Нова́ Баса́нь — село в Україні, у Новобасанській сільській громаді Ніжинського району Чернігівській області. Центр територіальної громади.
Географія Село розташоване в південній частині Ніжинського району. Межує з територіями Бригинцівської, Новобиківської та Соколівської сільських рад. Південна частина території Новобасанської сільської ради межує з Броварським районом Київської області.
Відстань до райцентру автошляхами — 76 км, до обл. центру — 130 км. Також 28 км до зал. ст. Бобровиця. Через Нову Басань проходить автодорога «Київ-Суми».
Село на берегах річки Недри, притоки Трубежу. Річка бере початок з боліт у лісі біля Озерян. Живлять річку джерела, що б'ють із надр землі. Проте назва, вочевидь, литовського походження.
Голова сільської ради: Дяченко Микола Іванович.
Історія
Початки Вважається, що село виникло десь у середині XV ст.
У 17 ст. Нова Басань згадується вже як прикордонна фортеця Речі Посполитої для захисту з боку Московії та Кримського ханства. За переказами, місцеві козаки, жителі Старої Басані на чолі з отаманом Яковом Зубцем за 18 км на південний схід від села спорудили в лісі земляну фортецю (засік) і вартову вежу.
Укріплення отримало назву Зубцовське містечко. Біля нього виникли хутори: Грузька (серед болотистої місцевості), Лисківка (тут живе багато мешканців, які мають прізвище Лиска), Сапонівка (від прізвища Сапон), Поліновка (від прізвища Поліно). З часом хутори злилися з укріпленням і утворилося село, яке отримало назву Нова Басань, бо заселено переважно вихідцями зі Старої Басані.
У 1482, 1494 і 1497 роках Нова Басань як і регіон у цілому ймовірно піддавалася спустошливим набігам степовиків-ординців.
У XVI столітті населений пункт поступово відродився. «Землю, що залишилася пусткою, довго ніхто не хотів брати ні за службу, ні в вислугу. Нарешті, в 1503 р. великий князь Олександр грамотою, даною на ім'я київського воєводи, князя Дмитра Путятича, пожалував всю північну половину Переяславського повіту, що лежала по Трубежу і Супою, у сфері якості вислуги, дворянину своєму Дашку Івановичу, якого син, відомий своїми подвигами черкаський і канівський староста Остафій Дашкович, міцну організацію формував тоді з козацтва створив надійну опору для відбиття татарських набігів і дав швидкий хід нової колонізації південних частин Київщини, а разом і власних переяславських „вислуг“, у яких „на ґрунтах басанському і биковському“ незабаром постало 2 містечка: Басань і Биков і 9 сіл»Антонович В. Киевские войты Ходыки. Эпизод из истории городского самоуправления в Киеве в XVI—XVII ст.. Жителі займалися переважно землеробством — вирощували жито, ячмінь, просо. У лісах вони збирали мед, полювали на буйволів, диких кабанів та інших звірів. На річці полювали на диких качок і гусей, займались рибальством — тут було «до неймовірності велика кількість всякого роду риби».
Після Люблінської унії 1569 р. Нова Басань у складі Остерського староства відійшла до Польщі. Населення несло прикордонну службу, платило грошову й натуральну ренту. За люстрацією 1635 р. у Новій Басані налічувалося 60 господарств.
У 1638 р. Нова Басань стала повітовим містом Чернігівського воєводства. Новобасанські козаки взяли участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом Я. Острянина і Д. Гуні. Багато загинуло в боях зі шляхтою під Голтвою і Жовнином.
З 1648 р. Нова Басань — сотенне містечко та центр Басанської сотні Переяславського полку. У період визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. новобасанці билися проти польських магнатів і шляхти. У 1654 р. населення присягнуло на вірність Московському цареві.
