Панцерваффе () — танкові війська нацистської Німеччини, що входили до складу сухопутних військ вермахту () і військ СС. Так вони називалися з 1936 по 1945 рік.
Історія Після того, як Гітлеру стало відомо, що країни-учасниці Версальського договору знають про навмисні порушення положень цього договору з боку Німеччини, 9 березня 1935 року він оголосив про створення люфтваффе — німецьких військово-повітряних сил. Реакція західних країн-учасниць договору виявилася настільки слабкою, що вже через тиждень Гітлер зовсім відмовився від дотримання Версальського договору. Військо могло почати розширення до 36 дивізій. 15 жовтня 1935 року назвали «днем народження» панцерваффе.
Танковим військам в Німеччині приділяли чималу увагу. Адольф Гітлер постійно вимагав збільшити кількість виробництва танків, хоча тих цифр, яких бажало німецьке командування, через брак сировини й виробничих потужностей досягти так і не вдалося.
Початок танкобудування в Німеччині зазвичай пов'язують з приходом до влади нацистів, хоча це не зовсім так. Ще в 1931 році інспектор автомобільних військ рейхсверу генерал-майор Освальд Люц запропонував створити великі танкові з'єднання, а досягнуті на той час результати розробки танків у Веймарській республіці він вважав незадовільними. Перебуваючи під сильним впливом начальника свого штабу, підполковника Гайнца Ґудеріана, він наказав приступити до проєктування броньованої машини масою 5 тонн для використання її в навчальних цілях (єдина поступка Версальського договору). По цей час для цього у військах застосовувалися дерев'яні макети танків, змонтовані на легкових автомобілях та велосипедах. Також випускалися легкі танки під виглядом тракторної техніки.
З 1925 року почалося військове співробітництво Німеччини з СРСР, 3 жовтня 1926 року був підписаний документ про створення спільної танкової школи під Казанню. Навчання в цьому закладі почали з весни 1929 року, працювала школа до 20 червня 1933 року. У ній одночасно навчалися не більше 12 осіб. Для німецької сторони за час роботи школи підготували до 30 офіцерів рейхсверу.
Крім того, Ґудеріану з іншими німецькими офіцерами довелося бути присутнім на англійських танкових навчаннях в Солсбері — можливо, там у майбутнього «батька моторизованої війни» зародилася ідея про глибокі та блискавичні танкові удари.
Panzer I став першим (1933) німецьким танком вермахту. Попри те, що ця машина призначалася для підготовки військових панцерваффе, досить довго Panzer був основою німецьких танків.
Із середини 1934 року разом із постачанням бойових машин у військо, почалося і розгортання танкових частин.
У 1935 році Еріх фон Манштайн у листі до генерала Бека описав ідею «штурмової артилерії», головним завданням якої була безпосередня підтримка піхоти. На основі цих порад до 1937 року була розроблена модель самохідної гармати Sturmgeschütz III (Штуг III), що стала найбільш широковживаною бронетехнікою вермахту.
Відоме висловлювання Ґудеріанад/ф «Крупнейшее танковое сражение Второй мировой. Прохоровка. Укрощение „Тигра“» (см. 3:45):
Бронетанкові війська Вермахту користувалися не тільки розробками німецьких конструкторів. Широковживаними були чеські танки, які дісталися німцям унаслідок окупації Чехословаччини.
На 1 вересня 1939 року (початок Другої світової війни) вермахт мав 3190 танків, з них Pz Kpfw I — 1145, Pz Kpfw II — 1223, Pz Kpfw 35(t) — 219, Pz Kpfw 38(t) — 76, Pz Kpfw III — 98, Pz Kpfw IV — 211, 215 — командирські, 3 — вогнеметні, 5 штурмових гармат.
Втрати в Польській кампанії склали 198 машин.
На Східному фронті (Німецько-радянська війна) Перший період війни (1941—1942) Напередодні нападу на СРСР загальна кількість танків і штурмових гармат у німецькому війську на 22 червня 1941 року складала (без вогнеметних) всього 3332 одиниціБ. Мюллер-Гіллебранд. Довідник «сухопутна армія Німеччини. 1933—1945» — проти 25 621 танка Червоної Армії (з яких справними були 19 997), у тому числі близько 1400 танків нових типів — Т-34-76 і КВ-1.
За перший рік війни було втрачено 75—80 % танків панцерваффе.
