Теодо́р Во́лтер «Со́нні» Ро́ллінз (; 7 вересня 1930, Гарлем, Нью-Йорк — 25 травня 2026, Вудсток, Нью-Йорк) — американський джазовий музикант, саксофоніст, композитор, лідер гурту. Нерідко називається одним з найважливіших і впливовіших музикантів в історії джазу. Гра Сонні Роллінза відрізняється багатим, насиченим тоном, емоційною глибиною виконання і вигадливим поєднанням мелодії, гармонії і ритму. Відомий також під прізвиськами «Newk»Прізвище походить від відомого гравця бейсбольної команди «Бруклін Доджерс», пітчера Дона Ньюкомба, на якого Сонні Роллінз був схожий зовні , «Колос» ( і «Дядечко Дон» ()

Біографія Сонні Роллінз народився в 1930 році в Гарлемі, в сім'ї вихідців з Віргінських островів. Почав освоювати музичні інструменти з ксилофона. Після раннього знайомства з творчістю Фетса Уоллера і Луї Армстронга, і особливо під впливом Луї Джоржано в 13 років почав вивчати альт-саксофон. Після закінчення середньої школи, вчився у Вищій школі Бенджаміна Франкліна, впродовж навчання грав на тенор-саксофоні у джаз-бенді з саксофоністом Джекі Маклін, піаністом Кенні Дрю і барабанщиком Артом Тейлором. Вперше записався в 1949 році зі співаком Бабс Гонсалезом, тромбоністом Джей Джей Джонсоном, трубачем Майлзом Девісом і піаністом Бадом Пауеллом. Ця робота поклала початок стилю джазової музики хард-боп. У той час Сонні Роллінз перебував під впливом Чарлі Паркера і незабаром його помітив піаніст Телоніус Монк, який взяв під крило молодого саксофоніста і став його духовним наставником.

На початку 1950-ті роки молодий музикант мав уже дуже тверду репутацію завдяки роботам з Майлзом Девісом, Телоніус Монк, а також з Modern Jazz Quartet. Але справжній прорив стався в 1954 році, коли Сонні Роллінз з квінтетом Майлза Девіса записав свої найвідоміші композиції, що стали джазовими стандартами : «Oleo», «Airegin» і «Doxy». Він ненадовго приєднався до квінтету, але незабаром його залишив через проблеми з наркотиками.

Ще в 1950 році Сонні Роллінз був засуджений до трьох років позбавлення волі за озброєне пограбування. Відбувши в ув'язненні 10 місяців був умовно-достроково звільнений. 1952 року порушив умови звільнення, будучи затриманим з героїном. 1955 року був змушений пройти курс лікування від залежності в тоді ще єдиному центрі в США в Лексінгтоні, причому добровільно брав участь в перших дослідах лікування залежності метадоном. Після курсу лікування в 1955 році переїхав до Чикаго. В кінці року приєднався до квінтету Кліффорда Брауна — Макса Роуча, записавши з ним два альбоми. Після смерті Брауна в 1956 році, Сонні Роллінз продовжив роботу з Роучем, і записав кілька власних альбомів.

Його широко відомий альбом Saxophone Colossus, після якого саксофоніст отримав ще одне прізвисько, був записаний 22 червня 1956 року разом з піаністом Томмі Фленегеном, басистом Дугом Воткінсом і Максом Роучем на барабанах. На альбомі містилася найвідоміша композиція Роллінза «St. Thomas», а також композиція «Strode Rode» і «Moritat»(версія Mack the Knife)

У 1957 році Сонні Роллінз випустив кілька альбомів у складі тріо саксофон — контрабас — ударні, без фортепіано, що було в новинку для того часу. У подальшій своїй кар'єрі Сонні Роллінз час від часу продовжував записуватися в складі такого тріо, де нерідко під час соло ударних або контрабаса, Сонні Роллінз грав на саксофоні ритм-секцію. Також, в 1957 році вийшов перший альбом в лінійці альбомів Сонні Роллінза, де він грав один, без будь-якого акомпанементу.

У 1959 році музикант відійшов від активної діяльності. Як він пояснює сам:

Гра на мосту Сонні Роллінза послужила в 1990 році прототипом епізоду Moaning Lisa в мультсеріалі Сімпсони, де Ліза зустріла джазмена Мерфі Криваві Десни, що грає на мосту.

