Броди

Бро́ди — місто на заході України, розташоване на північному сході Львівської області у Золочівському районі. Свого часу один із найбільших торгових осередків Австро-Угорщини, «вільне місто». Адміністративний центр колишнього Бродівського району, ліквідованого 17 липня 2020 року під час адміністративно-територіальної реформи у відповідності до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».

Назва Своїй назві місто завдячує болотистій місцевості та переправам (бродам), які здавна тут існували. Через Броди протікає річка Суховілка — права притока річки Бовдурки (басейн Прип'яті), яка часто пересихає, а іноді буває повноводною.

Початково місто мало назву Любич, назване так у XVI столітті белзьким воєводою Станіславом Жолкевським гербу Любич, але ця назва не прижилася, оскільки з часом перейняла назву сусіднього села Броди, а село стало називатися Старими Бродами.

Жартівливі назви — «Галицький Єрусалим», «Трієст на континенті»Созанський І. З минувшини міста Бродів… — С. 1..

Символіка Міська громада Бродів переймала геральдичні сюжети власників міста, зокрема при Жолкєвських використовувався його родинний герб «Любич», при Конєцпольських — герб «Побуг», при Собеських — герб «Яніна» та при Потоцьких — герб «Пилява».

У 1779—1880 роках на міській печатці Бродів з'явився напис латиницею, що перекладається, як Магістрат Вільного Міста Броди (), а від початку XVIII століття й до 1939 року на печатках міста фігурує родовий герб Потоцьких «Пилява». Під час німецької окупації 1941—1944 роках міська печатка взагалі не мала ніяких символів, а лише у центрі кола діаметром 33 мм горизонтально у 6 рядків був вміщений напис німецькою та українською мовами: «GENERAL/GOUVERNEMENT/STADT/BRODY/МІСТО/БРОДИ». За радянських часів, питання про геральдичні символи міста не підіймалося аж до 1984 року, оскільки застосування інших знаків, зображень, символів на печатках, крім державного герба СРСР, було заборонено радянським законодавством.

З нагоди святкувань 900-ліття Бродів, у 1984 році архітектором Ярославом Руцьким була розроблена емблема міста. Вона являла собою архітектурне зображення частини міської стіни з вежею та брамою над рікою. У верхній частині емблеми було вміщено рік заснування міста — 1084. Цей символічний знак можна побачити на пам'ятному дорожньому знаку при в'їзді в місто з боку Львова.

6 березня 1997 року був затверджений сучасний герб міста, автором якого виступив історик, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило. Архітектурне зображення нового герба Бродів можна бачити на символічній брамі міста, встановленій на Привокзальній площі перед виходом з будівлі місцевого вокзалу.

Географія Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Характерною особливістю рельєфу є велика кількість піщаних горбів, дюн, більшість яких закріплена лісами. Броди знаходяться у межах Західно-Української лісостепової фізико-географічної провінції.

В околицях Бродів до 1918 року проходив державний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Клімат помірно-континентальний та досить вологий: м'яка з відлигами зима, волога весна, тепле літо, тепла суха осінь. В середньому щороку випадає 742 мм опадів. Середня температура найхолоднішого місяця — 4,3°С, найтеплішого +18,7°С. Переважають західні і південно-західні вітри.

У місті розташований парк «Райківка».

Зростають ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: «дуб свідок», конвалія звичайна, також поблизу міста розташовані ботанічні заказники Кемпа та Макітра.

У Бродах більше 143 вулиць, у тому числі 2 площі, 1 майдан та 1 сквер.

Місцевості:

Білі Казарми Великі Фільварки Малі Фільварки Місто Старі Броди Червоні Казарми Шваби Островчик

Історія

Перші поселення На південно-східній околиці Старих Бродів — в урочищі Заставки, на північно-східному схилі лівого берега річки Суховілки, під час археологічної розвідки краєзнавця І. Богдана, було виявлено багатошарове поселення та матеріали доби мезоліту, висоцької і вельбарської культур, а також давньоруської доби XII—XIII століть).

На північно-східній околиці Старих Бродів — в урочищі Горби, на південному схилі правого берега річки Суховілки, під час археологічної розвідки краєзнавця І. Богдана, було виявлено багатошарове поселення доби пізнього палеоліту, зокрема, знайдено численні скребки, різці, ножі та інші зразки крем'яних виробів. Беручи до уваги те, що на суміжних територіях були знайдені аналогічні артефакти, то можна припустити, що вони використовувалися як допоміжний інструмент при полюванні на північного оленя, збиральництві та рибальстві і датовані приблизно в межах 10000—7000 років до Різдва Христового. Також тут виявлено поселення висоцької та райковецької культур, Київської Русі (XII—XIII століть).

На східній околиці міста, північно-західніше від так званого «Київського мосту», на невеликому мисі серед заболоченої заплави Дітківецького потоку, під час археологічної розвідки В. Левуса на початку 1980-х років, було виявлено поселення висоцької культури та Київської Русі XII—XIII століть.

У східній частині міста — в урочищі Бугаї, серед заболоченої місцевості розвідкою краєзнавця Дмитра Чобота, були виявлені залишки давньоруського броду, що був завширшки 6 метрів та завдовжки близько 40 метрів, а також фрагменти керамічного посуду XII—XIII століть.

