Алжир (; ; ), офіційно Алжи́рська Наро́дна Демократи́чна Респу́бліка ( — Аль-Джумхурія аль-Джазаірія ед-Дімукратия аш-Шаабія) — держава на північному заході АфрикиАлжир // . Член ООН з 1962 рокуАлжір // . Площа: 2,381 млн км² (10-е місце у світі), найбільша за площею країна Африки. Населення — 43 851 044 осіб (оцінка 2020 року) (33-тє місце у світі). Столиця — Алжир. Офіційні мови — арабська та берберська. Грошова одиниця — алжирський динар.
Етимологія Назва країни «Алжир» походить від назви столиці — міста Алжир. Остання виводиться з арабського слова «Аль-Джазаїр» (الجزائر, al-Jazā'ir) і означає «Острови». Первісно цим терміном позначали чотири острови біля міського узбережжя, які стали частиною великої землі в 1525 роціOrigins of Algiers by Louis Leschi, speech delivered June 16, 1941 published in El Djezair Sheets, July 1941 History of Algeria .. Крім цього, «Аль-Джазаїр» було скороченою назвою старого міста Алжира, що повністю називалося «Джазаїр Бані Мазхана» (جزائر بني مزغانة). Його використовували арабські середньовічні географи, такі як Мухаммад аль-Ідрісі та Якут аль-Хамаві. Арабська назва міста і країни перейшла в османську мову — Cezayir і французьку — Alger.
Географія
Розташування Держава розташована в північно-західній частині Африки — регіон Магрибу. Перша за розміром африканська країна (після відділення 2011 року Південного Судану від Судану). На заході межує з Марокко (спільний кордон — 1350 км); на південному-заході — з Мавританією (463 км); на півдні — з Малі (1100 км) та Нігером (956 км); на сході — з Лівією (1000 км) і Тунісом (1200 км). На півночі омивається водами Середземного моря, довжина берегової лінії — 998 км.
Держава простягнулась зі сходу на захід на 2100 км, з півночі на південь на 2400 км.
Геологія
За геологічною будовою територію Алжиру поділяють на три регіони: Атласький — середземноморський геосинклінальний пояс. Північна частина — шар'яжі, центральна (Оранська месета) — чохол мезозой-кайнозойських відкладів, південна — складчаста зона мезозойського прогину. Атлаські передгір'я — прогин Атласького розлому. Тут докембрійські породи занурюються під осадовий чохол, складений морськими нижньо- і средньопалеозойськими, лагунно-континентальними верхньопалеозойскими і нижньокрейдовими, а також морськими верхньокрейдовими відкладами. Сахарський — частина древньої Африканської платформи, докембрійські гранітні й метаморфічні гірські породи якої розбиті меридіональними розломами. На півдні виділяється кристалічний щит масиву Ахаггар, на південному-заході Ель-Еглаб (Регібат). Найвищі вершини — конуси згаслих вулканів.
За запасами цінної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць у Африці. Значними є поклади нафти, газу, залізної руди, фосфатів, урану, свинцю, цинку, міді, олова, сурми, марганцю, вольфраму, ртуті, бариту. За запасами нафти Алжиро-Лівійського нафтогазоносного басейну Алжир займає 3-тє місце в Африці (після Лівії та Нігерії), а за запасами природного газу — 1-ше.
Поклади корисних копалин в країні зосереджені в трьох районах: Гори Атласу і його передгір'я — залізняк, фосфорити, барит, будівельні матеріали. Західні сахарські плато — великі родовища залізняку. Масив Ахаггар — кольорові й дорогоцінні метали, радіоактивні руди, алмази.
Рельєф За характером рельєфу територію Алжиру умовно поділяють на північну гірську частину, середню — рівнинну і південну, складену плато, гірськими останцями й нагір'ями. Територію країни здебільшого займають пустелі (Сахара). Середня відмітка висоти в Сахарі — близько 460 м. Велику частину Сахари займають щебенисті і галечникові пустелі (хамади і реги), приблизно 1/4 частина — піщані пустелі, які тут називають ергами (Великий Західний, Великий Східний).
Берегова рівнина переривчаста. Береги переважно високі, скелясті, з неширокими пляжами, вздовж узбережжя великі затоки відсутні, незначна кількість зручних бухт: Оранська, Алжирська, Беджаія, Аннаба.
