Краків упродовж багатовікової історії творили представники багатьох народів, серед яких русини-українці. У сучасному місті наявно багато історичних постатей, місць, поховань і предметів української матеріальної культури.
Пам'ятки прадавньої історії
Знаменитий краківський шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), знайдений у 1929 р. в озокеритовій шахті біля прикарпатського села Старуня, Івано-Франківської області, перебуває у Природничому музеї в Кракові, розташованому в центрі міста по вулиці sw. Sebastiana, 9Шерстисті носороги з с. Старуня.
Не менш знаменитою пам'яткою давньої історії з території України є «Збручанський ідол» — кам'яна постать бога Рода (поляки називають його так як називали цього бога західні слов'яни — Святовидом), яка знайдена у 1848 р. в р. Збруч напроти капища на г. Богит (територія заповідника «Медобори», Тернопільська область) Ця пам'ятка знаходиться у Краківському археологічному музеї (вул. Senacka, 3).
Пам'ятки часів найдавнішого Кракова, VII—XVI ст. Від найдавніших часів через Краків провадив старовинний транс-європейський торговельний шлях, який брав свій початок десь над Чорним морем і у Києві, проходив крізь т.з. Червенські городи. Тут шлях розділявся. Одна його гілка через Перемишль, Завихост та Віслицю вела до Кракова та Праги, а далі до Регенсбурга. Друга гілка торговельного шляху вела з Володимира (Волинського), Бугом та Віслою вела до Трусо поблизу суч. Ельблонга (з початку XII ст. до Гданська) і далі через Балтику, Фландрію та Рейн вглиб держави франків, аж до Могунції (з так само великим, як в Празі, ринком рабів).
Столицю Віслян — Краків вперше згадав, як вважають, в своєму повідомленні єврейський купець з Кордови в Іспанії Ібрагім ібн Якуб близько 965 р. Оригінал цього повідомлення не зберігся. Проте фрагменти оповідання ібн Якуба використав в творі «Книга доріг та країн» Абу Абдулах аль-Бакрі, що писав її в 1068 р. у Кордові в Іспанії. Щодо Кракова він цитує Ібрагіма ібн Якуба:Що стосується краю Болеслава, то його відстань від міста Фарага [Прага] до міста [trkw] (що читають як Краква чи Карако — тобто Краків, але 100% певності немає) [вимагає] трьох тижнів подорожі. Місто Фарага [є] найбагатше в краю [слов'ян] товарами. Прибувають до нього з міста trkw [Краків?] Руси та Слов’яни з товарами, a також прибувають з ісламських країн, від євреїв та турків також з товарами, різними монетами, а з собою забирають рабів, олово та різні шкури.Отже, якщо купці з Русі досягали Праги, то певно відвідували вони і Краків.
Через Краків проходив також шлях на ринки Чорного моря. Він проходив через землі сучасної України і мав складну траєкторію. Так знамениту атласну тканину, яку завозили до Кракова через Гданськ по Віслі, далі транспортували до Львова а завіти до Кам'янця-Подільського, звідки його переправляли до Білгорода, розташованого на Дністровському лимані. Тут тканини вантажили на кораблі та завозили ними до Кафи. Вже звідти товар розвозився на ринки Анатолії.
Про зв'язок держави Пястів із Руссю в XI ст. свідчить і викарбуваний під кінець життя короля Болеслава Хороброго так званий руський динар, на якому напис «Болеслав» виконано кирилицею. Припускалося, що він був випущений для заселених русинами Червенських городів. Проте більшість таких монет виявлено власне в Польщі, а не на території Червенських городів. Отже, імовірно, ця монета була актом маніфестації факту зайняття Києва Болеславом в 1018 р.
Анна Ярославна 1050 р. кілька місяців гостила на дворі Казимира Відновителя у його дружини — своєї тітки Добронеги. На згадку про це в сучасному Кракові у внутрішньому дворі палацу Велопольських встановлено їй пам'ятник.
