Вейн Шортер (; 25 серпня 1933, Ньюарк, Нью-Джерсі — 2 березня 2023, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський джазовий саксофоніст і композитор. Лауреат 11 нагород «Греммі»Past Winners Search for Wayne Shorter . GRAMMY.com. Retrieved 2013-06-04., володар Полярної музичної премії.

Біографія Народився в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, США і відвідував мистецьку середню школу НьюаркаPompilio, Natalie. «Celebrating one of Newark's own, a living jazz legend, at NJPAC» , NJ Advance Media for NJ.com, April 20, 2017. Accessed August 14, 2018. «Shorter, a graduate of Newark Arts High School, began his professional career more than six decades ago and shows no sign of slowing down.» яку закінчив у 1952 році. Після закінчення Нью-Йоркського університету за спеціальністю «музична освіта» в 1956 році Шортер провів два роки в армії США, в цей час зіграв з Горацієм Сільвером. Після звільнення він грав з Мейнардом Фергюсоном. У молодості Шортер придбав прізвисько «Містер Пішов» («Mr. Gone»), що згодом стало назвою одного з альбомів створеного ним гурту «Weather Report».

На ранню творчість Шортера вплинули Сонні Роллінз, Джон Колтрейн і Коулмен Хокінс. У 1959 році Шортер приєднався до The Jazz Messengers, а через 4 роки став музичним директором цієї групи, з якою гастролював у США, Японії та Європі. У цей час Шортер «зарекомендував себе як один з найобдарованіших молодих саксофоністів» і отримав міжнародне визнання.

У 1964-68 роках Шортер грав у квінтеті Майзла Девіса. На думку Гербі Генкока: «Головним творцем […] у цій групі, був Вейн Шортер.[…] Вейн був одним з небагатьох людей, хто приніс Майлзу музику, яка не змінилася». Девіс сказав: «Вейн — справжній композитор. Він пише партитури, пише партії для всіх так само, як хоче, щоб вони звучали…. Вейн також викликав певну цікавість до роботи з музичними правилами. Якщо вони не працювали, то він їх ламав, але з музичним сенсом; він розумів, що свобода в музиці — це здатність знати правила, щоб зігнути їх на власне задоволення та смак»

До 1968 року він грав виключно на теноровому саксофоні. З 1969 році він грав також на саксофоні-сопрано (починаючи з альбому Девіса In a Silent Way), з початку 1970-х переважно на сопрано.

Одночасно з роботою у квінтеті Девіса, Шортер записав кілька альбомів для Blue Note Records, переважно власні композиції, з різними музикантами, включно з трубачем Фредді Габбардом. Його першим альбомом Blue Note (загалом 11 записаних з 1964 по 1970) був Night Dreamer, записаний у студії Руді Ван Гелдера в 1964 з Лі Морганом (труба), Маккой Тайнером (фортепіано), Реджі Воркменом (бас) і Елвіном Джонсом (барабани).

Після випуску «Odyssey of Iska» в 1970 році Шортер створив ф'южн-групу з клавішником Джо Завінулом та басистом Мирославом Вітовшом. Іншими оригінальними членами були ударники Ейрто Морейра та Альфонс Музон. Після від'їзду Вітовша в 1973 році Шортер і Завінул стали спільними керівниками групи до розпаду групи наприкінці 1985 року.

Покинувши Weather Report у 1986 році, Шортер продовжував записувати і керувати групами в стилях джаз-фьюжн, включаючи гастролі в 1988 році з гітаристом Карлосом Сантаною.

У 1995 році Шортер випустив альбом High Life, випущний лейблом Verve Records. High Life отримав премію «Греммі» за найкращий альбом сучасного джазу в 1997 році.

Шортер ще раз працював з Гербі Хенкоком в 1997 році над альбомом 1 + 1. Пісня «Aung San Suu Kyi» (названа на честь бірманської демократичної активістки) принесла обом, Генкоку і Шортеру, премію «Греммі».