Другий період війни (1942—1943) Третій період війни (1943—1944) У цей час відбувалося технічне покращення німецьких збройних сил: кількість танків і САУ складалаБ. Мюллер-Гиллебранд. Сухопутная армия Германии, 1939—1945 гг. — 2002. — С. 726—727. станом на 1 січня 1943 року — 7927 одиниць, станом на 1 січня 1944 року — 9149 одиниць, станом на 1 січня 1945 року — 12 990 одиниць. Це було результатом діяльності Шпеєра, Мільха та ін., під час військової мобілізації промисловості Німеччини, розпочатої в січні 1942 року, але наслідок цих дій проявився лише в 1943—1944 рр. Однак через величезні втрати на Східному фронті й брак палива для навчання танкістів, кількісний і якісний ріст військової техніки знизився.
Деякі танкові дивізії СС (1-а танкова дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», 2-а танкова дивізія СС «Райх», 3-тя танкова дивізія СС «Мертва голова» та 12-а танкова дивізія СС «Гітлер'югенд») були знищені неодноразово (наприклад, тільки в лютому 1945 року, при взятті Будапешта було розбито три дивізії СС: 8-а, 22-а і 33-я), а потім створювалися заново.
Загальні втрати німецьких танків, за радянськими офіційними даними, склали 32,5 тис. одиницьРоссия и СССР в войнах XX века — Потери вооруженных сил. ч. 5, 13_09 , причому більша їхня частина була знищена ВПТАПи й танками РСЧА, в авіації потужність була значно нижчою.
Відомі битви
Бліцкриг в Бенілюксі й Північній Франції (травень 1940) Операція «Барбаросса» (червень 1941) Танкова битва під Дубном—Луцьком—Рівним (червень 1941) Битва під Сенно (липень 1941) Битва під Прохорівкою (липень 1943) Наступ в Арденнах (грудень 1944) Наступ під Балатоном (березень 1945)
Керівництво Структура
Вермахт
Танковий корпус Танкова дивізія Танковий полк Танковий батальйон Танкові ротиВермахт. Средняя танковая рота // сайт АНАТОМИЯ АРМИИ
Посади
генерал танкових військ
Війська СС
Танкова дивізія СС мала не десять, як схожі з'єднання вермахту, а п'ятнадцять моторизованих рот, крім того, танкові полки були більшими (як правило, на один взвод у кожної танкової роти — замість 17, як у вермахту, у СС було 22 танки), а також мала ще й саперний батальйон, дві роти мостоукладальників, зенітний батальйон, батальйон постачання та мортирний дивізіон. Пізніше, у 1944 році, у складі танкової дивізії СС також доволі часто з'являлися мінометні дивізіони, озброєні переважно ракетними установками типу «Панцерверфер» на напівгусеничному ходу. Підрозділи важких танків військ СС завдяки танкам «Тигр» і «Королівський Тигр» були найпотужнішими танковими підрозділами під час війни;
моторизована дивізія СС була майже схожою з вермахтською, проте мала в своєму складі не 14, а 15 рот, а також кулеметний, зенітний батальйон і батальйон постачання;
У військах СС було 7 танкових дивізій і 8 моторизованих дивізій.
Особовий склад шести танкових дивізій СС мав стандартні петлиці із зіґ-рунами (танкова дивізія СС «Мертва голова» мала петлиці із зображенням т. з. «мертвої голови»).
У 1944 р. німецькі танкісти отримали нову форму — маскувальну куртку з нагрудними кишенями.
Склад
Номерні танкові дивізії
1-а танкова дивізія 2-а танкова дивізія 3-тя танкова дивізія 4-а танкова дивізія 5-а танкова дивізія 6-а танкова дивізія (колишня 1-а легка дивізія) 7-а танкова дивізія (колишня 2-а легка дивізія) 8-а танкова дивізія (колишня 3-тя легка дивізія) 9-а танкова дивізія (колишня 4-а легка дивізія) 10-а танкова дивізія 11-а танкова дивізія 12-а танкова дивізія (колишня 2-а моторизована дивізія) 13-а танкова дивізія (колишня 13-а моторизована дивізія ; згодом танкова дивізія «Фельдхеррнхалле II») 14-а танкова дивізія (колишня 4-а піхотна дивізія) 15-а танкова дивізія (колишня 33-я піхотна дивізія; згодом 15-а моторизована дивізія) 16-а танкова дивізія (колишня 16-а моторизована дивізія) 17-а танкова дивізія (колишня 27-а піхотна дивізія) 18-а танкова дивізія (згодом 18-а артилерійська дивізія) 19-а танкова дивізія (колишня 19-а піхотна дивізія) 20-а танкова дивізія 21-а танкова дивізія (колишня 5-а легка дивізія) 22-а танкова дивізія 23-тя танкова дивізія 24-а танкова дивізія (колишня 1-а кавалерійська дивізія) 25-а танкова дивізія 26-а танкова дивізія (колишня 23-я піхотна дивізія) 27-а танкова дивізія 116-а танкова дивізія «Віндгунд» ( — «Хорт») (колишні 16-а моторизована дивізія та 179-а резервна танкова дивізія) 130-а навчальна танкова дивізія (згадується як просто Навчальна танкова дивізія) 155-а резервна танкова дивізія (колишня 155-а дивізія, 155-а дивізія (моторизована), 155-а танкова дивізія) 178-а запасна танкова дивізія 179-а резервна танкова дивізія (колишня 179-а дивізія, 179-а дивізія (моторизована), 179-а танкова дивізія) 232-а танкова дивізія (колишня навчальна танкова дивізія «Татри») 233-я танкова дивізія (колишня 233-я дивізія (моторизована), 233-я моторизована дивізія, 233-я танкова дивізія, 233-я резервна танкова дивізія; згодом танкова дивізія «Кляузевіц») 273-я резервна танкова дивізія
Підготовкою всіх екіпажів «Тигрів» займався 500-й навчальний танковий батальйон.
