Ясено́ве Перше — село в Україні, у Зеленогірській селищній громаді Подільського району Одеської області. Населення становить 478 осіб.
Історія Точний час заснування Ясенового Першого наразі не встановлений. На картах 1770 року поселення позначене як Iasienow. У цей період територія належала до історичного регіону Побережжя — прикордонної зони на південно-східній межі Поділля між Дністром, Кодимою та Південним Бугом. У XVIII столітті ці землі входили до володінь князів Любомирських, які активно заселяли прикордонні території Речі Посполитої. Ясенове належало до Балтського (Юзефґродського) ключа маєтку Побережжя.
У 1766 році в Ясеновому діяла греко-католицька парафія з церквою Преображення Господнього, яка входила до Чечельницького деканату. За тогочасною парафіяльною відомістю, до сповіді були здатні 116 чоловіків та 97 жінок, а дітей, які ще не були здатні до сповіді, налічувалося 54. Загальна чисельність зафіксованої церковної громади становила 267 осіб. У документі згадується священнослужителіь ксьондз Ян Радкевич.
Антропонімічний склад населення 1766 року відображає прикордонний характер поселення. Серед мешканців зафіксовані прізвища українського мовно-культурного середовища, поряд із прізвищами молдавського та балканського походження.
Ймовірно, подальший розвиток поселення був перерваний подіями російсько-турецької війни 1768–1774 років, яка охопила прикордонні території Побережжя. В описі володінь князя Станіслава Любомирського за 1776 рік Ясеневе згадується як «пусте» поселення, тобто таке, що на той час не мало постійного населення.
Подальше відновлення поселення відбувалося вже після завершення воєнних подій. Після повторного заселення Ясенового його мешканці не відновили окремої парафії, а були приписані до сусідньої греко-католицької парафії в Познанці Першій, яка перетворилася на православну після третього поділу Речі Посполитої. За даними сповідного розпису 1796 року, у відновленому Ясеновому мешкали 52 особи (27 чоловіків та 25 жінок), які складали 16 домогосподарств (дворів). Основу населення складали носії характерних правобережних українських прізвищ, з окремими елементами молдавського/волоського походження.
На початку XIX століття слобода Єсинова являла собою поселення казенного відомства Балтського повіту Подільської губернії, розташоване на низовинній рівнині вздовж лівого берега річки Кодима. Згідно з топографічно-економічними описами Подільської губернії початку XIX ст., укладеними губернським землеміром Карлом Екстером, слобода перебувала у тимчасовому володінні майора Гнатковського разом із сусідніми селами
Географічне положення слободи визначалося її прибережним розташуванням: з двох боків (вгору та вниз за течією Кодими) її оточувало річкове роздолля з розлогими пасовищами для худоби, з третього боку протікала сама річка Кодима, за якою — на протилежному березі — розташовувалося однойменне село Єсинова, що належало вже до Новоросійської губернії. З четвертого, протилежного від річки боку, слобода межувала з полого-похилими, скосогористими ораними полями, які простягалися на значну відстань.
Селянські хати зводилися практично без відкритих присадибних дворів чи розлогих городів. Мешканці обмежувалися лише малими господарськими будівлями: сарайчиками й хлівчиками для тримання худоби та спеціальними огорожами для збереження й постановки збіжжя. З інфраструктурних та суспільних споруд у слободі діяла лише мала громадська єврейська корчма, при якій функціонували погреб та допоміжний сарай.
Станом на 1886 рік у Ясеновому налічувалося 120 дворів і 710 жителів. Село село входило до Велико-Бобрицької волості Балтського повіту Подільської губернії. У ньому діяли постоялий двір, питний дім та дві крамниці, а щовівторка проводився базар.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
1920 рік — захоплення села більшовиками.
1927 рік — побудовано перший дерев'яний міст через Кодиму.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 19 жителів села.
У 1941—1944 рр.- окупація села румунськими військами.
Березень 1944 р.- звільнення села від німецько-румунських окупантів.
1980 рік — побудовано новий Будинок культури.
03.11.2005 року — встановлено хрест на місці церкви в с. Ясенове Перше.
Колищній орган місцевого самоврядування — Ясенівська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Зеленогірської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Любашівського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила , з яких та .
За переписом населення України 2001 року в селі .
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 95,05 % молдовська 2,73 % російська 1,37 % білоруська 0,68 %
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)
Примітки
Література