На півночі країни розташована невисока гірська країна Тель-Атлас. Невисокі хребти, що чергуються з широкими низькими плато, вистеленими річковими наносами і терасами, що спускаються до моря. Гірський ланцюг Тель-Атласу, що простягається на півночі, вздовж узбережжя прорізають нечисленні бухти і рівнини. Тель-Атлас підноситься над рівнем моря на понад 1830 м і має у своєму складі масиви Тлемсен, Велику і Малу Кабілію, Меджерду, Ходна, Орес (Шелія, 2328 м). Далі на південь — хребет Сахарський Атлас (висоти до 2330 м), між якими лежать Високі плато, що знижуються з 1100 м на заході до 800 м на сході — то абсолютно плоске на заході, то хвилясте, або навіть перерізане горами на сході. Високі плато зайняті великими солоними пересихаючими озерами — себхами, найбільше з яких Шотт-Мельгір. Розташований на південь від Високих плато Сахарський Атлас сягає висоти до 2320 м над рівнем моря (Джебель-Хеліа) і потім знижується до Сахари на 300 м. Найбільш піднятою частиною Сахарського Атласу є гірські системи Ксур, Амур і Улед-Наїль.
Південніше Сахарського Атласу лежить Алжирська Сахара. На заході вона представляє собою ряд кам'янистих плато (Ель-Еглаб, Танезруфт, Адрар-Іфорас) з висотами до 500 м, що переходять південніше в пониження, зайняті областю великих пісків, а на сході — обширну солончакову западину, що спускається до 30 м нижче рівня моря. У центрі країни — плато Тадемаїт.
На півдні розташований гірський масив Ахаггар із найвищою точкою країни горою Тахат (2918 м).
Клімат Північна частина Алжиру лежить в субтропічному кліматичному поясі, решта країни — в тропічному. Клімат сухий і напівсухий, м'який; волога зима та сухе, спекотне літо y прибережних районах. Не така волога зима на високих плоскогір'ях. Влітку трапляється сіроко (гарячий вітер, змішаний з пилом і піском). На решті території жаркий, напівпустельний і пустельний.
Температури скрізь вельми високі, причому коливання між середніми місячними і крайніми ростуть на південь у міру посилення континентальності клімату. Середні температури найтеплішого місяця (липень і серпень) в Алжирі (на узбережжі) — 25,3 °C, найхолоднішого (січень) — 11,9 °C; а в Біскрі (гори) — 31,9 °C і 10,6 °C, відповідно; в Ін-Саласі (пустеля) — 36,5 °C і 12,2 °C, відповідно. Найвищі температури для узбережжя — 34 °C, для пустелі — 50 °C; найнижчі — +4 °C і -1 °C, відповідно. Амплітуда добових коливань температур в пустелі — до 30 °С (влітку вдень вище 40 °С, вночі 20 °С, взимку вдень 20 °С, вночі до 0 °C і нижче).
Річна кількість опадів у прибережних районах від 500 до 1000 мм (опади переважно в зимовий період), в інших місцях — не більше 200 мм (здебільшого навесні, коли тут легше утворюються місцеві висхідні потоки). На плато, в Сахарі та в горах узимку буває випадає сніг і тримається до 20 діб (у горах).
Гідрографія Річок з постійною течією мало, річки течуть з гір, вони несудноплавні, але придатні для штучного зрошення та спорудження ГЕС на них. Найдовша річка країни — Шеліф (700 км). Дуже багато тимчасових потоків — ваді: Ель-Гамман, Суммам, Ель-Кебір. Річки північних схилів Атласу середземноморського типу з переважанням дощового живлення; витрати води від 0-2 м³/с влітку до 1000 м³/с під час повеней.
У розлогій приатлаській улоговині на північ від Сахари багато пересихаючих солоних озер — шотів (Шот-Мельгір). Багато їх і в міжгірській улоговині Атласу (Шот-еш-Шергі, Шот-ель-Ходна, Захрез-Шергі, Захрез-Гарбі).
Запас води, що використовуються артезіанськими свердловинами в Сахарі, досить значний. Найбільші оази: Тідікельт, Туггурт, Ель-Голеа.
