Чоловіча збірна Польщі з волейболу — чоловіча волейбольна збірна, яка представляє Польщу на міжнародних змаганнях із волейболу усіх рівнів, які проводять під егідою ФІВБ i CEV, а також на олімпійських іграх, чемпіонатах світу, чемпіонатах Європи, Кубку світу, кубках великих чемпіонів світу, волейбольній Лізі Націй і відбіркових раундах, які передують проведенню цих змагань. Нині головним тренером є серб Нікола Ґрбич.

Шість разів її обирали найкращою командою за підсумками голосування читачів польського журналу «Przegląd Sportowy» у 2006, 2009, 2011, 2012, 2014 i 2018 роках. Керує командою Польський волейбольний союз (PZPS).

Польська чоловіча команда з волейболу — одна з найсильніших команд світу й чемпіон 2018 року, станом на 8 січня 2025 року посідає перше місце у світовому рейтингу ФІВБ.

Історія

Грати у волейбол у Польщі почали на початку XX століття й був він суто аматорським. Початком волейболу в Польщі в професійній формі вважають 1926 рік, коли створили Польську асоціацію спортивних ігор, яка після Другої світової війни змінила свою назву на Польську федерацію баскетболу, волейболу та гандболу (PZKSS). PZKSS брала дуже активну участь у створенні структур Міжнародної федерації волейболу (ФІВБ), створеної в 1947 році, завдяки чому спортивний функціонер Зигмунт Новак зміг стати її віцепрезидентом.

Першою грою польської чоловічої збірної вважають проведену у Варшаві 28 лютого 1948 року гру зі збірною Чехословаччини, яка закінчилася перемогою гостей із рахунком 3:2.

Офіційний міжнародний дебют відбувся в 1949 році на першому чемпіонаті світу з волейболу в Празі, де польська команда зайняла 4-те місце. У 1967 році в Стамбулі польська збірна вперше стала призером чемпіонату Європи, а 1968-го польська команда отримала змогу виступати на олімпійських іграх. На перший історичний для поляків турнір літніх олімпійських ігор Тадакш Шлягор (тодішній тренер команди) зібрав одинадцятьох чемпіонів Європи 1967 року. Єдиним спортсменом, який не виступав на тій олімпіаді, був Ришард Ширушильський, якого замінив Збігнев Зарчицький. Першим турніром, який передував іграм був «Турнір столиць», що відбувався в квітні, де національна команда виступала за Варшаву. Одним з головних успіхів тоді була перемога над Чехословацькою командою з рахунком 3:1, проте в наступних іграх польська команда програла угорській (2:3) і команді НДР (1:3). У квітні поляки також виступали на турнірі в Остенде, де вони закінчили свій перший етап підготовки, і їм удалось двічі виграти, спершу в угорців, потім у югославів, проте вони програли команді Румунії. У серпні відбулися наступні два товариські турніри: перший проходив в місті Брашові, де збірна Польщі несподівано програла другій збірній Румунії, проте на іншому турнірі, що проходив в Магдебурзі, полякам вдалось виграти в тодішніх чемпіонів Європи — СРСР. Польська волейбольна команда досягла своїх найкращих результатів у 1970-х, коли виграла золоті медалі на Чемпіонаті світу серед чоловіків 1974 року та Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі. Вони також виграли декілька срібних медалей на чемпіонаті Європи в період з 1975 по 1983 рік, кілька разів програвши збірній СРСР. У той час командою керував Губерт Вагнер. На літніх олімпійських іграх у канадському Монреалі виступило 10 команд: у групі A, в яку потрапили поляки, були також Чехословаччина, Канада, Південна Корея та Куба. До півфіналу повинні були потрапити дві команди, які посіли б перше та друге місця. Перший матч національна команда Польщі грала 18 липня з Південною Кореєю, перші дві партії в грі вони програли 12 i 6, проте в трьох завершальних, команда впевнено отримала перемогу. На другий день господарі турніру в трьох сетах програли полякам. Третя гра з кубинцями, як і перша, розпочалась програшем для поляків у двох сетах. Однак польські гравці виграли третю і четверту партії. П'ятий сет став вирішальним і закінчився через 47 хвилин з рахунком 20:18 на користь поляків. Для виходу в півфінал, Польща, окрім того, що мусила не програти, мала також перемогти в останньому матчі з Чехословаччиною, оскільки на той час в групі склалася така ситуація, що вони мали набагато гірші показники ніж кубинці. Поляки легко виграли той матч з рахунком 3:1, програвши лише перший сет. У півфінальному матчі збірна Польщі зіткнулася із захисником титулу — Японією. У тій грі тренер поляків Вагнер виставив на гру Гавловського, Скорека, Вуйтовича, Рибачевського, Стефанського та Боска, натомість на заміні були Зажицький, Карбаж та Любеєвський, тоді поляки втретє перемогли в п'ятисетовому матчі. 31 липня в фіналі команда зійшлася зі збірною СРСР, яка тоді виступала неймовірно вдало та не програла жодного сету в жодному матчі. Грати у фіналі вийшли ті самі волейболісти, що й у півфіналі. Після того, як перший сет поляки програли, тренер збірної поміняв Карбажа на Рибачевського; у другому сеті вдалось перемогти полякам, у третьому знову виграли СРСР, проте четвертий сет закінчився на користь поляків із рахунком 19:17. У фінальному сеті польські волейболісти після того, як рахунок на табло став 7:7, більше не програли ні балу, таким чином виграли золото Олімпійських ігор — третю чемпіонську медаль під керівництвом Губерта Єжи Вагнера.