Імовірно, руські купці мали свої торгові двори у Кракові, де зберігали і продавали товари, зупинялися під час дороги на Прагу. Свідченням присутності в стародавньому Кракові православного населення у XI ст. може бути невеличкий бронзовий вкритий емаллю хрестик візантійського зразка (з ушком для підвіски), що був знайдений на Ринку в помешканні XII—XIII ст. Вчені припускають, що він походить з могили знищеної при будівництві на цьому місці нової житлової садиби. Побачити цей артефакт можна в підземному музеї краківського Rynek GłownyWalas L. Podziemia Rynku Głównego przewodnik. — Muzeum Historyczne Miasta Krakowa. — 2012 — 44 s..В костелі св. Андрія на вул. Гродській (Grodzka) у сестер-кларисок зберігається ікона-мозаїка Матері Божої з XII/XIII ст., що походить з православної школи, пов'язана з традицією блаженної Саломеї, королівни галицької. Саломея (1211—1268 рр.) була сестрою малопольського удільного князя Болеслава Сором'язливого, а отже як і він мала русинську кров. Той видав її за галицького короля Коломана (від 1215 р.) з династії арпадів. Після його смерті у 1241 р. Соломія повернулася до Кракова та привезла з собою з Галичини цю ікону.
У костелі францисканців по вул. Францисканській (ul. Franciszkańska) похована блаженна Саломея. Місце її первинного поховання позначено плитою на підлозі костелу. Пізніше її поховання разом з братом — Болеславом Сором'язливим — перенесли до каплиці бл. Саломеї цього самого костелу. Каплиця розташована в куті північного крила трансепту з боку вул. Братської.
У костелі домініканців між вул. Столярською та Домініканською (ul. Stolarska i Dominikańska) наявні дві пам'ятки пов'язані з історією Русі. По правий бік від головного вівтаря звернемо увагу на могилу домініканця Яцека Одровонжа, який за легендою заснував домініканську місію в Києві. Друга пам'ятка знаходиться зліва від вівтаря — тут закріплена поховальна плита князя Лешка Чорного — супротивник Лева Даниловича, який боровся за краківське княжіння.
Цікаво також, що Мартін Ґруневеґ згадує також русько-візантійські розписи в каплиці при костелі домініканів у Кракові: «Як увійти до костелу, то видно одразу по правій стороні каплицю, досить велику і цілком розписану в грецькому стилю. Її називають королівською, і майже кожного дня відбувається тут жалобна молитва».
На місці сучасної вулиці Слов'янської (ul. Słowiańska), біля її виходу до вулиці Довгої (ul. Długa) існував костел Святого Хреста, який був заснований Владиславом Ягайлом та його жінкою Ядвігою в 1390 р. Сюди були запрошені бенедиктинці слов'янського обряду, які мали брати участь в католиченні нещодавно приєднаної до Польщі Русі.
Найстарші будинки Ягеллонського університету — Collegium Maius (Центр міста, ріг вул. св. Анни (Św. Anny) та Ягеллонської (Jagiellońska) пов'язані з пам'яттю про багатьох українців. До Краківського університету (заснований у 1364 р.) українці вступали з першого року його існування. Згодом цей університет мав найчисленнішу українську аудиторію. Тільки протягом XV—XVI ст., як стверджують списки, тут одержали освіту до 800 юнаків-українців, зокрема із Львова — 108 чол., з Городка — 19, з Кам'янця — 14, з Дрогобича — 15, з Бродів — 5, і т. д. Серед студентів зустрічаємо братів Григорія та Михайла Тичину, Русина Вартоломєя, Матвія Назаркевича з Нового Села та б. ін. Звичайно були серед них і кияни. Так, зберігся запис за 1466 р. — «Дмитро Степанович з Києва». В кінці XV ст. тут чимало українців училося разом з Коперніком, дехто з них захоплювався астрономією.
Студентом і засновником кафедри астрономії Краківського університету був Мартин Русин. На кафедрі Русина, який в числі перших звернув увагу на недоліки системи Пієрбаха, навчалися Яків з Залісся, Іван Брошка з Підляшшя, Микола з Шадка, Михайло з Довгопілля, Амброзій з Бардієва, Григорій з Нового Села, Бернард Ваповський з Радохонець. Також в університеті навчався й викладав поет і науковець Григорій Самборчик, а також випускник Падуанського університету Ян Лятос.