Шортер продовжував концертну діяльність до кінця 2010-х, і лише після майже 70-річної виконавської кар'єри за станом здоров'я змушений був припинити виступи. Однак Шортер взявся створити «нову оперну роботу» під назвою «Іфігенія»; Есперанса Спалдінг написала лібрето, а архітектор Френк Гері створив декорації, прем'єра опери запланована на осінь 2021 року.

Помер 2 березня 2023 року у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, в 89-річному віці .

Дискографія

Introducing Wayne Shorter (aka Blues a la Carte, Vee-Jay, 1959) (Vee-Jay, записано 1960, випущено 1974) (Vee-Jay, 1962) (Blue Note, 1964) (Blue Note, 1964) (Blue Note, записано 1964, випущено 1966) (Blue Note, записано 1965, випущено 1979) (Blue Note, записано 1965, випущено 1980) (Blue Note, записано 1965, випущено 1966) (Blue Note, записано 1966, випущено 1967) (Blue Note, записано 1967, випущено 1969) (Blue Note, 1969) (Blue Note, записано 1970, випущено 1974) (Blue Note, записано 1970, випущено 1971) (Columbia, записано 1974, випущено 1975) з Мілтон Насіменту (Columbia, 1985) (Columbia, записано 1986, випущено 1987) (Columbia, 1988) (Verve, 1995) 1+1 (Verve, 1997) з Гербі Генкоком (Verve, 2002) (Verve, 2003) (Verve, записано live 2002—2004, випущено 2005) as Wayne Shorter Quartet (Image Entertainment, 2007) з Карлосом Сантана (Blue Note, записано live 2010, випущено 2013) as Wayne Shorter Quartet (Blue Note, 2018)

Нагороди

1962: опитування читачів DownBeat / Саксофоніст «Нова зірка»; 1979: Премія «Греммі» за найкраще джаз-ф'южн виконання за «» 8:30; 1987: Grammy Award за кращий інструментальну композицію за «Call Sheet Blues»; 1994: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, альбом «A_Tribute_to_Miles»; 1996: премія «Греммі» за найкращий сучасний джазовий альбом « High Life»; 1996: премія Майлза Девіса, Монреальський міжнародний джазовий фестиваль; 1997: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Aung San Suu Kyi» (на 1 + 1); 1998: NEA Jazz Masters; 1999: Почесний доктор музики Музичного коледжу Берклі; 1999: премія «Греммі» за найкращий сольний інструментальний джаз за «In Walked Wayne»; 2003: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Sacajawea» (на тему « Alegría»); 2003: премія «Греммі» за найкращий джазовий інструментальний виступ, за альбом Alegría; 2005: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, за альбом «Beyond the Sound Barrier»; 2006: «Джазова премія» Асоціації джазових журналістів; 2014: премія «Греммі» за найкраще сольне інструментальне джазове соло (композиція «Орбіти» з альбому «Without a Net»'') 2014: Премія Американської академії досягнень «Золота тарілка»; 2017: Полярна музична премія; 2017: Премії Рольфа Шока з музичного мистецтва.«Rolf Schock Prize Recipients 2017» , The Royal Swedish Academy of Sciences, Retrieved 15 November 2018.; 2018: відзнака Центру Кеннеді.

Примітки

Посилання

Уейн Шортер: біографія, дискографія та рецензії на альбоми, кредити та випуски на AllMusic Wayne Shorter дискографія, випуски альбомів та титри в Discogs Вейн Шортер у Facebook Дискографія Вейна Шортера на JazzDisco.org Вейн Шортер: біографія, дискографія, відгуки про альбоми та відгуки користувачів на ProgArchives.com Вейн Шортеральбуми, які слухатимуть на Spotify Альбоми Вейна Шортера на YouTube «Інтерв'ю з Вейном Шортером» Боба Блюменталя на сайті jazz.com Квартет Вейна Шортера з філармонією NEC, Бостон на AllAboutJazz.com Вейна Шортер на вебсайті Монреальського джазового фестивалю Вейн Шортер про творчість Інтерв'ю DTM Інтерв'ю з Уейном Шортером у The Music Show, ABC Radio (Австралія), червень 2016 року.