Іоанн I Дука (; бл. 1240–3 листопада 1289) — володар Фессалії в 1268—1289 роках.
Життєпис Походив з династії Комнін Дук, гілки династії Ангелів. Позашлюбний син Михайла II Комнін Дуки, деспота Епіра, від його коханки з роду Гангренос. Замолоду призначається намісником Фессалії. В цей час оженився з дочкою вождя влахів. У 1259 році брав участь в битві в Пелагонії на боці Нікейської імперії проти коаліції на чолі із Вільгельмом II, князем Ахейським. Після вступу у війну з нікейським імператором Епірського деспотату, перейшов на бік останнього.
У 1268 році після смерті Михайла II успадкував Фессалію і володіння в Центральній Греції, якими став керував з міста Нові Патри (сучасне місто Іпаті). Невдовзі підтримав намір Карла I, короля Сицилії щодо відновлення Латинської імперії.
У 1272 році уклав союз з Візантійською імперією, який він закріпив шлюбом своєї доньки з небожем імператора Михайла VIII. Натомість отримав від останнього титул севастократора. Разом з тим залишився політичним суперником Візантії. Тому імператор в 1273 і 1275 роках відправляв свої війська на підкорення Фессалії. Але Іоанн I відбив усі напади. Уклав союзи з Епіром, Сербією та Болгарією, спрямовані проти Візантії.
У 1277 році скликав церковний синод в Фессалії, на якому противники Ліонської унії, вислані з Візантії, відлучили від церкви візантійського імператора Михайла VIII і константинопольського патріарха Іоанна XI. У відповідь візантійці почали новий наступ на Фессалію. У битві біля Фарсала війська Іоанна I завдали супротивникові поразки.
Незабаром на запрошення імператора до Фессалії вдерлися загони Ногайської орди. Не вступаючи в великі битви з військами Іоанна I вони сплюндрували його володіння.
У 1282 році почалося відновлення дружніх відносин з новим імператором Андроніком II. 1284 року зведений брат Іоанна I — Никифор I, деспот Епіру, запросив до себе сина Іоанна — Михайла — для одруження зі своєю дочкою. Але після прибуття до Яніни того було схоплено і відправлено під охороною до Константинополя. У відповідь Іоанн I почав війну проти Візантії і Епіру.
Захопивши кілька прибережних фортець в Епірі в 1289 році, він помер. Владу успадкував його другий син Костянтин.
Родина Дружина — Гіпомона, донька Тарона, вождя (воєводи) влахів
Діти: Михайло Костянтин (д/н—1303) Феодор (д/н—1300) Олена Ангеліна (д/н—після 1290), дружина: 1) Вільгельма I де ла Рош, герцога Афінського; 2) Гуго де Брієнна, графа Лечче Олена Дукіня (д/н—1283), дружина Стефана Уроша II, короля Сербії донька, дружина Андроніка Тарханіота, небожа Михайла VIII, візантійського імператора донька
Примітки
Джерела Nicol, D. M. (1962). «The Greeks and the Union of the Churches. The Report of Ogerius, Protonotarius of Michael VIII Palaiologos, in 1280». Proceedings of the Royal Irish Academy, Section C. 63: 1–16. Polemis, Demetrios I. (1968). The Doukai: A Contribution to Byzantine Prosopography. London: The Athlone Press. Божидар Ферјанчић: Севастократори у Византији. In: Зборник радова Византолошког института. Bd. 11, 1968, ISSN 0584-9888, S. 141–192 Nicholas Cheetham, Mediaeval Greece, Yale University Press, 1981.