Сергій Вітауто Пускепаліс  — радянський і російський актор та режисер театр і кіно, політичний діяч, художній керівник Ярославський театру драми імені Ф. Волкова (2019—2022), Заслужений артист РФ (1999), член Центральної Ради партії «Справедлива Росія — за правду» (2021—2022).

Внесений до бази МиротворецьПускепалис Сергей Витауто / Puskepalis Sergej Vitauto за свідоме порушення Державного кордону України з метою проникнення в захоплений російськими окупантами Крим, а також на територію України на Донбасі. Також співпрацював з проросійськими терористичними організаціями, брав участь у пропагандистських заходах Росії (країна-агресор) проти України, а також у спробах легалізації анексії АР Крим. Фінансував терористичні і сепаратистські сили на Донбасі.

Життєпис Народився 15 квітня 1966 року в Курську. Батько — литовець, мати — болгарка, родом з Молдавської РСР. Болгарською мовою не володів, а литовську мову добре знав в дитинстві, тому що батько Вітаутас часто на літо відвозив сина в Каунас, де жила його мати (бабуся Сергія, Данута).

У 1980 році разом з родиною переїхав до міста Саратова.

У 1985 році закінчив Саратовське театральне училище (курс Юрія Кисельова), після яого пройшов трирічну строкову службу в Сєвероморську, в Військово-морському флоті СРСР.

Після звільнення в запас, у 1988 році, в званні старшини першої статті, повернувся до Саратова. Більше десяти років працював актором у Саратовському театрі юного глядача ім. Ю. П. Кисельова (ТЮГу)Режиссёры. Текущие спектакли. Пускепалис Сергей Витауто. Биография, постановки в театре. Официальный сайт Саратовского театра юного зрителя имени Ю. П. Киселёва (ТЮЗа) // tuz-saratov.ru. Був одружений з Ельвірою Ігорівною Даниліною (нар. 29 вересня 1965), уродженкою Саратова, акторкою, випускницею Саратовського театрального училища, артисткою Саратовського державного академічного театру драми.

У 2001 році в Москві закінчив режисерський факультет РАТІ (ГІТІСа) (курс професора Петра Фоменка). Після випуску з РАТІ поставив у Москві п'єсу «Двадцять сім» Олексія Слаповського — ця вистава брала участь в одному з фестивалів «Балтійський дім». Згодом поставив виставу «Від червоного щура до зеленої зірки» за п'єсами О. Слаповського в Омському «П'ятому театрі». Пускепаліс і Слаповський — постійні співавтори, Сергій Пускепаліс неодноразово ставив вистави за його п'єсами.

Працював режисером у Самарському театрі «Понеділок». З травня 2003 по 2007 рік — головний режисер Магнітогорського драматичного театру ім. Олександра Пушкіна. З 2007 року — режисер-постановник Московського театру-студії п/к Олега Табакова. З червня 2009 по лютий 2010 року — головний режисер Російського державного академічного театру драми ім. Федора Волкова (Ярославль).

Для постановок вистав Сергій Пускепаліс запрошувався драматичними театрами Росії.

У кіно знімався з 2003 року. Перша роль була епізодичною — в художньому фільмі режисера Олексія Учителя «Прогулянка» (2003). З кінорежисером Олексієм Попогребським познайомився, коли приїхав на зйомки фільму «Коктебель» (2003), в якому знімався його син — Гліб Пускепаліс (. 5 липня 1992, Желєзноводськ). Пізніше Попогребський запросив Сергія на головні ролі у фільмах «Прості речі» (2006) та «Як я провів цього літа» (2010).

В Магнітогорську вів курс на театральному факультеті Магнітогорської державної консерваторії ім. М. І. Глінки.

У 2015 році на кінофестивалі «Золотий абрикос» в Єревані відбулася прем'єра фільму «Клінч», який Сергій Пускепаліс зняв як кінорежисер. Це екранізація п'єси Олексія Слаповського, яку Пускепаліс ставив в Уфі.

4 грудня 2018 року призначений заступником художнього керівника МХАТ ім. Горького по творчій роботіНовый худрук МХАТа Эдуард Бояков: «После Крыма патриотом быть легче» РИА-Новости, 04.12.2018Александра Зеркалева, Илья Жегулев. Боевые товарищи с донбасскими корнями МХАТ имени Горького возглавили Бояков, Прилепин и Пускепалис. Что все это значит? Meduza, 04.12.2018.

У лютому 2020 року, на установчому з'їзді партії «За Правду» був обраний заступником її голови. У лютому 2021 року став членом Центральної Ради партії «Справедлива Росія — за правду» після об'єднання цих партійПускепалис Сергей Витауто  — СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ — ПАТРИОТЫ — ЗА ПРАВДУ.