Після виступів на олімпіаді Губерт Вагнер вирішив піти у відставку, а новим тренером збірної став колишній асистент Єжи Вальч. У той час, коли відбувалися олімпійські ігри, відбувся конгрес ФІВБ, на якому було прийнято рішення змінити цикл проведення міжнародних змагань, зокрема першість Європи повинна була відбуватись відтепер кожні 2 роки в непарні дати. Виходячи з такої позиції 1977 року в Фінляндії відбувся наступний чемпіонат Європи.

Найтитулованішим гравцем у історії польського волейболу є нападник Томаш Вуйтович — чемпіон світу, олімпійський та чотириразовий срібний призер чемпіонатів Європи. Його колеги по збірній, які грали в 1970-х — Станіслав Госціняк і Едвард Скорек — були прийняті до Волейбольної зали слави в місті Голіок. У 2010 році в Зал слави після смерті включено тренера та волейболіста Губерт Єжи Вагнера.

На груповому етапі чемпіонату Європи польські волейболісти зустрічалися з Болгарією, Чехословаччиною, Нідерландів, ГДР i СРСР, де програли тільки один раз німцям. У групі вони тоді зайняли друге місце після СРСР, що давало їм змогу вийти у півфінал. У півфіналі грали з Румунією, яка зайняла перше місце в своїй групі, програвши тільки італійцям. Польща в тому поєдинку здобула перемогу, після чого у фіналі відбувся матч між волейболістами СРСР та Польщі, серед яких попередньо перемогли поляки в групі 3:1. Однак цього разу саме гравці Радянського Союзу вийшли переможцями, перемігши 3:1. У фінальному поєдинку в основі зіграли Босек, Чая, Гавловський, Карбаж, Стефанський та Вуйтович. Так поляки стали срібними призерами турніру й, окрім того, найкращим нападником того турніру став Томаш Вуйтович.

Коли тренером збірної став Александер Скіба, команда двічі вигравала титули віцечемпіонів Європи — у 1979 році на першості у Франції та 1981-го на першості в Болгарії, крім того, поляки зайняли 4-те місце на Олімпійських іграх у Москві та 6-те місце на чемпіонаті світу 1982 року в Аргентині. У 1983-му Губерт Вагнер перестав тренувати польську жіночу волейбольну команду і знову став тренером чоловічої збірної, яка під його керівництвом виграла п'яту срібну медаль поспіль на чемпіонаті Європи у 1983 році. Також польська команда пройшла кваліфікацію на Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі, але через бойкот країн соціалістичного блоку польські волейболісти на турнірі не взяли участі. Натомість, команда грала у змаганнях «Дружба-84», проведених альтернативно для спортсменів із соціалістичних країн, де поляки здобули бронзові медалі. Вже на наступному чемпіонаті Європи в 1985 році команда посіла четверте місце. Відтоді до 1997 року команда переживала тривалий спад, однак після цього знову настав етап тріумфів та великих перемог.

