«На-На» — радянський і російський поп-гурт з Москви. Заснований в 1989 році Барі Алібасовим. Згодом склад групи неодноразово змінювався, і з «канонічного» списку учасників залишилися лише Володимир Політов і В'ячеслав Жеребкин. Гурт є володарем національної музичної премії «Овація» в 1994 і 1995 роках.
Історія групи
Створення групи Група «На-На» була задумана Барі Алібасовим ще в 1988 році. За його задумом, колектив повинен був грати в стилі диско-поп, але також використовувались елементи інших жанрів, таких як рок, джаз і фолк. Алібасов розробив сценічні образи учасників майбутньої групи: молоді музиканти, у віці 18-25 років, що співають, пластичні, володіють акторським даром, чарівністю. Продюсер майбутньої групи пізніше згадував: «Мені потрібні були, в першу чергу, багатосторонні артисти. Я збирався робити шоу».
У червні 1989 року Алібасов з підприємцем Анісом Мухамедшин оголосили відбір в нову групу через газету «Московський комсомолець». У ньому взяли участь понад 700 осіб. Алібасов вибрав лише двох претендентів - Володимира Льовкіна та Олександра Запорожця. Сам Льовкін згадував: «Я прийшов, встромив гітару, почав співати свою пісню, заспівав куплет з приспівом. І якийсь чоловік за пультом сказав: "Через два дні приїжджайте - буде перша репетиція"».
До першого складу групи увійшли Володимир Льовкін (вокал, ритм-гітара) і Олександр Запорожець (клавішні, вокал) разом з колишніми учасникам іншої групи Алібасова «Інтеграл» Валерієм Юрін (вокал, соло-гітара) і Мариною Хлєбниковою (вокал). Трохи пізніше до групи прийшли Андрій Ктітарев (клавішні), Ігор Павленко (саксофон), Олександр Карпухін (бас-гітара, вокал) і Валерій Бурнейко (ударні, вокал). Музичне керівництво здійснював Сергій Шмельов («Інтеграл»)
Репетиції почалися в московському театрі Айседори Дункан і тривали по 14-16 годин на день. Над хореографією і пластикою працювали Микола Добринін та Анна Терехова - артисти Театру Романа Віктюка. Ставив шоу ленінградський режисер - авангардист Сергій Гельсінфорскій, який співпрацював з «Інтегралом». Підбором репертуару займався сам Алібасов.
1989 рік
У червні 1989 року в Москві відбувся міжнародний фестиваль поп-музики «Face to Face» («Обличчям до обличчя») за участю європейських зірок музики та кіно. 6 червня «На-На» вийшли на сцену фестивалю з піснями «Дівча з Машмета» і «Пустельний пляж». Фестиваль вів актор і конферансьє Олег Марус. З чуток, за лаштунками учасники концерту «стріляли» у нього сигарети, і Марусів відповідав: «на, на…». Так він і оголосив безіменний ансамбль: «На сцені - група "На-На"». Після фестивалю група «На-На» потрапила в десятку хіт-параду газети «Вечірня Москва». У столичному виданні писали: «Сенсацією стала поява серед лідерів молодої групи "На-На". Кілька днів тому вона з успіхом виступила в спорткомплексі "Олімпійський" в програмі міжнародного музичного фестивалю "Музика-89". І ось вже пісні у виконанні молодих артистів звучать по радіо і з екранів телевізорів. Безумовно, успіх». За підсумками 1989 року «Музичний марафон» газети «Вечірня Москва» назвав групу «Відкриттям року».
У вересні 1989 року пісня «Пустельний пляж» потрапила в хіт-парад «Звукова доріжка" МК "». У листопаді того ж року в складі делегації академічних виконавців (ансамбль «Російська пісня», Симфонічний оркестр театру ім. Станіславського і ін. ) Група «На-На» дала три концерти в Чехословаччині в рамках міжнародного фестивалю «Дні Москви в Празі». На одному з концертів «На-На» ділили сцену зі знаменитим джаз-оркестром Карела Влаха. У Празі не обійшлося без казусів: у Празькій опері групі «На-На» з солістом Олександром Запорожцем заборонили виконувати пісню «Сюзанна», автором якої був відомий поет-дисидент Іржі Сухі (Jiři Suchý).
В кінці 1989 - початку 1990 року група «На-На» записала першу платівку-міньйон з чотирма піснями: «Пустельний пляж», «Медовий місяць (Не одружуйся)», «Ти і я» і «Бабуся Яга». Перша і остання пісні потрапили в хіт-парад рубрики «Звукова доріжка» газети «Московський комсомолець». Були зняті кліпи на пісні «Пустельний пляж» і «Не одружуйся». Почалася робота над записом платівки з 17 пісень, що вийшла на початку 1991 року.
