Будлянський Олексій Михайлович (; 1763, Санкт-Петербург — 27 грудня 1819, Київ) — малоросійський (чи то пак український) поміщик та меценат.
Життєпис Народився в сім'ї царедворця Михайла Власовича Будлянського й Софії Валькевич, дочки генерального осавула. Мав братів Петра й, либонь, Федора.
Упродовж 1774–80 рр. Олексій навчався в Пажеському корпусі, кінчив його зі званням поручника. Служив флігель-ад'ютантом при генерал-фельдмаршалі графі К. Розумовському. Зрештою, сподобивсь чину полковника (до 1804).
Будлянському належали с. Пантусів Стародубського повіту, маєтки в Чемерах і Срібному й 4 тис. кріпаків. Отто фон Гун, який осінню 1805 р. навідав Малоросію, зазначав, що у поміщика замалим не кожний господар має пару волів, стільки ж корів, 10–15 овець, а іноді й коня, майже ніхто з його селян не скаржиться на безхліб'я, а коли таке й бува, то зерно видають без займу; селянин працює на власника лише третій тиждень, якщо ж у нього троє синів, то тільки один з них йде на панщину.
Меценатство Утримував хорову капелу і кріпацький струнно-духовий оркестр, про який збереглися спогади сучасників, як-от П. І. Шалікова. З цим оркестром виступали відомі західноєвропейські музиканти (наприклад, Бернгард Ромберг та Фердинанд Ріс). Джоакіно Альбертіні служив капельмейстером.
1818 р. О. Будлянський взяв участь у викупі Михайла Щепкіна з кріпацтва, внісши 100 рублів.
Примітки
Література