював навчально-творчі майстерні плакатного мистецтва факультету графічних мистецтв. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Жив в Києві, в будинку на вулиці Щусєва № 14, квартира № 36, пізніше на вулиці Курганівській № 3, квартра № 64. Помер в Києві 13 липня 2015 року.
Творчість Працював у галузі станкової графіки, монументально-декоративного мистецтва, живопису. Серед робіт:
серія акварелей і малюнків «Репортаж з Комсомольська на Дніпрі» (1962; акварель, фломастер, вугілля); монументальне оформлення ресторану «Дніпро» (Черкаси, 1965, у співавторстві з дружиною; керамічна мозаїка);
акварелі «Дівчина з коромислом» (1953); «Колгоспний сторож І. Грек» (1955); «Сашко» (1955); «Леся» (1974); «Оксана» (1977); «Мама» (1999); «Нас багато і всі ми гарні» (2006); плакати «Я люблю тебе, життя!» (1961—1962); «Бережіть мир» (1965); «Слався, свято урожаю» (1966); «Радянська славна Україна, будь преславна з роду в рід» (1967); «Можна все на світі вибирати, сину…» (1968); «Вождь, учитель, друг» (1969); «Хто поліг за Батьківщину — буде жити у віках» (1969); «Той не загинув, хто загинув за справу революції» (1969); «Карл Лібкнехт і Роза Люксембург» (1969); «Україно, будь преславна з роду в рід!» (1972); «Отелло» (1979); «Річард ІІІ» (1983); «Крути–1918» (1988); «Україно, воскресни!» (1990); «Смачного!» (1990); «Ми прийдемо до перемоги праці!» (1990); серії плакатів «Слава ВЛКСМ» (два варіанти: 1957—1958 та 1967); «ВЛКСМ» (1967—1968); кіноплакати до фільмів «Наймичка» (1964); «Вечір на Івана Купала» (1968); «Захар Беркут» (1971); «Пропала грамота» (1973); графічні серії «Седнівські мотиви» (1969—1983); «Болгарський цикл» (1979—1982); «Наш Крим» (від 2014); </div>
живопис «Верби» (1962); «Оксана з квіткою» (1974); «Балерина» (1975); «Стара хата» (1975); «Яблука дозріли» (1979); «Жінка у капелюшку» (1980); «Самотність» (1980); «Гроза над Седневом» (1981); «Ранок. Снов» (1986); «Пам'яті невинно убієнних. Вавилов» (1988); «Тріумф–33» (1989); «Зима у Седневі» (1990-ті); «Повіяв вітер степовий» (1990); «Козацькі могили» (1990); «Протест на Майдані» (1990); «Реве та стогне…» (1991); «Воля» (1991); «Ветеран УПА» (1991); «Тарас Бульба» (1992); «Остерський натюрморт» (1993); «Козак Василь» (1994); «Лугове озерце» (1995); «110-й Великдень П. Калнишевського» (1997); «Квіти з мого городу» (1997); «Не скуєш душі живої!» (1998); «Тривога (Козацький телеграф)» (1999); «І буде Син, і буде Мати» (1999); «Тривога», «Мати» (1999); «Автопортрет у кунтуші» (2000); «Злука» (2001); «Конотопський погром московського стотисячного війська Іваном Виговським» (2001); «Молитва до Богородиці» (2002); «Хай буде благословіння Господнє на вас!» (2003); «Молитва за Україну до Ісуса Христа» (2004); «Автопортрет із пензлем» (2005); «Вечір на Дніпрі» (2005); «Панночка Тетяна» (2009); «Карпатський мотив» (2009); «Цілитель Пантелеймон» (2014); «Христос у саду» (2015); </div> серії «Краківщина» (1977); театральних плакатів до творів Вільяма Шекспіра (1979—1981). Брав участь у всеукраїнських виставках з 1955 року, всесоюзних з 1957 року, закордонних з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977—1978, 1983, 1997—1998, 1999—2000, 2002, 2011 роках, Львові у 1983 році. Лауреат всеукраїнських конкурсів на кращий політичний плакат (1961, 1966, 1969).
Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Одеському, Харківському художніх музеях, Вінницькому, Запорізькому, Полтавському краєзнавчих музеях, Музеї плаката у Варшаві.
Автор статей на мистецькі, морально-релігійні теми.
Примітки
Література Лящук Тимофій Андрійович // ; Лящук Тимофій Андрійович // ; Лящук Тимофій Андрійович // ; Лящук Тимофій Андрійович // ; Лящуки // ;