Іменні танкові дивізії
Танкова дивізія «Гольштейн» ( (не утворена повністю, увійшла до складу 18-ї моторизованої дивізії) Танкова дивізія «Кемпф» (; частково вермахт, частково Війська СС) Танкова дивізія «Кляузевіц» (; колишня 233-а танкова дивізія) Танкова дивізія «Курмарк» (; насправді була моторизованою дивізією «Курмарк») Танкова дивізія «Мюнхеберг» () Танкова дивізія «Норвегія» (; не утворена повністю, увійшла до складу 25-ї танкової дивізії) Танкова дивізія «Сілезія» (; не утворена повністю, увійшла до складу 18-ї моторизованої дивізії) Танкова дивізія «Фельдгернгалле 1» (; колишня моторизована дивізія «Фельдгернгалле») Танкова дивізія «Фельдгернналле 2» (; колишня 13-а танкова дивізія) Танкова дивізія «Ютербог» () Танкова навчальна дивізія () Танкова дивізія «Татри» (; згодом навчальна танкова дивізія «Татри»; згодом 232-а танкова дивізія)
Війська СС
1-й танковий корпус СС («Лейбштандарт СС Адольф Гітлер») 2-й танковий корпус СС 3-й танковий корпус СС 4-й танковий корпус СС 7-й танковий корпус СС («Корпус ландскнехтів») 6-а танкова армія СС (1944—1945) 11-а танкова армія СС (1945)
до складу яких, у різний час, входили:
1-а танкова дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» 2-а танкова дивізія СС «Райх» 3-тя танкова дивізія СС «Мертва голова» 5-а танкова дивізія СС «Вікінг» 9-а танкова дивізія СС «Гогенштауфен» 10-а танкова дивізія СС «Фрундсберг» 11-а добровольча моторизована дивізія СС «Нордланд» 12-а танкова дивізія СС «Гітлер'югенд» 17-а моторизована дивізія СС «Гец фон Берліхінген» 19-а танкова дивізія 23-тя добровольча моторизована дивізія СС «Недерланд» (1-а голландська)
Основні різновиди танків і самохідних гармат, які були на озброєнні панцерваффе:
40-а добровольча танкова дивізія СС «Фельдгеррнгалле» (колишня моторизована дивізія «Фельдгеррнгалле» і колишня 13-а танкова дивізія вермахту);
Озброєння Під час війни німці охоче використовували також трофейну техніку. В африканському корпусі на озброєнні також були трофейні англійські танки: Pz Mk II 478 (e) — піхотні танки Matilda Mk II
Pz Mk III 479 (e) — піхотні танки Valentine Mk III
Боєздатні моделі
Серія танків PzKpfw: PzKpfw I — легкий танк; виробництво: 1933—1937 (1574 машин); використання: 1934 — кінець 1940-х. PzKpfw II — легкий танк; виробництво: 1935—942 (~ 2000 машин); використання: 1935 — кінець 1950-х. PzKpfw || «Рись» — легкий танк; виробництво 1943—1944 (104 машини); використання: 1943—1945. PzKpfw III — середній танк; виробництво: 1938—1943 (5865 машин); використання: 1939 — середина 1944. PzKpfw IV — середній танк; виробництво: 1937—945 (8686 машин); використання: 1939—1945. PzKpfw V «Пантера» — середній танк (основний); виробництво: 1943—1945 (5976 машин); використання: 1943 — кінець 1940-х. PzKpfw Vl «Тигр I» — важкий танк; виробництво: середина 1942 року — середина 1944 (1 356 машин).