Бодо Віктор Адольф Вільгельм фон Віцендорфф (; 29 серпня 1876, Шверін — 9 серпня 1943, Берлін) — німецький офіцер, генерал авіації. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія 1 грудня 1894 року вступив в 89-й гренадерський полк. Закінчив військове училище в Ганновері (1896). З 13 вересня 1911 року — ад'ютант 76-ї піхотної бригади. Учасник Першої світової війни, з 14 травня 1915 року — 1-й ад'ютант 103-ї піхотної дивізії. 19 жовтня 1915 року важко поранений і до 20 червня 1916 року знаходився в госпіталі. З 1 вересня 1918 року — 1-й ад'ютант 8-го армійського корпусу. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1919 року — комендант головної квартири командування 2-ї групи сухопутних військ, з 1 вересня 1922 по 31 липня 1925 року — командир батальйону 17-го піхотного полку. З 1 березня 1929 року — командир 6-го піхотного полку, з 1 лютого 1931 року — комендант Берліна. 31 січня 1933 року звільнений у відставку. 1 грудня 1933 року вступив у ролі вільнонайманого службовця в Імперське міністерство авіації і призначений начальником відділу LP4 Управління особового складу. 1 жовтня 1935 року прийнятий на дійсну службу в люфтваффе. З 1 серпня 1937 року начальник Центрального відділу міністерства, який 1 березня 1938 року був розгорнутий в управління. 30 листопада 1942 року остаточно звільнений у відставку.

Сім'я 13 грудня 1915 року одружився в Ерфурті з Каролою Елізабет Іною Августою Юлією Анною фон Ранцау (1887–1940), найстаршою сестрою лейтенанта Гайно фон Ранцау. Віцендорфф разом з дружиною похований у спільній могилі в Штансдорфі.

Звання

Фанен-юнкер (1 грудня 1894) Фенріх (18 жовтня 1895) Другий лейтенант (18 квітня 1896) Лейтенант (1899) Оберлейтенант (14 червня 1906) Гауптман (13 вересня 1911) Майор (27 січня 1908) Оберстлейтенант (1 жовтня 1923) Оберст (1 травня 1928) Генерал-майор (1 грудня 1931) Генерал-лейтенант запасу (31 січня 1933) Генерал-лейтенант (1 жовтня 1935) Генерал авіації запасу (1 жовтня 1937) Генерал авіації (1 лютого 1939)

Нагороди

Столітня медаль (22 березня 1897) Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу (18 квітня 1901) Орден Білого слона, лицарський хрест (Сіам; 24 квітня 1904) Орден Грифа, лицарський хрест (8 квітня 1907) Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (25 серпня 1907) Орден Генріха Лева 4-го класу (19 лютого 1910) Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина; 27 січня 1911) Залізний хрест 2-го класу (9 вересня 1914) 1-го класу (21 травня 1915) Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу з мечами (26 жовтня 1914) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (10 грудня 1914) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (26 січня 1915) 1-го класу (11 листопада 1915) Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (6 січня 1916) Медаль «За відвагу» (Гессен) (2 травня 1916) Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1919) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го, 1-го і особливого класу (40 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Імперський орден Ярма та Стріл, великий хрест (Іспанія; 12 травня 1941) Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям і мечами (Фінляндія; 25 березня 1942) Німецький хрест в сріблі (7 грудня 1942)

Бібліографія

Zur Erinnerung an meine Dienstzeit 1936-1942, Selbstverlag, 1942

Література

Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 110

Посилання

Нагороди.