У 1409 р. професор Ян Існер у Кракові на розі вул. Голембя і Вісляної (Gołębiej i Wiślnej) заснував бурсу для убогих студентів (Bursa Ubogich або Bursa Isneri, Contubernium Pauperum). У своєму заповіті Існер зазначив, що у ній мають проживати бідні студенти. «а головно треба до неї приймати…литовців і русинів», які виявляють здібності до наук. Близько 1462 р. Бурсу для бідних студентів розбудував Ян Длугош, пізніше в 2 пол. XVI ст. значну суму на її реставрацію призначила королева Анна Ягеллонка, завдяки чому бурсу почали називати Ягеллонською. У 1786 r. будинок бурси поміняв призначення і став помешканням-бурсою для хірургів. На початку XIX ст. тут знаходилися військові казарми, що викликало значне руйнування будівлі. У зв'язку з відсутністю коштів на відбудову, влада університету у 1838 р. продала будинок. Новий володар розібрав старі стіни бурси і побудував на її місці класистичний будинок (під час німецької окупації, у ньому було розміщено українську книгарню).
З 1487 — у Кракові жив і працював визначний український науковець Юрій Дрогобич, ректор Болонського університету, професор Яґеллонського університету. Помер у м. Кракові, де й похованийСвіт Юрія ДрогобичаЮрій Дрогобич — український вчений і гуманіст епохи Відродження.
У 1491 році в Кракові постала Друкарня Швайпольта Фіоля, яка, зокрема, друкувала книги кирилицею. З його друкарні вийшли «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна», «Осьмигласник» і «Часословець». Якщо перші дві були церковнослов'янськими, то Часлословець вийшов майже народною мовою тогочасних русинів-українців.
В практиці міського управління та інших аспектів Магдебурзького права в Києві та інших містах України використовувалися правничі збірники надруковані Б. Гроїцьким у Кракові. Найбільш знаним з них був надрукований тут 1559 року «Порядок міських судів в Короні Польській» із посвятою краківському каштеляну Янові Тарновському.
На Гербовій брамі Вавелю зображено герби Руського воєводства та давньоруських міст, які входили до Речі Посполитої: галка в короні — Галича, архангел Михаїл — Києва, а ведмідь — Холма. Герби міст з українських етнічних земель та пов'язаних з українською історією — Ярослава, Перемишля, Холма, Нового Сонча, Ряшева, Тарнова та ін. розміщені на склепіннях внутрішньої зали Суконних рядів.
Українські сліди у Кракові XVII—XVIII ст. Існує інформація про те, що в другій половні XVII ст. — перших десятиліттях XIX ст. в Кракові по вул. Скавінській (ul. Skawińska), 44, навпроти отців боніфратрів діяла православна церква, парохом якої був о. Юхим Яхневич (Joachim Jachnewicz).
У костелі августіанців по вул. Августіанській 7 (Augustiańska, 7) знаходиться місце вічного спочинку ректора Києво-Могилянської академії Касіяна Саковича.
Перебуваючи в Кракові 1603 р., Іпатій Потій брав участь у церемонії з нагоди свята Божого Тіла. Він відправив дві служби у Маріацькому костелі, та на Казимирі в костелі св. Катерини.
Активним критиком православ'я виступав Петро Скарга, похований в краківському костелі Єзуїтів по вул. Гродскій (ul. Grodzka). Напроти костелу встановлено йому пам'ятник. В краківському костелі Єзуїтів знаходяться каплиці апостолів сходу св. Франциска Ксаверего та Франциска Боргіаша а також Архангела Михаїла — покровителя Русі-України, в той же час святі східної церкви Кирило Александрійський та Кирило Єрусалимський рухають символічний трон св. Павла.
У Кракові збергіаються артефакти визвольного повстання Богдана-Хмельницького. Зокрема у Національному музеї по вул. 3 травня (3 Maja), 1, у фондах (інвентарний номер MNK V-3309) зберігається бердиш, який 8 листопада (за старим стилем) 1648 року, в день святого Михаїла, під Замостям було піднесено Богдану Хмельницькому. У так званій злодійській вежі Вавелю тримали ватажків селянських повстань: отамана Муху (1490 р.) та Олександра Костку Напірського (1651 р.) — поляка, що підняв на повстання горян з Підгалля.
Українці в Кракові в XIX ст. — 1918 р.