Період Рауля Лосано 17 січня 2005 року Польська федерація волейболу (PZPS) обрала Рауля Лосано на посаду головного тренера національної збірної. Головними його досягненнями стали: 4-те місце на Світовій лізі 2005 5-те місце на чемпіонаті Європи 2005 1-ше місце на IV турнірі Губерта Вагнера у 2006 році 2-ге місце чемпіонаті світу у 2006 році 4-те місце Світовій лізі 2007 року 5-те місце на Світовій лізі 2008 року 1-ше місце на четвертому турнірі Губерта Вагнера у 2008 році 5-те місце під час літніх олімпійських іграх у Пекіні 2008

16 вересня 2008 р. керівництво Польської федерації волейболу вирішило не продовжувати контракт, термін дії якого закінчився 31 грудня 2008 року.

Період Данієля Кастеллані Новим тренером польської збірної став Данієль Кастеллані, колишній тренер польської волейбольної команди «Скра» Белхатув. Рішення про його призначення оголосили 17 січня 2009 року. Найбільшим його успіхом стала перемога на Чемпіонаті Європи 2009, що відбувся в Туреччині. Наступного року його звільнили через поганий виступ команди на Чемпіонаті світу 2010. PZPS виплатив йому компенсацію за дострокове розірвання договору.

Збірна після 2011 року Третього лютого 2011 року з рішення керівництва PZPS новим тренером обрали Андреа Анастазі, а вже 23 лютого з ним підписали нову угоду. Одним із його перших кроків було усунення одного з лідерів команди Маріуша Влязлого. Того року він із командою брав участь у трьох міжнародних змаганнях: Світовій лізі, де вони посіли третє місце, Чемпіонаті Європи теж третє, в Кубку світу — друге місце, а також пройшли кваліфікацію на Олімпійські ігри в Лондоні.

У 2012 році команда перемогла в Світовій лізі, здолавши в фіналі з рахунком 3:0 збірну США, натомість виступ на Олімпійських іграх у Лондоні закінчився невдало. Збірну Польщі з волейболу тоді вважали одним із фаворитів на здобуття олімпійських медалей, проте команда вибула з турніру, програвши майбутнім чемпіонам росіянам з рахунком 0:3.

Сезон 2013 збірна почала з виступів у Світовій лізі, де захищали золоті медалі, здобуті торік, однак на цьому турнірі поляки зазнали невдачі, розпочавши з чотирьох поразок (дві поразки бразилцям і дві інші Франції), що було найгіршим початком виступів поляків на цьому турніру від 1999 року. Однак «кадра» все ще мала шанс пройти до фінального турніру, що відбувався тоді в Мар-дель-Плата, якби вдалося перемогти команди США та Аргентини, проте, після матчу зболгарами стало ясно, що чемпіонський титул захистити не вдасться: у першому матчі програли 0:3. У матчі-реванші, який має лише престижне значення, поляки також програли 2:3. У загальному підсумку Світової ліги 2013 року поляки посіли 11-те місце, що також було найгіршим результатом для збірної Польщі у Світовій лізі з 1998 року. Ще однією подією став чемпіонат Європи, де у своїй групі зайняли 2-ге місце після команди Франції, що дало змогу грати в стикових матчах, утім уже в першому матчі програли болгарам 2:3, хоча вигравали 2:0. Через погані результати в сезоні Анастазі звільнили з посади 24 жовтня 2013 року. PZPS виплатило йому компенсацію за дострокове розірвання договору.