В кінці 1961 року Сонні Роллінз повернувся в музику, підписав контракт з RCA і в 1962 році разом з гітаристом Джимом Халлом, барабанщиком Беном Райлі і басистом Бобом Креншоу, записав один зі своїх найвідоміших і найпродаваніших альбомів The Bridge. Після цього альбому музикант випустив ряд різностильових, як студійних, так і концертних записів: так, альбом What's New оснований на латинській музиці, Our Man in Jazz став авангардним, Now's the Time — це збірник зіграних музикантом джазових стандартів, і інші. 1966 року Сонні Роллінз написав саундтрек до фільму Елфі, який отримав Оскар за кращу музику до фільму і вийшов потім окремою платівкою. 1970 року Сонні Роллінз знову пішов у відпустку. Захопившись східними релігіями, він подорожував по Японії, деякий час провів у монастирі в Індії (де захопився йогою і щодня відтоді приділяв їй увагу) і повернувся на сцену лише в 1972 році. З цього часу і аж до 2011 року Сонні Роллінз записав безліч альбомів у різних стилях. Повернувшись з другої відпустки, він захопився такими напрямками, як ритм-н-блюз, фанк і поп, випустивши кілька альбомів з використанням електронних інструментів. 1981 року записався (хоча і без згадки на альбомі) в трьох піснях групи The Rolling Stones на альбомі Tattoo You. 1986 року про Сонні Роллінз був знятий документальний фільм Saxophone Colossus.

Сонні Роллінз — триразовий володар премії «Греммі»: за кращий джазовий альбом 2000 року This Is What I Do (2001), за краще інструментальне джазове соло 2005 року Without a Song: The 9/11 Concert (2006)11 вересня 2001 року Сонні Роллінз спостерігав з вікна руйнування Всесвітнього торгового центру в результаті теракту і був змушений евакуюватися з квартири, прихопивши з собою тільки саксофон. П'ятьма днями пізніше він виїхав до Бостона, де дав концерт в колледжі Берклі. Запис того концерту і вийшла в 2005 році, завоювавши Греммі 2006 року, і премії за життєві досягнення (2004)

З 2006 року був власником власної звукозаписної компанії Doxy Records, на якій і записав свій перший з 2000 року студійний альбом. З 2011 року знову знаходиться у відпустці, обіцяючи випустити новий альбом в 2015 році.

З 2010 року член Американської академії наук і мистецтв.

З 1965 року був одружений; його дружина Люсіль була одночасно і його бізнес-партнером з позицій організації концертів, записів і т. ін. Сонні Роллінз овдовів в 2004 році.

Жив в Джермантауні, штат Нью-Йорк.

Помер у своєму будинку у Вудстоку 25 травня 2026 року у віці 95 років.

Характеритика «Він ніколи не створює враження, що його імпровізація — це результат механічного або математичного процесу, що базується на поєднанні акордів, натомість слідує своєму мелодичному натхненню протягом імпровізації. У п'єсі „Freedom Suite“ він грає різноманітні теми до тих пір, поки до слухача не доходить — спочатку повільно, а потім швидше —, що вони взаємопов'язані. Така увага до мелодійної структурі імпровізації, як і до гармонійної, зробила Роллінза одним з найзнаменитіших джазових імпровізаторів»Sonny Rollins: Freedom Suite Revisited.

Харукі Муракамі включив Сонні Роллінза в другу книгу Джазових портретів, сказавши: «Є кілька причин, за якими мене приваблює Сонні Роллінз. Одна — це дивовижна відкритість при виконанні стандартних, звичайних на перший погляд речей, що робить його неповторним. Непомітно увійшовши в лоно мелодії, Роллінз спершу не поспішаючи розкриває її вміст і лише потім перекроює на свій лад, як би заводячи пружину заново. Залишаючи недоторканою зовнішню структуру, він вдається до текстових перестановок всередині композиції. Я не перестаю захоплюватися непередбачуваністю Роллінза».

