Барон Карл Рохус Едвін фон Мантойффель (; 24 лютого 1809, Дрезден — 17 червня 1885, Карлсбад) — прусський і німецький воєначальник, генерал-фельдмаршал (19 вересня 1873). Кавалер Великого хреста Залізного хреста.
Біографія
Молоді роки Виходець із старовинного аристократичного роду, члени якого, в тому числі і батько Мантойффеля, займали високі військові і державні пости. Зарахований в прусську армію в 1827 році в чині драгунського лейтенанта. Завдяки родинним зв'язкам служив в Берліні, в 1834-36 роках навчався у Військовій академії, раніше відвідував лекції в Берлінському університеті Фрідріха-Вільгельма. Після закінчення академії призначений ад'ютантом губернатора Берліна генерал-фельдмаршала Карла фон Мюффлінга, а потім принца Альбрехта. Разом з принцом в складі військової місії їздив в Санкт-Петербург, де був представлений імператору Миколі I, познайомився зі спадкоємцем престолу великим князем Олександром Миколайовичем і завівся великими зв'язками при російському дворі. Згодом це зіграло важливу роль в долі Мантойффеля.
Стрімка кар'єра Призначення Мантойффеля до вищих генералів дали йому можливість зробити стрімку кар'єру, і він цю можливість не упустив. Під час революції 1848-49 років в Німеччині, коли король і двір перебували в повній розгубленості, Мантойффель зберіг холоднокровність і виступив за рішучі дії проти повсталих, аж до застосування артилерії. Після придушення революції призначений флігель-ад'ютантом короля Пруссії Фрідріха Вільгельма IV. З 1854 року командував 5-м уланським полком, потім — командир 3-ї кавалерійської бригади. У 1856 році прямував для участі в переговорах у Відень і в Санкт-Петербург, в останньому зустрічався з уже імператором Олександром II.
З 1857 року був керівником прусського військового кабінету — постійно діючого органу при королі, який вирішував найважливіші військово-політичні питання і традиційно володів великим впливом у Пруссії. Мантойффель в ті роки був відомий також як керівник військового офіцерського гуртка, що проповідує вкрай консервативні погляди. Відстоював принцип кастовості у формуванні офіцерського корпусу, категорично виступав проти допуску на офіцерські посади вихідців з усіх інших станів, незважаючи на заслуги і здібності. У ті роки багато в Пруссії вважали, що Мантойффель здійснює вкрай реакційний вплив на короля і його найближче оточення, подібні заяви в 1860 році стали причиною дуелі Мантойффеля з одним з видних прусських лібералів. Мантойффель поранив свого суперника, за що був ув'язнений у фортецю як дисциплінарне покарання. Втім, його авторитет при дворі після цього випадку тільки зріс.
Війни з Данією і Австрією У 1864 році генерал-лейтенант Мантейфель взяв участь у війні з Данією. Після підписання миру з 1865 року — головнокомандувач пруськими військами в Шлезвіг-Гольштейні і губернатор Шлезвіга. У 1866 році брав участь у військовій раді в Берліні, на якій висловився за якнайшвидший початок війни з Австрійською імперією.
Після оголошення війни з Австрією в червні 1866 року очолив сформований на базі прусських військ в Шлезвігі окремий загін чисельністю в 15 тисяч чоловік, на чолі якого почав рішучий наступ на південь. Відкинувши слабкий австрійський корпус, зайняв Гольштейн, потім вторгся в Ганноверське королівство. Переслідуючи відступаючу ганноверську армію, завдав їй поразки при Лангензальці і 29 червня 1866 року змусив її до капітуляції. Потім об'єднався з прусською Майнською армією і в липні 1866 року брав участь у вторгненні до Королівства Баварія. Слабкі баварські війська також зазнали ряду поразок (біля Кіссінгена, Ашаффенбурга, Куабербішофсгайма) і до моменту підписання мирного договору 23 серпня 1866 року було витіснені з Північної Баварії.
Відразу після війни Мантойффель відвідав з відповідальною місією Російську імперію, де за дорученням Бісмарка провів важливі переговори з імператором Олександром II і канцлером Олександром Горчаковим. Метою переговорів було отримання згоди Росії на територіальні зміни за результатами війни і визнання нею нового балансу сил в центральній Європі. Дана місія була виконана ним цілком успішно.
