Пікно́н, рідше пікн (від — щільний, згущений, стиснений; ) в античній теорії музики — структурна характеристика тетрахорда (від гіпати до меси), в якому сукупність двох менших інтервалів менша, ніж третій інтервал.
Пікнон — важливий критерій у систематиці родів мелосу. Відповідно до нього інтервальні роди енармоніка і хроматика називалися пікноновими («стислими», «тісними»), діатоніка — апікноновим («нестислим») родом. У енармоніці два нижніх інтервали в сумі утворюють ліма, верхній інтервал — дитон. Відношення 81:64 більше ніж відношення 256:243, таким чином, маємо пікнон. Два нижніх інтервали хроматичного тетрахорду (в його найпоширенішій формі) в сумі утворюють цілий тон 9:8, верхній інтервал — півторатоновий (у пізнішій термінології півдитон) 32:27; таким чином, маємо пікнон. Апікноновими родами вважали такі, в яких жоден з інтервалів усередині тетрахорду не більший від двох інших, разом узятих. Наприклад, у діатонічному тетрахорді (в його найпоширенішій «піфагорійській» форміЗа Птолемеєм, двотонова (або дитонова) діатоніка. У Боеція ця структура діатонічного тетрахорду — єдина (жодних інших структур або «відтінків» немає).) сума двох нижніх інтервалів (ліми і цілого тону 9:8) утворює півдитон 32:27, а верхній інтервал — цілий тон 9:8; звідси діатоніка — апікноновий рід.
Крім згаданого типу поділу, в діатоніці і хроматиці існували й інші види поділу тетрахордів цих родів, наприклад, у «Елементах гармоніки» Аристоксена і в «Гармоніці» Птолемея. Однак, яким би не було різноманіття (принаймні, в теорії) тетрахордових структур, класифікація родів мелосу за критерієм пікнону незмінно зберігалася як специфічна теоретична характеристика.
Література Martin L. West. Ancient Greek Music. Oxford, 1992. Thomas J. Mathiesen. Apollo's Lyre. Greek Music and Music Theory in Antiquity and the Middle Ages. Lincoln & London, 1999. Музыкально-теоретические системы. Учебник для музыкальных вузов. М., 2006.
Примітки