Смерть 20 вересня 2022 року загинув у ДТП в Ярославській області. Автомобіль Ford Transit, в якому актор їхав, рухаючись по трасі M-8, вилетів на зустрічну смугу і врізався у вантажівку. Актор і водій мікроавтобуса загинули, водій вантажівки отримав поранення.

Родина Сім'я Сергія Пускепаліса живе в місті Желєзноводську Ставропольського краюРежиссёр и актёр Сергей Пускепалис: «Работать можно и в Москве, но жить надо с видом на горы».// inedelya.ru .

Син — Гліб (нар. 5 липня 1992), режисер та актор.

Громадянська позиція З 2015 року відвідував ДНР, дружив з її керівником Олександром Захарченком. За твердженням письменника Захара Прилєпіна, Пускепаліс надавав фінансову допомогу ДНР.

Незважаючи на неодноразові пропозиції зніматися у фільмах західного виробництва, принципово відмовлявся незалежно від розміру гонорару, мотивуючи свою позицію неприйнятним, з його точки зору, зображенням росіян у кінематографі західних країн«Не уважают русских»: Пускепалис объяснил, почему не снимается на Западе. РИА «Новости», 17 мая 2019.

В 2022 році підтримав вторгнення Росії в Україну.

Творчість

Театральні роботи

Актор Саратовський театр юного глядача імені Ю. П. Кисельова

«Одруження Белугіна» Олександр Островський — Белугін «Ці вільні метелики» Леонарда Герша. Режисер: Юрій Кисельов — Дональд Бейкер

Режисер Самарський театр «Понеділок»

2000 — «Їду» Олексія Слаповського 2001 — «Козячий острів» Угго Бетті 2002 — «Тихий ангел» О. Слаповського

Дипломна робота в РАТІ-ГІТІС

2001 — «Двадцять сім» Олексія Слаповського 2002 — «Минулого літа в Чулимську» Олександра Вампілова

Саратовський театр юного глядача імені Ю. П. Кисельова

«Різдво в будинку Куп'єлло» Едуардо Де Філіппо 1999 — «Життя прекрасне» за оповіданнями Антона Чехова 2000 — «Хунема». Сцени-етюди  — «Пригоди Солнишкіна» п'єса Олексія Слаповського (за мотивами повісті Віталія Коржикова «Веселе мореплавання Солнишкіна»)

Московський театр «Майстерня Петра Фоменка»

«Єгипетські ночі» за творами Олександра Пушкіна та Володимира Брюсова (асистент Петро Фоменко)

Камчатський театр драми і комедії (Петропавловськ-Камчатський)

2002 — «Життя прекрасне» за оповіданнями Антона Чехова

Національний молодіжний театр Республіки Башкортостан імені Мустая Каріма (Уфа)

2005 — «Клінч» Олексія Слаповського

Челябінський державний академічний театр драми імені Наума Орлова

2004 — «ОБЕЖ» Б. Нушича

Омський державний драматичний «П'ятий театр»

2007 — «Від червоного щура до зеленої зірки» Олексія Слаповського

Магнітогорський драматичний театр імені О. С. Пушкіна

2003 — «Козячий острів» У. Бетті 2003 — «Таксі. Швидкість. Дві дружини…» Р. Куні 2004 — «Блін-2» Олексія Слаповського 2006 — «Любов до ближнього» Леоніда Андрєєва 2006 — «Виконавець бажань» Андрія Курейчика 2007 — «Блін 2» О. Слаповського 2007 — «Сирена і Вікторія» О. Галина 2007 — «Одруження Фігаро» П'єра Бомарше 2007 — «Володя» А. Чехова

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

2007 — «Одруження Белугіна» Олександра Островського, М. Соловйова 2019 — «Російська війна Пектораліса» Миколи Лескова

Російський театр драми імені Ф. Волкова (Ярославль)

2009 — «З коханими не розлучайтеся» Олександра Володіна 2010 — «Три сестри»

Московський драматичний театр «Современник»