Жителі Нової Басані ділилися на козаків, які несли військову службу, посполитих, підсусідків, бурлак. Селян, згідно з московським переписом 1666, у містечку було 80 дворів, козаків -?. Налічувалося також 8 підсусідків і 27 бобилів. З літопису Граб'янки дізнаємось: Селяни платили податі на утримання генеральної та полкової козацької старшини, церкви. Та найтяжчі податки встановили воєводи московські. Ці податі становили 5 алтин з вола, 2 алтин з коня. Ті, у кого не було волів і коней, платили осьмачку жита, а підсусідки і бобилі — по пів осьмачки.
Восени 1666 року козаки збунтувалися супроти присланих воєвод, з причин їхніх здирств великих та напастей і перепису.
На початку XVIII століття священником Басанської Різдвобогородицької церкви, а згодом протопопом, був Григорій Тимофійович ТуманськийКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. ISBN 978-966-02-4850 с.330 (? — 1772), представник відомого козацького роду Туманських, батько Осипа Григорович Туманського, уродженця Нової Басані.
1724–25 рр. басанським сотником ніс службу представник іншого відомого козацького роду Михайло Васильович ЗабілаКривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. ISBN 978-966-02-4850 с.299, онук по матері басанського сотника Карпа Ященко.
Згідно з Генеральним слідством Переяславського полку 1730 року містечко Басань (229 дворів разом із хуторами) належало в диспозиціи гетманской, було вільним і ніколи не було в чийомусь володінніМякотин В. А. Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729—1731 г.). Харьков, 1896. С. 43..
У Описі Київського намісництва 1781 року у містечку Басані Басанської сотні Козелецького полку було 779 хат, в тому числі 343 козацькі.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 97
Після ліквідації полкового устрою і в зв'язку з новим адміністративно-територіальним поділом у 1782 р. Нова Басань увійшла до складу Козелецького повіту Київського намісництва, За описом 1787 року у містечку Басань було 2724 душі, містечко у володінні різних «казених людей», козаків і власників: його сіяння графа Розумовського і генеральші Теплової.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 239
Після 1797 р. стала волосним центром Козелецького повіту Малоросійської, а з 1802 р.- Чернігівської губернії.
У 1857 році в селі нараховувалось 648 дворів та 5568 осіб населенняhttp://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestChernGub_1866/SpNasMestChernGub_1866.pdf. У 1885 р. — 1173 двори та 5393 осіб населенняhttp://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0015773.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0 с.63.
1892 року — 1508 дв., 7517 мешк.(ймовірно завищено)
У 1897 році в містечку було відкрито поштове відділенняЖурналы Козелецкого уездного земского собрания. 1897 год. — C. 71. http://www.knigafund.ru/books/81183 . У той таки час існував воскобійний та медотопний завод. За переписом 1897 року в містечку мешкало 7326 осіб, серед них — 3460 чоловіків та 3866 жінок. Православними себе назвали 6930Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 261..
1901 року — 7490 мешк.
21 вересня 1907 року о 10:30 на хуторі Поліновка почалася пожежа (37-ма від початку року в містечку). У цей час багато місцевих мешканців були на ярмарку (за 2,5 версти від хутора). Через вітер, суху погоду та повну відсутність води в колодязях за 15 хвилин зайнявся весь хутір. Загинуло 2 дітей віком 3-4 роки, згоріло 62 двори (переважно постраждали бідняки). Причиною пожежі було необережне поводження дітей із вогнем. За тиждень до цього в містечку згоріло 20 дворів. Також Нова Басань горіла «майже щодня» в 1906 році (переважно через підпали)Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1807 год. — C. 208—211. http://www.knigafund.ru/books/81186 .
Визвольні змагання У 1918-1920-х на Новобасанщині та навколо неї діяв загін Демида Ромашки — «самостійника до самих кісток», як писали тодішні газети. З цього краю совєтам не вдавалося вирвати для себе жодної зернини. Тоді вони заслали до оборонців свого агента Степана Шуплика, який підступно знищив героя.Дмитро Головко. «Слово про рідну землю». / Газета «Отчий поріг», № 12 (120), 2011, сторінка 16..
