Битва під Шепелевичами або битва під БорисовимУ донесенні про перемогу, через помилку Олексія Трубецького, річка Ослік була названа «Шкловкой». Тому цю битву іноді неправильно називають «битвою на річці Шкловці». // Бабулин И. Б. Князь Семён Пожарский и Конотопская битва. — Санкт-Петербург : Институт Российской истории РАН, 2009. — ISBN 978-5-91041-047-7. — бій біля села , нині Круглянський район Білорусі, в роки московсько-польської війни 1654-1657 років під час Государевого походу 1654 року. Бій відбувся на самому початку війни (24) серпня й завершилася перемогою московської армії князя Олексія Трубецького над армією Речі Посполитої під проводом Великого гетьмана Литовського Януша Радзивілла. Під час битви обоз і артилерія литовсько-польської армії були захоплені, а поразка в битві зумовило через два місяці після початку облоги, у вересні того ж року.

Передумови Вже на самому початку Московсько-польської війни 1654-1657 років, під час Государевого походу 1654 року розгорнувся широкомасштабний наступ московського війська на землі Великого князівства Литовського, яке на той час вже перебувало в складі Річі Посполитої. І виконуючи наказ царя Олексія Михайловича князь Олексій Трубецький на чолі Південно-західної угруповання московського війська виступив з Брянська в Литву.

(7 липня) 1654 року московського війська під його командуванням здався Рославль, а вже (22) липня штурмом був узятий чинивший опір Мстиславль, внаслідок чого московське військо вийшли до Дніпра.

(10) серпня армія князя Олексія Трубецького в складі під командуванням самого Трубецького й боярина , а також на чолі з та з Семеном Пожарським, переправилася на правий берег Дніпра. А вже (12) серпня, після бою під Шкловом з і сотнями з армії князя , під командуванням князя Юрія Барятинського, армія великого гетьмана литовського Януша Радзивілла була змушена відступити до міста .

- (14-22) серпня литовські сили, що складалися з 5000 солдатів зупинили рух для відпочинку, під час якого до війська гетьмана Януша Радзивілла приєднався Александр Гіларій Полубінський на чолі своєї 3000 дивізії, завдяки чому литовсько-польскі сили налічували вже 8000 осіб. Надалі ж, за наказом Радзівілла Полубінській двічі відправлявся у розвідувальну місію, завдяки якій 20 серпня стало відомо, що армія князя Трубецького рухається на захід і вже 21 серпня Радзивілл відправивши свій обоз до деревні під захистом одного полку, перейшов через річку Друть під Бєлиничі й виступив в напрямку до переправи через приточу річку Ослик. Внаслідок цього литовська армія стала табором на лівому березі річки і в поспіху приступила до будівництва оборонних укріплень.

Битва Військам Великого князівства Литовського після переходу приточої річки Ослик вдалося відкинути передові загони московського війська, але поки вони займалися укріпленнями, кінноті Олексія Трубецького вдалося переправитися через Друть в і обійти з півдня литовський стрій, відрізавши таким чином шляхи відходу. На світанку (24) серпня польсько-литовська армія великого гетьмана Януша Радзивілла підійшла до , де вони виявили підоспілих росіян: село вже горіло, а передові кінні сотні московського війська вже встигли увірватися на його територію. Потім і частини московської піхоти, переправившись через річку, зайняли Шепелевичі й закріпилися там. Радзівіллу довелося розпочати бій в дуже незручних умовах. Кілька литовських хоругв, прорвавши московські переправи проникли в Шепелевичі й практично відразу потрапили під шквальний вогонь сил Трубецького, внаслідок чого армія Великого князівства Литовського була відкинута від стін міста й довелося вести бій на чистому полі.

При їх наближенні литовці атакували князя , який розгорнувся в бойову лінію, де в ході бою воєвода був поранений. В цей час до села підійшов і князя Трубецького та боярина , після чого на допомогу князю Куракіну були відправлені полки солдатського ладу Данили Краферта, , Германа Фанстадена, Миколи Фанстадена, Олександра Барклая, Якова Флека, Єлисея Ціклера і Андрія Гамолтона.

Одночасно кіннота лівого крила під командуванням князя Семена Пожарського обійшла війська Радзивілла з флангу, оточуючи противника з півдня. Побачивши, що їх оточують, литовські війська вдалися до паніки й почали тікати з поля боя, деякі драгунські полки спробували чинити опір московському війську, але атаковані й оточені рейтарами, були вимушеними також кинутися врозтіч. Спроба контрнаступу, розпочата Александром Полубінським, з ціллю прикрити відступ Радзівілла, звалилася — московське військо обійшло праве крило його сил і змусило відступити разом із частиною своєї армії, що зберігала хоч якусь подобу порядку, зазнавая великих втрат від переслідування кіннотою. Найменше постраждала дивізія Вінцента Корвіна-Госевського, яка в значній частині зуміла вийти з бою, зберігши хороший порядок. В ході переслідування були розсіяні залишки кінних хоругов Радзивілла, а після тривалої погоні московити розбили й групу польських крилатих гусарів, а вже (25) серпня Трубецький наздогнав залишки відступаючої литовської піхоти на переправі під , розбивши її й захопивши артилерію.

Литовська челядь, залишена в обозі, бачачи втечу і загибель національного війська, кинулася грабувати вози. На одній з переправ через численні річки і болота чотири московські сотні несподівано оточили загін самого гетьмана Радзвівілла. У бою з 50 осіб гетьманської козацької хоругви, яка охороняла полководця, в живих при ньому залишилося тільки п'ять. Поручик Греффенберг закрив гетьмана своїм тілом, отримавши вогнепальну рану і удар рогатиною, крім того, під Радзівіллом вбили коня, а сам він був поранений в ногу. І лише підоспіла угорська рота Самуїла Яна Юшкевича, що влучними пострілами вибила московське військо з іншого берега річки, врятувала його.

(31) серпня 1654 року польсько-литовська армія була остаточно розбита, а село Шепелевичі взяте московським царським військом.

Підсумки В підсумку битви під сили Речі Посполитої втратили щонайменше 1000 солдатів, а близько 270 осіб потрапило в московський полон. Сам бій пройшов з невеликими втратами, а більша частина солдатів загинула під час відступу та переправи через річки.

У наступні дні після завершення битви московське військо під командуванням князя Олексія Трубецького продовжувала переслідувати та знищувати окремі загони, а по завершенні продовжився наступ на інші території Великого князівства Литовського.

Джерела

Примітки