Ґрунти й рослинність Переважають коричневі ґрунти, солончаки. У гірських районах Тель-Атласу лісові буроземи, в інших гірських районах лісові світло-бурі й червоно-бурі ґрунти субтропічних регіонів; на рівнинних ділянках — пустельні ґрунти Шокальская 3. Ю. Почвенно-географический очерк Африки. — М.-Л., 1948. Драницын Д. Поездка в Алжир. Отчет Докучаевскому почвенному комитету по командировке в Северную Африку в 1913 г. // Труды Докучаевского почвенного комитета, выпуск 3. — П., 1915.. Ґрунти між горами Атлас і пустелею Сахара мають високий вміст солей, рівень ґрунтових вод високий.
На узбережжі рослинність середземноморського типу, здебільшого культурна, на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового (Quércus súber) на висотах 1000—1200 м і вічнозеленого дуба, алеппської сосни (Pinus halepensis) на висотах 1200—1500 м. Вище 1500 м — зарості ялівцю й туї (Thuja). В інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.
Дика середземноморська рослинність представлена формаціями маквісу на висотах до 800—1000 м: ксерофітні, вічнозелені, колючі чагарники, що складаються з диких маслин (Olea), філліреї (Phillyrea), ладанніку (Cístus), фісташки (Pistacia lentiscus), деревоподібного вересу (Érica arbórea), ююби (Zyzyphus lotus), карликової пальми (Chamaerops humilis).
Вологі западини і нижні частини схилів гір поросли лісами з коркового дуба, тополь, ільмів, вільхи, тамарисків, барбарису. На висоті 800—1200 м ліси утворені кам'яним дубом (Quércus ílex), трохи вище ростуть лузітанський дуб (Quercus lusitanica) та ялівці (Juniperus). Алеппська сосна поширена від узбережжя до висоти 1300 м. Її часто супроводжує хвойне деревце сандарак (Callitris quadrivalvis). У найбільш високих частинах гірських масивів (понад 2000 м) збереглися невеликі ліси атласького кедра (Cedrus atlantica).
Між Атласькими горами і Сахарою на висотах 900—1300 м лежать Високі гірські плато, що носять характер напівпустелі з пануванням ковили-альфи, а в зниженнях панують зарості полину (Artemisia herba-alba) і солянок. Місцями на плато — гігантські зонтичні дерева ферули звичайної (Ferula communis) висотою до 3 м, карликова пальма, окремі фісташкові дерева і кущі тамарисків. Така ж рослинність характерна й для напівпустель Алжирської Сахари, а в справжніх пустелях (які подекуди трапляються у південній частині) рослинність є тільки по сухих руслах річок (ваді), в оазах, біля виходів ґрунтових вод.
Тваринний світ У зоогеографічному відношенні Алжир відноситься до Середземноморської підобласті Голарктичної області. Тваринний світ Магрибу, до якого відноситься північ Алжиру, дуже схожий з тваринним світом Південної Європи, що пояснюється існуванням наприкінці третинного періоду суходолу між Африкою і Європою.
Більша частина території Алжиру зайнята сухими гірськими степами і напівпустелями, у фауні яких переважають степові і пустельні види тварин. У сухих степах і на околиці пустелі Сахари зустрічаються антилопа мендес (Addax nasomaculatus), рідкісна антилопа бубал (Alcelaphinae), звичайна газель (Gazella), лев (Panthera leo) винищений, вкрай рідкісний гепард (Acinonyx jubatus), пустельна рись каракал (Caracal), степова кішка (Felis silvestris lybica), кіт барханний (Felis margarita), лисиця фенек (Vulpes zerda), смугаста гієна (Hyaena hyaena). Багатий світ гризунів і комахоїдних: різні види зайців, тушканчиків і піщанок (Gerbillinae), північно-африканський стрибунець (Macroscelides rozeti). З птахів характерні дрохва (Otis tarda), хохітва (Tetrax tetrax), журавель степовий (Anthropoides virgo); на берегах озер можна зустріти фламінго (Phoenicopterus) і пеліканів (Pelecanus); страус (Struthio camelus) у межах Алжиру винищений. З ящірок зустрічаються: гекон середземноморський (Cyrtodactylus kotschyi), гекон стінний (Tarentola mauritanica), віялопалі (Ptyodactylus) та інші гекони, шипохвіст (Uromastyx), агама (Agamidae), сірий варан (Varanus griseus), халциди (Chalcides), аптечний сцинк (Scincus scincus), гребнепалі ящірки. Із змій — літорінх алжирський (Coluber algirus), піщаний полоз, отруйні ефа (Echis) і рогаті гадюки (Cerastes). Заходять деякі представники ефіопської фауни, наприклад, єгипетська кобра гайя (Naja haje).