Віктор Миколайович Бернадський ( 1890 — 21 червня 1959, Ленінград) — радянський історик, педагог; доктор історичних наук (1955), професор (1956).
Біографія Навчаючись в Петербурзькому університеті, був виключений на 4 курсі за участь у студентському русі. Історико-філологічний факультет університету закінчив екстерном у 1912 р., після чого служив у Григорівській учительській семінарії. У 1918 році перебував у складі комісії для організації педагогічних установ на території Антоніївого монастиря у Новгороді.
З 1924 року викладав у Ленінградському педагогічному інституті імені О. І. Герцена (з 1928 — доцент кафедри методики історії, в 1942—1949 — завідувач кафедри історії СРСР, з 1955 — професор). Був заступником директора Інституту з наукової частини (1941—1944) та навчальної частини (1945—1946). Одночасно в 1943—1946 рр. — доцент кафедри історії СРСР історичного факультету Ленінградського університету.
Помер 1959 року, похований на Серафимовському кладовищі.
Сім'я Діти:
Олена Вікторівна Бернадська (1918—2004), історик-медієвіст, книгознавець, бібліограф відділу рукописів російської національної бібліотеки (з 1955 по 1979)Татьяна Косинова. Памяти Сергея Бернадского // Cogita!ru, 23.12.2015. Сергій Вікторович Бернадський (1932—2002), історик, дисидент; був одружений з філологом Наталею Телетовою.
Наукова діяльність Галузь наукових інтересів — історія Росії (в тому числі Новгородських земель) періоду феодалізму, а також історія Санкт-Петербурга — Ленінграда. Розробляв питання методики викладання історії в школі.
У 1939 році захистив кандидатську, у 1955 р. — докторську дисертацію.
Автор понад 30 наукових праць.
Основні наукові праці Джерело — електронні каталоги РНБ
Нагороди
Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За доблесну працю» значок «Відмінник освіти»
Примітки
Література
Бернадский Виктор Николаевич // Профессора Российского государственного педагогического университета имени А. И. Герцена в XX веке: Биографический справочник. — , 2000. — С. 44—45.
Посилання