Потім Мантойффель отримав призначення на посаду командира 9-го армійського корпусу в Шлезвіг-Гольштейні, але вважав себе ображеним цією пропозицією: по суті корпус являв собою той же самий, тільки в кілька збільшений загін, з яким він почав війну. Тим часом після успішних дій у війні і вдалої дипломатичної місії Мантойффель вимагав більш високого призначення. В знак протесту в 1867 році він вийшов у відставку. Однак в наступному році йому було запропоновано командування 1-м армійським корпусом в Кенігсберзі. Цей корпус вважався елітним і найбільш боєздатним з'єднанням прусської армії, тому Мантойффель прийняв нову пропозицію і повернувся на службу.
Франко-прусська війна З початком франко-пруської війни корпус Мантойффеля був перекинутий на фронт і брав участь у бойових діях у складі 1-ї прусської армії, активно діючи в Лотарингії. Брав участь в ряді успішних для пруссаків битв і в облозі Меца. Після капітуляції в Меці французької армії маршала Базена Мантойффель в жовтні 1870 року призначений командувачем 1-ю армією замість Карла фон Штайнмеца, і йому було доручено наступ на півночі Франції. Просуваючись до Ла-Маншу, в листопаді-грудні 1870 року армія Мантойффеля розбила в трьох боях французьку Північну армію генерала Федерба, спішно сформовану Урядом національної оборони і зайняла Ам'єн і Руан.
З січня 1871 року — командувач прусською Південною армією. На цій посаді він зумів зірвати наступ 90-тисячної французької Східної армії на чолі з Кленшаном на Бельфор, потім відрізав її від французької території і змусив перейти кордон зі Швейцарією, де французи були інтерновані.
Вищі посади Після закінчення війни Мантойффель був призначений командувачем окупаційною армією у Франції. З 1873 року перебував в Берліні, відігравав велику роль при Бісмарку і Мольтке. У 1876 і 1878 роках знову виконував дипломатичні доручення в Росії, причому був удостоєний високих почестей від імператора Олександра II, призначений шефом 4-го драгунського Катеринославського полку російської армії. З червня 1879 року і до кінця життя — генерал-губернатор Ельзас-Лотарингії.
Помер під час лікування на курорті Карлсбад в Австро-Угорщині.
Нагороди
Прусське королівство
Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Пам'ятна медаль за війну 1864 року проти Данії Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Pour le Mérite з дубовим листям орден (7 серпня 1866) дубове листя (24 грудня 1870) Орден Червоного орла, великий хрест з дубовим листям і мечами Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Залізний хрест 2-го і 1-го класу Великий хрест Залізного хреста (22 березня 1871) Орден Чорного орла з ланцюгом (16 червня 1871) Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Австро-Угорщина
Орден Залізної Корони 1-го класу (1861) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (1863) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1872)
Російська імперія
Орден Святого Георгія 3-го ступеня (27 грудня 1870) — «За відзнаку у війні з французами.» Орден Святого Олександра Невського з діамантами Орден Святого Володимира 1-го ступеня Орден Андрія Первозванного
Королівство Італія
Вищий орден Святого Благовіщення (20 жовтня 1875) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (20 жовтня 1875) Орден Корони Італії, великий хрест (20 жовтня 1875)
Баварське королівство
Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест Орден Святого Михайла (Баварія), великий хрест Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест
Мекленбург
Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 1-го класу
Інші країни
Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (Ангальтське герцогство; 25 січня 1854) Королівський гвельфський орден, командорський хрест 1-го класу (Ганноверське королівство; 1858) Орден Філіппа Великодушного, великий хрест з мечами (Велике герцогство Гессенське; 5 лютого 1861) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (жовтень 1861) Орден Адольфа Нассау, великий хрест з мечами (березень 1865) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), великий хрест (20 листопада 1871) Орден Бертольда I, лицарський хрест (Велике герцогство Баденське; 1877) Орден Генріха Лева, великий хрест з мечами (Брауншвейг-Люнебурзьке герцогство) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із золотою короною і мечами (Велике герцогство Ольденбурзьке) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське) Орден Рутової корони (Саксонське королівство) Медаль «За військові заслуги» (Ліппе) Орден Почесного легіону, великий офіцерський хрест (Друга французька імперія) Орден Меча, лицарський хрест (Швеція)
Література
Мантейфель, Эдвин-Карл-Рохус, барон // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
Примітки