Ваді-ель-Муджиб () — ваді (річковий каньйон) у Йорданії, що впадає у Мертве море на висоті 420 м нижче рівня моря. Утворює найнижчий у світі природний заповідник, Ель-Муджиб, який входить до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Згадується в Біблії під назвою Арнон.

Географія

Ваді Упродовж останнього льодовикового періоду рівень води в Мертвому морі перебував на висоті 180 м нижче рівня моря (приблизно на 240 м вище, ніж сьогодні). Внаслідок цього вода почала затоплювати нижні ділянки каньйонів уздовж берегів, які ставали затоками та накопичували відкладення. Зі зміною кліматичних умов приблизно 20 тис. років тому рівень води в озері впав, спричинивши блокаду каньйонів озерним мергелем. Ваді-ель-Муджибу, на відміну від решти каньйонів, не вдалося відновити свої нижні течії. Натомість він утворив маленькі щілини в пісковику, які згодом були розмиті під тиском величезного стоку водозбора.

Заповідник Заповідник Ель-Муджиб розташований посеред гір у південній частині долини Йордану, приблизно в 90 км на південь від Амману. Охоронна зона площею 212 км² була створена в 1987 році Королівським товариством охорони природи. У 2011 році ЮНЕСКО оголосило Ель-Муджиб біосферним заповідником. Він простягається до гір Ель-Караку та Мадаби, досягаючи деінде висоти 900 м над рівнем моря. Завдяки значному перепаду висот (1300 м між найвищою та найнижчими точками), а також наявності семи приток, заповідник містить багате видове різноманіття. Рельєф Ель-Муджибу на висоті до 800 м є переважно скелястим та пустельним, зі скелями та ущелинами, що прорізають плато. Численні джерела заповідника впадають до Мертвого моря.

Поруч з Ель-Муджибом також розташовані термальні джерела Мааїн, що широко використовуються відвідувачами для туризму та відпочинку.

Гребля Ель-Муджиб була споруджена у 2004 році на дні ваді, в місці перетину річки та сучасної дороги. Внаслідок цього на місці утворилося велике озеро. Сьогодні Ваді-ель-Муджиб живиться сімома притоками.

Флора Заповідник містить понад 300 видів рослин, 10 видів хижих звірів, а також багато осілих та перелітних птахів. До того ж, деякі рідкісні види котів, кози та інші гірські тварини мешкають у важкодоступних і віддалених гірських та долинних районах.

Рослинність на плато є степовою за типом, а на гірських схилах вона майже відсутня. Просочування підземних вод трапляється в деяких місцевостях уздовж берегів Мертвого моря, наприклад, у термальних джерелах Зари, де ростуть акації, тамарикс, фінік, олеандр та є невелике болото. Деякі зі схилів заповідника використовуються скотарями для випасу кіз та овець.

Фауна Окрім великої кількості осілих птахів, заповідник є важливим місцем зупинки для величезної кількості перелітних птахів, які щорічно мігрують уздовж Великої рифтової долини між Африкою та північно-східною Європою. В Ель-Муджибі зустрічаються:

Ягнятник (Gypaetus barbatus) Стерв'ятник (Neophron percnopterus) Сип білоголовий (Gyps fulvus) Яструб коротконогий (Accipiter brevipes) Боривітер степовий (Falco naumanni) Підсоколик сірий (Falco concolor) Куріпка аравійська (Ammoperdix heyi) Сова аравійська (Strix butleri) Кам'янка білогруда (Oenanthe monacha) Трактрак чорнохвостий (Cercomela melanura) Кратеропа аравійська (Turdoides squamiceps) Вівсянка строкатоголова (Emberiza striolata) Снігар туркменський (Bucanetes githagineus) Горобець месопотамський (Passer moabiticus) Моріо аравійський (Onychognathus tristramii).

До того ж в Ель-Муджабі проживає чимало хижих тварин, наприклад гієна смугаста та вовк арабський. Однією з найважливіших тварин заповіднику є козел нубійський, який перебував під загрозою знищення внаслідок надмірного полювання.

Біблійна історія

Ваді-ель-Муджиб, що згадується в Біблії під назвою Арнон, споконвіку служив природним кордоном. Згідно з П'ятикнижжям ( ; ; ), ця річка колись відділяла землі моавітів від земель амореїв.

У Книзі повторення закону () також йдеться, що під час перебування євреїв на цих землях, Арнон розділяв Моав між племенами Рувима та Гада.

Згідно з написом на Стелі Меша, плем'я Гада (а не Рувима) раніше жило в Атароті, звідки Меша, зі свого боку, вигнав ізраїльтян. Про давнє значення річки та поселень, що стояли на ній, свідчать численні руїни мостів, фортів та будівель, знайдені в навколишній місцевості. Броди Арнону згадуються в Книзі Ісаї (). Про «арнонські висоти», увінчані замками вождів, йдеться також і в Книзі Чисел ().

Примітки