1990-1991 У 1990 році соліст-вокаліст Олександр Запорожець прийняв запрошення співака і композитора Леоніда Агутіна та перейшов до нього поєднуючи роботу в колективі Марини Хлєбникової і продовжуючи навчання в Музичному училищі імені Гнесіних по класу вокалу педагога Наталії Андріанової. Влітку 1990 року в складі «На-На» з'явився новий вокаліст і бас-гітарист - брюнет Володимир Політов, зовні контрастувати з блондином Володимиром Льовкін. Дует миттєво став популярним.
У листопаді 1990 року «На-На» стала переможцем музичного телешоу «50х50», виконавши пісню «Бабуся Яга». Вперше в історії конкурсу відразу три журі - професійне, глядацьке і спонсорське - одноголосно присудили групі перше місце. У грудні 1990 року група стала лауреатом телевізійного конкурсу «Пісня-90» з веселою диско-піснею «Ескімос і папуас», де ескімосом був Льовкін, папуасом - Юрін. В кінці 1990 року Алібасов змінив інструментальну групу.
19-21 квітня 1991 року в Державному центральному концертному залі «Росія» група показала своє перше шоу «Історія одного бенефісу». У пісні «Ескімос і папуас» артисти з'явилися на сцені зухвало оголеними. На противагу їм, балет був одягнений в песцеві шуби. Шоу «Історія одного бенефісу» було показано на Центральному телебаченні Держтелерадіо СРСР і викликало скандал: оголені тіла редактори прикрили строгими вечірніми костюмами. Але «еротична» версія потрапила на телеканал «2x2». Алібасов згадував: «Мета була досягнута. Музиканти вперше "заявили", що секс в СРСР є. Глядачі звернули увагу на групу "На-На", одягнену в костюми, яких ніколи не було на радянському телеекрані ». Група стала завсідником телевізійних передач.
У 1991 році вийшла перша платівка групи - «На-На 91» з 9 композиціями, серед яких «Світло у вікні», «Ескімос і папуас», «Хлопчик в кепочці», «Від долі не втечеш» та інші. Частина пісень була записана в студії Gala Records . Влітку 1991 року кінорежисер Заал Какабадзе зняв музичний художній фільм «Сонце, повітря і ... На-На». Головні герої фільму - зіграли самих себе Володимир Політов і Володимир Льовкін - за сюжетом були закохані в Марину Хлєбникову. До кінця 1991 року Алібасов прийняв в «На-На» ще двох солістів - В'ячеслава Жеребкина (бас-гітара, вокал) і Володимира Асімова (гітара, вокал). Пізніше цей склад преса назвала «золотим».
В інструментальний ансамбль, який супроводжує четвірку солістів, увійшли: Андрій Ктітарев (клавіші, музичний керівник), Ігор Павленко (саксофон), Сергій Крилов (ударні, згодом директор групи «Ранетки»). Була створена танцювальна група під керівництвом Андрія Лебедєва, в яку увійшли Павло Соколов, Ольга Шатілова, Наталія Белей. У 1991 році за опитуванням читачів газети «Вечірня Москва» «На-На» посіла перше місце серед поп-груп в конкурсі «Музичний марафон».
1992-1993 У 1992 році група почала тур по Сибіру і Далекому Сходу. «На-На» стала першою поп-групою, яка вийшла на сцену Кремлівського палацу з'їздів. У концерті взяв участь соліст групи «Modern Talking» Томас Андерс. За Першому каналу Останкіно була показана телеверсія концерту.
У 1992 році компанія звукозапису «Орфей рекорд» випустила другу платівку гурту «На-На» з десятьма піснями, що отримала назву «Фаїна». Пісня «Фаїна» вийшла на перше місце хіт-параду «Зоряна доріжка» газети «Московський комсомолець» і більше трьох років трималася в хіт-парадах країни. Восени 1992 року на кіностудії «Мосфільм» група зняла на пісню еротичний кліп. У головних ролях виступали солісти групи «На-На» і актор Станіслав Садальський. Кліп мав дві версії - «цензурну» і «нецензурну». За спогадами Алібасова, «нецензурний» варіант кілька разів пройшов по комерційному каналу 2x2, після чого був заборонений до показу. Через 20 років, в 2012 році, кліп був викладений в Інтернет і знову став доступний для перегляду.