Під час археологічних досліджень у 2017 році в урочищі Заставки було виявлено поселення кам'яної доби, а також поховання Висоцької культури. Скоріш за все, поблизу було й поселення цієї ж культури, але його не було виявлено, найімовірніше, що його знищено навколишньою забудовою. Натомість, в урочищі За Коморою, поблизу залізничної колії, виявлено поселення висоцької культури. Розкопки в урочищі На Валах та знахідка срібного римського денарія Марка Аврелія (161—180 років) на присадибних ділянках поблизу північного міського оборонного валу XVII століття, свідчать про те, що вже тоді існували торговельні відносини (зв'язки) між місцевими племенами готів та Римською імперією. Тоді ж само в урочищі Горбки виявлено поселення черняхівської культури. Численні знахідки поселень ранньослов'янських племен II—IV століть дають підставу твердити, що в клині між Заставками та золочівським та підкамінським шляхами існували давні поселення і саме з них починається історія давніх Бродів.

У часи Київської Русі В період Київської Русі на території Бродів вже існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085). Є підстави твердити, що ця подія відбулася саме на території Старих Бродів, в урочищі «Під Коморою».

Вважається, що у 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, але безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували б цей факт немає.

У часи Литовської держави Доля поселення Броди тривалий час була пов'язана з Олеським замком. Після смерті короля Русі Юрія II Болеслава у 1340 році, Олеський замок та навколишні землі, до яких належало й поселення Броди, у 1340 році зайняв литовсько-руський князь Любарт-Дмитро. У 1366 році Олеський замок, разом з округою загарбаний польським королем Казимиром Великим та до 1382 року перебував у власності польських та угорських королів, але пізніше відвойований Любартом. У війні, яку розпочав великий литовський князь Свидригайло, брат короля Ягайла, з метою заволодіння Поділлям, тоді Олеський замок відіграв важливу роль у захисті навколишніх земель від експансії Польщі на схід. Останнім захисником замку був Олеський староста Івашко Прислужич з Рогатина, котрий чітко керував обороною твердині від польської навали. Після тривалої облоги замку польськими військами, наприкінці 1432 року, твердиню було здобуто.

У 1432 році Брідщину, як складову частину колишнього Королівства Русі, було прилучено до новоствореного Руського воєводства у Королівстві Польському, а саме поселення Броди відійшло до його Львівської землі.

Королівство Польське Місто у власності Сененських У 1441 році польський король Владислав III Варненчик привілеєм надав шляхтичу Іоану Сененському за вірну службу та оборону руських земель від татар у володіння землі так званого «Олеського ключа», у тому числі й село Броди.

По смерті Іоана Сененського у 1477 році населений пункт відійшов до його сина Петра. В нього було дві дочки, які по смерті батька продали частину своїх володінь разом з Бродами дружині воєводи Подільського Мартина Каменецького, що було узаконено добровільною угодою, укладеною у Львові 1511 року. По смерті Мартина Каменецького у 1540 році та його дружини у 1578 року, у права власності на ці володіння вступили троє їхніх синів, а після розподілу земель між братами, Броди дісталися Іоану та Альберту (Войтеку). Брати вели надто розпустне життя і 1580 року через значні борги вимушені були продати частину володінь (у тому числі й Броди) воєводі белзькому Станіславові Жолкевському.

Місто у власності Жолкевських Новий власник цих володінь, для убезпечення від набігів татар, вирішує між селами Броди та Лагодів на острові (нині — Островчик знаходиться у межах міста), що розташовувався посеред ставу Копень (на думку Дмитра Чобота, цей став міг входити до складу системи ставів, які давніше сприймали як Амадоцьке озеро) спорудити замок. Поряд новий дідич вирішив закласти місто, яке пізніше, як і замок постановив назвати Любичем — за назвою родинного гербу Жолкевських; будувати костел святого СтаніславаBarącz S. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 6.. Нова назва населеного пункту швидко поширилося на все поселення, знане колись, як Броди, а поселення, що існувало до спорудження замку — стали Старими Бродами.

22 серпня 1584 року Любич отримав німецьке або магдебурзьке право й статус міста за привілеєм польського короля Стефана Баторія, виданого в Любліні. Цей привілей також надавав місту право тричі на рік проводити міські ярмарки, а також ним передбачалося проведення торгів двічі на тиждень — у п'ятницю та неділю. Місто звільнялося від сплати «мостового» та «гребельного» зборів, але залишився митний збір на користь короля та державиBarącz S.Wolne miasto handlowe Brody… — S. 7..

1586 року мешканці міста отримали від дідича Станіслава Жолкевського право будуватися біля замку, користуватися «…після потреби з панських наділів: сіножатей, ріллі, дібров тощо». Місто розташовувалося на перетині торгових шляхів. Упродовж 1590—1660-х років його відвідали представники понад сотні населених пунктів як з коронних, так і литовських воєводств Речі Посполитої, а також із земель, що перебували під контролем Османської імперії.

З-поміж кількох національних громад міста, лише єврейська змогла успішно розвиватися та збільшуватися, настільки, щоби на довгі літа істотно впливати на економічний, культурний та освітній розвиток міста, і завдяки цьому за містом закріпилася назва «Галицького Єрусалиму».

Містом керувала міська рада, один із райців призначався С. Жолкевським, інші — обиралися населенням міста. По смерті Станіслава Жолкевського у 1588 році Любич разом з навколишніми селами перейшло у спадок його сину Миколаю, який засновує католицьку парафію у межах власних володінь та поширює її вплив на населення міста. По смерті Миколая у 1597 році, маєтками Жолкевських управляє його вдова Анна, що залишилася з чотирма дітьми. На їхнє прохання польський король Сигізмунд III Ваза на Варшавському Соймі 20 березня 1597 року підтвердив привілей даний Любечу Стефаном Баторієм.

Нова назва міста не закріпилась, оскільки за нетривалий період часу її витіснила популярна назва сусіднього села — Броди. Про це згадується в записках Анни Жолкевської «до костелу Бродського», датованих 20 грудня 1598 року.