Фінеес (Пінахас) Аронович (; ; ; 1854, Троки, Віленська губернія, Російська імперія — 13 квітня 1928, Вільнюс, Віленське воєводство, Польща) — старший газзан, вчений, вчитель, настоятель та народний діяч литовських караїмів.

Життєпис Народився 1854 року в Троках. Син освітченого батька Арона Абрамовича Малецького та учень трокского газзана Ананія Давидовича Абковича. Закінчив курс Трокського повітового училищаПамятная книжка Виленской губернии на 1895 год, с. 274. Був караїмським учителем (з 1890 року) і старшим газзаном в містах Троки (з 1892 року) і Вільно і в свій час (1894-1902) виконував посаду Трокского караїмського гахама (патріарха). У 1893 році брав участь в IX Археологічному з'їзді у Вільно і 12 серпня приймав його учасників в Трокскій кенасі, за що отримав подяку від голови з'їзду графині Уварової. У 2-ій половині XIX століття належав до євпаторійському міщанства. У 1902 році «під напором ворожих сил місцевого караїмського товариства» переїхав до Вільно. У 1907 році вступив на службу цензором літератури давньоєврейською мовою в Віленський комітет у справах друку. У 1911 році очолив Комітет з будівництва кенаси у Вільно. У 1914 році через початок війни покинув Вільну і повернувся назад тільки в 1923 році.

Серед сучасників Малецький значився одним з небагатьох найосвітченіших і найрозвиненіших фахівців з караїмських питань. Він же став обдарованим народним учителем й проповідником і зіграв величезну роль в справі виховання в караїмською дусі декілька поколінь в північно-західному краї. У 1927 році виступав проти обрання С. М. Шапшала на пост гахама польсько-литовських караїмів.

Наукових праць не залишив. За свідченням Тадеуша Ковальського, володів кримськотатарською й османською мовами.

Помер 13 квітня 1928 року в Вільно.

Суспільна діяльність Основні пункти в діяльності Финеєса Малецького: знайшов кошти на будівництво кенаси в мавританському стилі, громадського будинку та школи в місті Вільно, а також на будівництво та відкриття в 1897 році в Троках школи, утримання її вчителів, реставрацію трокської кенаси і приведення в порядок старовинного кладовища в Троках; виділив кошти на видання в місті Вільно караїмських книг під своєю редакцією: молитовників давньоєврейською мовою в 4-ох частинах «Сіддур ха-тефіллот ке-мінхаг ха-караїм» ( Молитовна книга з обряду караїмів) в 1891-1892 році, передрукованих з Віденського видання 1854 року зі деякими змінами на кошти купця Я. І. Шишмана; «Рунне Фаллет» ( Пісні спасіння; вид. 1890) — збірник літургійних творів караїмських авторів на день Великого посту (Йом Кіпур) — в перекладі Малецького на наріччя литовських караїмів; «Седер Галлель гаккатан. Славослів'я на пасху за обрядом караїмів» ( Мале славослів'я за обрядом караїмів; вид. 1900) — великодня агада в перекладі на «татарське наріччя» Ф. А. Малецького; «Молитви караїмів „Глас Якова“» (; вид. 1910) в перекладі російською мовою від Я. А. Пенбека в 2-х частинах (1-ша частина — на весь рік; 2-га частина — на «Йом-Кіпур» — «День всепрощення» (Великий піст); «Порядок молитви з нагоди заснування караїмської кенеси в місті Вільно в літо від створення світу 5672» (вид. 1911).

Сім'я Батько — Арон Абрамович Малецький, мати — Естер Йосипівна. Брати — Йогонадав та Йосип, сестра — Естер-Менуха. Відомо, що старший брат Финеєса, Йогонадав, служив у свій час наглядачем у Чуфут-КалеЛуи-Алексис Бертрен (Луи де Судак). Сочинения по истории Крыма. — Москва — Аугсбург, 2003. — С. 33.

Дружина — Марія Яків-Семенівна Лаврецька (? — 1913, Вільно), уродженка Трок. Її сестра Надія була матір'ю радянського розвідника-нелегала і вченого-латиноамериканісти І. Р. Григулевича.

Фінеес Малецький мав п'ятеро дітей: Якова (1889-1952), Йосипа, Олександру (в заміж. Міцкевич), Михайла та Віру (в заміж. Никифорова). Брати Йосип (1901-1961) та Михайло (1903-1943) Малецький були учасниками Німецько-радянської війни. Внучка — Лідія Борисівна Никифорова (1933—2011), скрипалька, викладач і концертмейстер Санкт-Петербурзької консерваторії.

Примітки

Література

Посилання Вид на могилу Финееса Малецкого (в центре) на Виленском караимском кладбище