Новруз Ширин огли Азімов (; 19 березня 1960, Алігулу, Лачинський район, Азербайджанська РСР) — радянський і азербайджанський футболіст, виступав на позиції захисник, футбольний тренер.
Кар'єра гравця Народився в селі Алігулу Лачинського району, але виріс у селищі Мехдіабад. Футбольну кар'єру розпочав у скромному нижчоліговому клубі «Бадамли» (Нахічевань), який згодом змінив назву на «Араз». У 1982 році перейшов до найсильнішої команди республіки, «Нефтчі». У футболці бакинського клубу дебютував 20 лютого 1982 року в нічийному (2:2) домашньому поєдинку зонального етапу кубку СРСР проти волгоградського «Ротора». Новруз вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч«Нефтчи» Баку - «Ротор» Волгоград - 2:2 . У Вищій лізі СРСР дебютував 26 березня 1982 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 1-го туру проти донецького «Шахтаря». Азімов вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч«Шахтёр» Донецк - «Нефтчи» Баку - 0:0 . Загалом в еліті радянського футболу протягом сезону виходив на поле в 12-ти поєдинках. У 1983 році опинився в «Араз-Нахічевані». Наступного року перейшов у «СКА-Карпати». У футболці львів'ян дебютував 17 квітня 1984 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 3-го туру Першої ліги СРСР проти ворошиловградської «Зорі». Новруз вийшов на поле на 81-ій хвилині, замінивши Юрія ДубровногоСКА-«Карпаты» - «Заря» Ворошиловград - 1:0 . У сезоні 1984 року зіграв 23 матчі в Першій лізі СРСР. Наступного року повернувся в «Нефтчі», де виступав до 1989 року. Сезон 1990 року провів у «Геязані» (Казах) та «Кяпазі». У 1991 році повернувся до «Нефтчі», в складі якого наступного року взяв участь у розіграші першого в історії незалежного Азербайджану чемпіонату країни. Загалом у футболці «Нефтчі» зіграв 146 матчів та відзначився 5-ма голами.
У березні 1992 року добровольцем пішов на фронт. 2 або 3 травня прибув до Баку. У день взяття Шуші, 8 травня 1992 року, у першому турі першого національного чемпіонату проти сумгаїтського «Хазара» одягнув футболку «Нефтчі» (Баку). Наступного дня поїхав до Лачина на власному автомобілі. На той час він воював у 811-му Лачинському полку під командуванням Аріфа Пашаєва. У 1993 році відновив кар'єру футболіста, виступав за «Кяпаз». Наприкінці кар'єри виїхав до Росії, де виступав за нижчолігові клуби «Динамо» (Ставрополь) та «Факел» (Воронеж).
Кар'єра тренера У 1997 році став граючим тренером «Кяпазу». Одночасно з цим працював начальником оперативного управління на залізничному транспорті та в поліції Гянджі.
На посаді головного тренера розпочав кар'єру в бакинському «Олімпіку». Після відставки Олександра Старкова зумів привести команду до перемоги у кубку Азербайджану 2011/12. Однак після того, як Баку влітку 2012 року перестав виступати в Лізі Європи, подав у відставку з посади головного тренера й був призначений спортивним директором клубу.
Досягнення Як футболіста Чемпіонат СРСР серед військовослужбовців Срібний призер (1): 1984
Кубок Федерації футболу СРСР Фіналіст (1): 1988
Прем'єр-ліга Азербайджану Чемпіон (2): 1992, 1994/95 Бронзовий призер (1): 1996/97
Кубок Азербайджану Володар (1): 1993/94
Як тренера Прем'єр-ліга Азербайджану Чемпіон (1): 1998/99 (тренер) Срібний призер (1): 1997/98 (тренер)
Кубок Азербайджану Володар (2): 1998/99 (тренер), 2011/12 (головний тренер)
Примітки
Посилання
Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль гравця на сайті «Український футбол» Профіль гравця на сайті footbook.ru Профіль гравця на сайті teams.by Профіль тренера на сайті transfermarkt.com Профіль тренера на сайті zerozero.pt