У жовтні 1992 року почалися закордонні гастролі групи в Німеччині, Туреччині та США (щоденні виступи в нью-йоркському клубі «Распутін» і Бостоні ). Незважаючи на постійні гастролі, група «На-На» продовжувала випускати нові пісні. Володимир Асимов почав 1993 рік композиціями «Їду до миленької», «Де ти була» ; В'ячеслав Жеребкин - піснею «Білий пароплав», Володимир Політов - «Красива, поїхали кататися». У 1993 році з'явилася пісня «Впав капелюх». Алла Пугачова взяла цю пісню в телешоу «Різдвяні зустрічі», а для зйомок привезла з Німеччини близько ста пластикових капелюхів.
У 1993 році телеканал РТР показав фільм «Свято на ім'я На-На», де музичні номери чергувалися з сюжетами з повсякденного життя групи. У зйомках взяли участь ансамбль Надії Бабкіної «Російська пісня», Махмуд Есамбаєв, Олександр Ширвіндт, Юхим Шифрін, Олександр Назаров, Йосип Кобзон, Михайло Шабров, Іван Демидов, В'ячеслав Зайцев. У червні «На-На» отримала гран-прі фестивалю «Шлягер-93» в Санкт-Петербурзі. З квітня 1993 року група гастролювала по країнах СНД (в Білорусії і Росії пройшли концерти з Томасом Андерсом ) і за кордоном - на Алясці, в містах Фербанкс і Анкорідж. У липні пройшли гастролі «На-На» в Ізраїлі. У серпні група стала лауреатом міжнародного фестивалю «Гардемарини естради» в Сочі. Того ж літа група вперше виступає на міжнародному фестивалі «Слов'янський базар» у Вітебську.
1994-1995 14 січня 1994 року група «На-На» вперше стала лауреатом національної російської музичної премії в області видовищ та популярної музики «Овація». Вона стала переможцем в номінації «Краща поп-група року» та «Шлягер року» (за хіт «Фаїна»). Тоді ж в січні «На-На» дає успішні концерти в Болгарії і бере участь у фестивалі «Діскавері-94» в місті Варна.
Група вступила в організацію «FIDOF» (Міжнародна федерація фестивальних організацій) при ЮНЕСКО та підписала контракт про подання організації в США, Португалії та Македонії. Влітку група знову виступає на «Слов'янському базарі», а в серпні 1994 року, з нагоди виведення радянських військ з Німеччини, «На-На» дала по концерту на центральній площі Берліна і в залі «Фрідріхштадтпалас». У жовтні група запрошена як почесні гості на фестиваль «Макфест-94» в Македонії. У листопаді група знову виступила в Нью-Йорку. В кінці 1994 року «На-На» знову взяла участь в «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової. Володимир Політов згадував: «У 1994 році ми дали 865 концертів». За словами іншого соліста, В'ячеслава Жеребкина, «в середньому ми давали по три концерти в день. Перший починався о 13 годині і зал був битком ».
У 1995 році завершилася робота над альбомом «На-Настальгия». Прем'єра шоу «На-Настальгия» відбулася в ГЦКЗ «Росія» в Москві. У шоу брали участь більше двохсот артистів, серед яких етнічні барабанщики з Кенії, афроамериканські танцівниці з Лас-Вегаса, індіанські музиканти з Болівії, джаз-оркестр Олега Лундстрема, симфонічний оркестр Народної артистки СРСР Вероніки Дударєва, чукотський ансамбль «Ергирон». Музичними керівниками шоу були композитор Володимир Доленко і Ніна Савицька. Шоу «На-Настальгия» продовжилося в концертному залі «Ювілейний» Санкт-Петербурга, а потім по Росії і за кордоном. У червні 1995 року група виступила на фестивалі «Кінотавр» в Сочі. У грудні 1995 року групу «На-На» запросили в Таїланд члени сім'ї короля Рами IX на святкування 50-річчя його коронації. За підтримки королівської сім'ї в Таїланді в 1995 році вийшов альбом «Квіти», де «На-На» виконали пісні тайською мовою. Королівська друкарня випустила фотоальбом групи. За мотивами цього шоу було знято 4 документальних фільми.
1996-1997 На початку 1996 року група продовжила гастролювати з програмою «На-Настальгия». Журналісти телеканалу ТВ-6 Москва створили цикл сюжетів про гастрольного життя групи «На-На», які виходили кілька разів на тиждень. Був також створений двосерійний телефільм «Країна На-На». У 1996 році група «На-На» здійснила міжнародний тур з нагоди перенесення столиці Казахстану з Алма-Ати в Астану. Тур розпочався в містах Казахстану, завершився на стадіоні «Лужники» в Москві, а потім в Парижі, Берліні, Тель-Авіві .