Дискографія

Як соліст

Студійні альбоми РікАльбомЛейбл1953Sonny Rollins with the Modern Jazz QuartetPrestige1954Moving OutPrestige1955Work TimePrestige1956Sonny Rollins Plus 4Prestige1956Tenor MadnessPrestige1956Saxophone ColossusPrestige1956Rollins Plays for BirdPrestige1956Tour de ForcePrestige1956Sonny BoyPrestige1957Sonny Rollins, Vol. 1Blue Note1957Way Out WestContemporary1957Sonny Rollins, Vol. 2]Blue Note1957The Sound of SonnyRiverside1957Newk's TimeBlue Note1957Sonny Rollins Plays / Thad Jones PlaysPeriod1958Freedom SuiteRiverside1958Sonny Rollins and the Big BrassMetroJazz1958Brass / Trio перевыпуск Sonny Rollins and the Big BrassVerve1958Sonny Rollins and the Contemporary LeadersContemporary1959At Music Inn (совмещённый LP с Тедди Эдвардсом)MetroJazz1959OleoOld Style1962The BridgeRCA Victor1962What's New?RCA Victor1962Our Man in JazzRCA Victor1963Sonny Meets Hawk!RCA Victor1964Now's the TimeRCA Victor1964The Standard Sonny RollinsRCA Victor1965Sonny Rollins on Impulse!Impulse!1966AlfieImpulse!1966East Broadway Run DownImpulse!1972Next AlbumMilestone1973Horn CultureMilestone1975NucleusMilestone1976The Way I Feel Milestone1977Easy LivingMilestone1979Don't AskMilestone1980Love at First SightMilestone1981No ProblemMilestone1982Reel LifeMilestone1984Sunny Days, Starry NightsMilestone1985The Solo AlbumMilestone1987Dancing in the DarkMilestone1989Falling in Love with JazzMilestone1991Here's to the PeopleMilestone1993Old FlamesMilestone1996Sonny Rollins + 3Milestone1998Global WarmingMilestone2000This Is What I DoMilestone2006Sonny, PleaseEmarcy

Концертні записи 1957 A Night at the Village Vanguard Blue Note 1965 There Will Never Be Another You Impulse! 1973 Sonny Rollins in Japan Victor (Japan) тисяча дев'ятсот сімдесят чотири The Cutting Edge Milestone +1978 Do not Stop the Carnival Milestone 1 986 G-Man Milestone 2001 Without a Song: The 9/11 Concert Milestone 2008 Road Shows, Vol. 1 Emarcy 2011 Road Shows, Vol. 2 Emarcy 2014 Road Shows, Vol. 3 Okeh

Як запрошений музикант Лідер Альбом Рік Майлс Девіс Miles Davis and Horns 1951 Майлс Девіс Dig 1951 Майлс Девіс Collectors 'Items 1953 Майлс Девіс Bags 'Groove 1954 Кенні Дорхем Jazz Contrasts 1957 арт Фармер Early Art 1954 Діззі Гіллеспі Duets 1957 Діззі Гіллеспі Sonny Side Up 1957 Бабс Гонсалез Weird Lullaby 1949 Ерні Анрі Last Chorus 1956 Джей Джей Джонсон Mad Be-Bop 1949 Джей Джей Джонсон JJ Johnson's Jazz Quintets 1949 Джей Джей Джонсон Trombone By Three 1949 Еббі Лінкольн That's Him! 1957 Modern Jazz Quartet The Modern Jazz Quartet at Music Inn Volume 2 1958 Телоніус Монк Thelonious Monk and Sonny Rollins 1953 Телоніус Монк Monk 1954 Телоніус Монк Brilliant Corners 1957 Фетс Наварро The Fabulous Fats Navarro 1949 Бад Пауелл The Amazing Bud Powell 1949 Макс Роуч Clifford Brown and Max Roach at Basin Street 1956 Макс Роуч Max Roach + 4 1956 Макс Роуч Jazz in ¾ Time 1957 The Rolling Stones Tattoo You 1 981 Тінер МакКой Milestone Jazzstars in Concert 1978

Нагороди 1973: введений в Зал слави джазу за версією журналу Down Beat 2001: Премія Греммі в номінації «За життєві досягнення» 2004: Премія Греммі в номінації «Кращий джазовий альбом» 2005: Премія Греммі в номінації «Кращий джазовий соло» 2006: Кращий джазовий музикант року 2007: Polar Music Prize 2009: Австрійський почесний знак «За науку і мистецтво» 2010: Національна медаль США в області мистецтв 2010: Премія Майлза Девіса Монреальського міжнародного джазового фестивалю 2011: Премія Центру Кеннеді

Коментарі

Примітки