2009 — «Бог різанини» Ясміна Реза

Фільмографія

Актор  — Прогулянка — учасник аварії  — Прості речі — Сергій Маслов, лікар-анестезіолог у пітерській лікарні  — Скоро весна — Павло Миколайович  — Аптекар — Михайло Никифорович Стрельцов, Аптекар 2010 — Як я провів цього літа — Сергій Віталійович Гулибін, начальник полярної метеостанції 2010 — Спроба Віри — Сергій Ніколаєв 2010 — Грізний час — Андрій Курбський  — Сибір. Монамур — Владислав Миколайович, підполковник 2011 — Мій хлопець-ангел — Сан Санич, вулканолог, батько Олександри 2011 — Захист свідків — Андрій Іванович Мешечко, майор, заступник начальника відділу з оперативної роботи 2011 — І не було краще брата — Джаліл  — Життя і доля — Іван Іванович Греков, капітан-артилерист 2012 — Нікуди поспішати (новела «інець чергування») — інспектор 2012 — Розвод — Михайло, полковник РВВС 2012 — Написано Сергієм Довлатовим — озвучування, текст від першої особи  — Метро — Андрій Гарін, лікар-хірург районної лікарні 2013 — Крик сови — Іван Олександрович Мітін, капітан держбезпеки 2013 — Люби мене / Sev beni — Олександр 2013 — Вісімка — командир ОМОНу 2013 — Нове життя — Іванов Ігор Валерійович  — Чорне море / Black Sea (Велика Британія) — Зайців 2014 — Хресний — Ілля Борисович Альохін, лікар, акушер-гінеколог 2014 — 9 днів і один ранок — Іван Веніамінович, мер міста  — А у нас у дворі… — Володимир Сергійович Кальоний, відставний поліцейський, колишній слідчий з особливо важливих справ 2015 — Битва за Севастополь — командир  — Криголам — Валентин Григорович Севченко, новий капітан криголама «Михайло Громов» 2016 — Софія — Казимир IV, великий князь Литовський  — Лікар Ганна — Андрій Олександрович Добровольський, генерал 2017 — Короп відморожений — Сергій Анісімов, патологоанатом 2017 — Великі гроші (Фальшивомонетники) — Павло Михайлович Потапов, експерт-криміналіст, капітан поліції 2017 — Ходіння по муках — генерал Романовський 2017 — Ялинки нові — Віктор Орлов, батько Єгора 2017 — Оперета капітана Крутова — Борис Сергійович Заболоцький, кінорежисер 2017 — Операція «Мухаббат» — Федір Миколайович Савельєв, генерал-лейтенант, військовий аналітик, радник Михайла Горбачова 2017 — Частка Всесвіту — Геннадій Геннадійович Яшин, російський космонавт, підполковник, командир екіпажу МКС 2017 — З дна вершини — травматолог-ортопед 2017 — Гайлер — дільничний  — Золота Орда — Єремій, воєвода 2018 — Ідеаліст — Гліб Федоров 2018 — Жовте око тигра — Михайло Гаврилович Звягінцев, полковник КДБ СРСР, батько Сергія Звягінцева, чоловік Ганни Миколаївни Звягінцевої  — Шифр — Костянтин Іванович Проскурін, майор (у 1-му сезоні), підполковник (у 2-му сезоні), слідчий МУРа 2019 — А у нас у дворі… 2 — Володимир Сергійович Кальоний, відставний поліцейський, колишній слідчий з особливо важливих справ 2019 — Серце Парми — Полюд 2019 — Холодні берега — Борис Вікторович Новинський 2019 — Одеський пароплав — Міша, брат Тані 2019 — Алекс Лютий — Єгор Романович Сухарєв, полковник, слідчий спецвідділу МВС СРСР по розшуку військових злочинців (у 1975 році), батько філолога Олени Сухарєвої  — Тимчасовий зв'язок (короткометражний) — Іванов Вадим Миколайович 2020 — Журавель в небі — Ігор Бархатов, конструктор, коханець Римми Спаської 2020 — На вістрі — Гаврилов, тренер збірної Росії з фехтування на шаблях  — Російські гірки — Лев Штерінгас  — Марія. Врятувати Москву — комісар НКВС 2022 — Серце Парми — Полюд 2022 — 1941. Крила над Берліном — генерал-лейтенант Семен Жаворонков 2022 — Ідеаліст — Гліб Федоров 2022 — Через приціл — полковник Сергій Васильович Васильєв, начальник школи снайперів 2022 — Перший Оскар — Олександр Володимирович Громов

Режисер  — Клінч

Озвучування мультфільмів  — Снігуронька — Лель, пастух  — Собача дверцята  — Казка про ялинку  — Смілива мама (альманах «Зелене яблуко») — читає текст

Визнання та нагороди 1999 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — «за заслуги в галузі мистецтва». 2007 — приз за найкращу чоловічу роль на кінофестивалі «Кінотавр» за роль у фільмі «Прості речі» 2007 — премія «Ніка» у номінації «Відкриття року» за роль у фільмі «Прості речі» 2007 — премія кінознавців і кінокритиків «Білий слон» у номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у фільмі «Прості речі» 2007 — премія кінофестивалю «Меридіани Тихого» у номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у фільмі «Прості речі» 2007 — премія кінофестивалю в Карлових Варах у номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у фільмі «Прості речі»