Філóбіус зелéний (Phyllóbius virideaéris (Laicharting) — жук з родини довгоносиків.
Зовнішній вигляд Основні ознакиАрнольди Л. В. , Заславский В. А., Тер-Минасян М. Е. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 485—621. В кн. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.: жук має 3,5–5 мм завдовжки; тіло вкрите яскраво-зеленими округлими лусочками з металевим полиском. щетинки у проміжках надкрил дуже короткі, ледь помітні; джгутик вусиків товстий, його 4-7-й членики не довші від своєї ширини; ноги товсті, жовтуваті, стегна часто біля середини чорнуваті.
Лусочки мають зовні та всередині певну мікро- і наноструктури, із якими взаємодіє світло. Колір та блиск лусочок виникає внаслідок падіння і відбиття світла на нихTamanis, E., Mihailova I., Kokina B., Valainis U., Gerbreders V., Balalaikins M., Barševskis A., Ogurcovs A. 2014. Surface structure and photonic nanoarchitectures in scales of weevils. Acta Biol. Univ. Daugavp., 14 (2): 207—215. — https://www.researchgate.net/publication/271214673_Surface_structure_and_photonic_nanoarchitectures_in_scales_of_weevils ..
Таксономія
Всередині виду виділено три підвиди: Ph. virideaeris cineripennis Gyllenhal, 1834, Ph. virideaeris pedestris Schilsky, 1911 та Ph. virideaeris virideaeris Laicharting, 1781. Для останнього встановлено 15 назв, синонімічних вказанійAlonso-Zarazaga, M.A., Barrios, H., Borovec, R., Bouchard, P., Caldara, R., Colonnelli, E., Gültekin, L., Hlaváþ, P., Korotyaev, B, Lyal, C.H.C., Machado, A., Meregalli, M., Pierotti, H., Ren, L., Sanchez-Ruiz, M., Sforzi, A., Silfverberg, H., Skuhrovec, J., Tryzna, M., Velazquez de Castro, A.J. & Yunakov, N.N. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. S.E.A., Zaragoza, 2017. — 729 pp.
Поширення Вид поширений майже по всій Палеарктиці від Іспанії та Алжиру на заході до Східного Сибіру й Китаю — на сході; на півночі — до Великої Британії та Норвегії
В Україні реєструвався в Львівській, Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Київській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, та Черновицькій областяхYunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp..
Спосіб життя
Мешканець мішаних лісів, розріджених чагарникових та лучних біотопів, трапляється також серед рудеральної рослинності в балках, гірських районахBurakowski B., Mroczkowski, M., Stefańska J. Katalog Fauny Polski. Tom XXIII, zeszyt 19. Chrząszcze — Coleoptera. Ryjkowce — Curculionidae, część 1. Warszawa: 1993.. Імаго активні з квітня до червня включно. Жуки активні вдень. Вони є поліфагами на деревах, кущах та травах — деревії, полину, ймовірно — інших айстрових, на щавліPiesik D. Seasonal abundance of insects occurring on Rumex confertus willd., as an interesting approach to the use of biological control agents \\ Electronic Journal of Polish Agricultural Universities, 2004, 7 (2). http://www.ejpau.media.pl/volume7/issue2/biology/art-05.html ).
В Україні жуків реєстрували на березі бородавчастій, вербі та тополі . Личинка жука мешкають у ґрунті і живиться коріннямSmreczyński, S. Klucze do oznaczania owadów Polski. Część XIX Chrząszcze — Coleoptera z. 98b. Ryjkowce — Curculionidae. Podrodziny Otiorhynchidae, Brachyderinae. Warszawa: Polskie Towarzystwo Entomologiczne, PWN, 1966, s. 50–53.
Значення у природі та житті людини
Подібно до інших біологічних видів, довгоносик чорний є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Шкодочинність виду на культивованих рослинах не помічена.
Примітки