Ланько́ Ігор Си́дорович (26 жовтня 1925, Іванівка — 10 лютого 2003, Київ) — український радянський архітектор, кандидат архітектури з 1964 року; почесний член Української академії архітектури.

Біографія Народився 26 жовтня 1925 року в селі Іванівці (нині Полтавський район Пол­тавської області, Україна). У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Працював архітектором у Києві, зокрема, у Зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування. Член КПРС з 1969 року.

Помер у Києві 10 лютого 2003 року.

Архітектурна діяльність Обґрунтував та створив перші у вітчизняній практиці системи архітектурних виробів з алюмінію та протягом 1970—1985 років впровадив їх у виробництво на нових спеціалізованих заводах. Автор проєктів: павільйонів «Зерно» та «Юннати» на Виставці досягнень народного господарства УРСР (1956—1957); готелю «Турист» у Льво­ві (1968); пансіонат у Тру­скавці (1980); па­м'ятники Миколі Островському у Шепетівці (1966, скульптор Валентин Зноба); Володимиру Леніну в Луцьку (1968, скульптор Олексій Олійник); монумент Перемоги у Кривому Розі (1969, скульптори Микола Красотін, Борис Климушко, Євген Горбань); героям, що загинули під час німецько-радянської війни у селі Медвині (1970, скульптор Олексій Олійник); Григорію Петровському у Києві (1971, скульптор Олексій Олійник); засновникові першої польської робітничої партії «Пролетаріат» Людвіку Варинському у селі Мартинівці (1971, скульптор Олександр Скобліков); морякам Дніпровської флотилії у Києві (1980); меморіал жертвам фашизму у Золотоноші (1988, разом з Олександром Ренькасом і Олексієм Заваровим; скульптор Борис Микитенко)Памятник погибшим советским воинам и гражданам в г. Золотоноша / Шукач. . <small>па­м'ятник М. Островському<small>па­м'ятник у Медвині<small>па­м'ятник Г. Петровському<small>па­м'ятник Л. Варинському<small>пам'ятник морякам Дніпровськоївійськової флотилії<small> меморіал у Золотоноші Ав­тор наукових праць з питань архітектури.

Примітки

Література Ланько Ігор Сидорович // ;