Шагаракті-Шуріаш (д/н — 1243 до н. е.) — цар Вавилону близько 1256—1243 років до н. е. Ім'я перекладається як «Шуріаш дарує мені життя». Ім'я каситського бога Шуріаша тотожнє аккадському Шамашу. Як Атана-Шамаш згаданий у двох текстах з Дур-Курігальзу.
Життєпис Походив з III Вавилонської (Каситської) династії. Ймовірно син царя Кудур-Енліля. Вступив на трон, мабуть, ще неповнолітнім. Прийняв окрім титулу царя Вавилону і титул правителя каситів. Причини цього незрозумілі.
Відомо про суперечності з Іні-Тешубом I, царем Каркемишу, що скаржився Шагаракті-Шуріашу на напади на свої землі напівкочових племен ахламу, які були підвладні Вавилону.
Понад 300 господарських текстів з Ніппура та 127 табличок з Дурн-Енліля свідчать, що за його панування держава переживала економічні труднощі, про що свідчить наявність у борговій кабалі численних груп населення.
Продовжив політику попередників, будував будував численні храми, зокрема в Дур-Курігальзу і Ніппурі (екур бога Енліля), відновив храми бога Шамаша («Ебаббар») і богині Ануніту («Еульмаш») в Сіппарі.
Культи богів Нуску і Енліля за нього знову зайняли перші місця. Перлина з його ім'ям була знайдена в ассирійській місті Кальху, куди вона потрапила, ймовірно, після захоплення Вавилону царем Тукульті-Нінуртою I.
Йому спадкував син Каштіліаш IV.
Джерела Stephen Bertman (2003). Handbook to Life in Ancient Mesopotamia. Oxford University Press. p. 102. J. A. Brinkman (2006). «Babylonian Royal Land Grants, Memorials of Financial Interest, and Invocation of the Divine». Journal of the Economic and Social History of the Orient. 49 (2): 42 Wilfred van Soldt (2015). Middle Babylonian Texts in the Cornell University Collections: I. The Later Kings (CUSAS 30). CDL Press. p. 23.