Хасун бен Машіах — караїмський ученим, який процвітав у Єгипті (або Вавилонії) в першій половині Х століття. За словами Штайншнайдера, «Хасун» — це зіпсована форма арабської назви «Хуссейн», яку в рукописі легко сплутати з Іс Хасуном, або, як його зазвичай цитують караїмські влади, бен Машіах, був молодшим сучасником. Саадії Гаона, якого, за словами Сагала бен Мачліяха у своєму «Токахат Мегулла», він колись закликав до релігійної суперечки. Хасун був автором полемічної праці, написаної, ймовірно, арабською мовою, в якій він спростував один з неопублікованих антикараїмських творів Саадії, який потрапив у його володіння після смерті автора. Через неправильне розуміння уривку (§ 258) в Ешколь-ха-Кофер Гадассі, Хасуну помилково приписують авторство анонімного розділу, присвяченого теодицеї, що називається Ша'ар Цедек (Санкт-Петербург, Фіркович MSS. № 683, 685), у релігійно-філософській праці «Зікрон ха-Дато», і про Куппат га-Рокеліма. Сімха Іцхак бен Моше Луцький приписує Хасуну також роботу над заповідями (Сефер ха-Міцвот). У своєму вступі до коментаря П'ятикнижжя Авраам ібн Езра цитує караїмського вченого на ім'я Бен Машіах, який, ймовірно, тотожний Хасуну.
Ресурси Singer, Isidore and Isaac Broydé. «Mashiach, Hasun ben». Jewish Encyclopedia. Funk and Wagnalls, 1901—1906, which cites the following bibliography: Pinsker, Liḳḳuṭe Ḳadmoniyyot, p. 114; Fürst, Gesch. des Karäert. ii. 46; Gottlober, Biḳḳoret le-Toledot ha-Ḳera'im, p. 168; Steinschneider, Hebr. Bibl. iv. 48; idem, Cat. Bodl. p. 2169; idem, Cat. Leyden, p. 390; idem, Hebr. Uebers. p. 460; idem, Die Arabische Literatur der Juden, § 41.S. I. Br