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933 рр., проведеного урядом СРСР. У селі зареєстровані факти людожерства через голодний психоз. Неповний список мешканців Нової Басані — жертв комуністичного терору голодом — міститься в Національній книзі пам'яті жертв голодомору в Україні.
У 1922 році в сільському клубі організовано хор ім. М. Леонтовича.
У 1930 р. створено перший колгосп «Шляхом бідноти», МТС (1931), маслозавод (1935).
У 1939 р. було 7466 мешканців, середня школа (1935), індустріальний технікум (1926), будинок культури (1935).
Німецько-радянська війна Під час німецької окупації (15.IX.1941—21.IX.1943) діяло антиокупаційне підпілля.
У перші місяці німецько-радянської війни близько 4 тис. мешканців Бобровиці та Нової Басані мобілізовано до лав російської окупаційної Червоної Армії. Населення брало участь у будівництві марних оборонних споруд. У Новій Басані ненадовго був сформований винищувальний батальйон у кількості 102 бійці, який так нікого і не винищив.
З наближенням фронту почалась евакуація в східні райони країни матеріальних цінностей, обладнання заводів, сільськогосподарської техніки. У Новій Басані перед окупацією компартійна верхівка зникла, завчасно відправивши в евакуацію свої сім'ї.
15 вересня 1941 р. частини німецької армії окупували Новобасанський район. З перших днів окупації нацисти, як і раніше це робили комуністи, почали грабувати місцеве населення, забираючи для потреб німецької армії худобу, хліб, одяг. З тими, хто ризикував приховувати продукти харчування або виказував непокору представникам влади іншим чином, розбирались за законом військового часу. Для цього в кожному великому селі були утворені поліцейські дільниці. У районних центрах функціонували відділи гестапо, де за період панування «нової влади» було знищено 418 осіб у тимчасовому концентраційному таборі, який розміщувався на базарній площі восени 1941 року в Новій Басані, також проводились розстріли військовополонених та місцевих жителів, що були визнані порушниками порядку. Збереглася єдина могила одного (не 418) загиблого червоноармійця.
Частина мешканців районів, які не бажали їхати до Німеччини, билися з окупантами в фейкпартизанському загоні ім.М.О.Щорса та партизанському з'єднанні «За Батьківщину». На початку 1943 р. партизанами був здійснений напад на ворожу комендатуру в Бобровиці, де їм вдалося захопити 112 коней, що підлягали вивезенню до Німеччини. Ці коні стали основою для створення кавалерійського ескадрону. У квітні того ж року партизани підірвали міст на шляху Бобровиця-Козелець.
У боротьбі з ворогом на території Бобровицького та Новобасанського районів загинуло 58 партизанів. Були закатовані 15 підпільників Нової Басані. Їх імена увічнені в 1-му томі Книги Пам'яті Чернігівської області. Постраждало і населення районів. Як відплатна акція за вбивство партизанами німецьких солдат 17 грудня 1942 р. були розстріляні та спалені у власних будинках 267 мешканців села Мочалища. 18 грудня та ж доля спіткала село Рокитне, де були розстріляно близько 100 осіб, спалено живими 94 особи, а 116 осіб заарештовано та вивезено в невідомому напрямку. Ця акція була першою у цілій серії каральних операцій, проведених у районі загонами СС за підтримки місцевої поліції.
25 грудня 1942 з метою виявлення підпільників та неблагонадійних у Новій Басані була проведена облава, у ході якої заарештовано 280 чоловіків та 84 жінки, головним чином 16-18-річного віку. 27 грудня всі вони не були відправлені на роботи до Німеччини, як це проводилось повсюдно, а чомусь були розстріляні, а деякі лише поранені та поховані живими в братській могилі на околиці села. Нині на братській могилі, де поховано понад 500 мирних жителів Нової Басані, що за період окупації стали жертвами нацистів, встановлено пам'ятник. Скорботна постать жінки з вінком нагадує нащадкам про події минулих літ.
Після 1945 року