Ілля Юрійович Баккал ( 14 жовтня 1894, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — не раніше 1950) — публіцист, політичний діяч, голова фракції лівих есерів у ВЦВК (1917-1918)На внутреннем фронте Гражданской войны: Илья Юдович Баккал В. В. Стратонов «По волнам жизни»: Илья Юдович Баккал Повестка дня Второго Совета ПЛСР. 17 ноября 1918 г.: Илья Юдович Баккал .
Життєпис Народився 1894 року в Севастополі в караїмській родині. Батько — бахчисарайський міщанин, член правління Севастопольського благодійного товариства Юфуда Ілліч Баккал. У 1917 році закінчив юридичний факультет Петроградського університетуБаккал Илья Юрьевич. Альманах «Россия. XX век» . З 1917 по 1922 роки — член партії лівих есерів, один із керівників севастопольської партії соціалістів-революціонерів, лідер її лівого крила. У 1917 році був гласним Севастопольської міської думи. У тому ж році — делегат II Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦВК Ради III та IV скликань.
Після Жовтневої революції й до липня 1918 року — голова фракції лівих есерів у ВЦВК. C 1920 року - секретар Центрального бюро партії есерів (легалістів)Баккал Илья Юрьевич . У вересні 1921 року під його та І. З. Штейнберга підписку з поручительством випустили заарештовану М. О. Спиридонова, одну з керівниць партії лівих есерів.
Арештований в Москві 16 серпня 1922 року і за постановою колегії ДПУ від 8 вересня 1922 року разом з дружиною Тимофєєвої-Баккал висланий за кордон. Працював директором Німецького театру комічної опери в радянській зоні окупації Берліна. Заарештований МДБ СРСР 11 листопада 1949 року в БерлініДепортация интеллигенции . За постановою особливої наради при МДБ СРСР від 22 квітня 1950 заарештований на 10 років у ВТТ за «антирадянську есерівську діяльність». Реабілітований 10 жовтня 1957 рокуБаккал Илья Юрьевич (1893) . Подальша доля невідома.
Примітки
Література