Герман фон дер Літ-Томсен (; 10 березня 1867, Фленсбург — 5 серпня 1942, Берлін) — німецький офіцер, генерал авіації. Один із засновників німецьких ВПС і винищувальної авіації в цілому. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Виходець із сім'ї спадкових фермерів Томсенів. Дід Германа Петер Томсен одружився з Мартою фон дер Літ і об'єднав прізвища, оскільки вона була останньою представницею своєї сім'ї. Предки Марти не були аристократами, хоча існував давній бременський рід з аналогічним прізвищем.

1 жовтня 1887 року вступив в Прусську армію, служив в інженерних частинах. З 1 жовтня 1897 по 20 липня 1900 року навчався у Військовій академії на офіцера Генштабу. З 1 квітня 1901 року служив у Генштабі. З 18 квітня 1903 року — командир роти 2-го ельзаського інженерного батальйону №19. 18 жовтня 1905 року повернувся в Генштаб, з 1907 року відповідав за управління авіацією в Технічному відділі. 8 жовтня 1909 року взяв участь у своєму першому польоті. В 1913 році призначений в Інспекцію військового повітряного і автомобільного транспорту. 17 лютого 1914 року переведений в штаб 2-го залізничного полку.

На початку Першої світової війни короткий час служив у 8-й армії і брав участь в Танненберзькій битві, після чого був переведений на Східний фронт офіцером Генштабу цепеліна Z V. 22 серпня 1914 року Томсен був призначений 1-м офіцером Генштабу 24-го резервного корпусу. Того ж дня цепелін був знищений російськими військами. Учасник боїв на Іпрі і в Карпатах. З 27 березня 1915 року — начальник штабу польової авіації. 10 серпня 1916 року за пропозицією Освальда Бельке створив перші винищувальні ескадрильї. В листопаді 1916 року штаб Томсена був розформований і він очолив штаб нового командувача ВПС Ернста фон Геппнера. Після війни працював в Прусському військовому міністерстві. 11 серпня 1919 року звільнений у відставку.

В 1925-28 роках очолював німецьку військову місію в СРСР, яка займалась таємної підготовкою військових льотчиків. В той же час у Томсена розвинулась хвороба очей і він почав втрачати зір. 1 листопада 1935 року за сприяння Германа Герінга вступив в люфтваффе і очолив відділ військових наук Імперського міністерства авіації. Зрештою Томсен повністю осліп, але залишався на дійсній службі до кінця життя. Помер в курортному готелі і був похований з військовими почестями на Інваліденфрідгоф. Оригінальний надгробок не зберігся, проте в 2000 році на могилі був встановлений новий.

Сім'я Син Томсена Йоахім (1896–1918) був пілотом морської авіації. В червні 1917 року він був збитий над Темзою і потрапив в британський полон, де помер у військовому шпиталі. Похований на німецькому військовому цвинтарі.

Звання

Фанен-юнкер (1 жовтня 1887) Фенріх (18 серпня 1888) Другий лейтенант (16 лютого 1889) Перший лейтенант (16 лютого 1897) Гауптман запасу (17 травня 1902) Гауптман (15 вересня 1904) Майор (20 березня 1911) Оберстлейтенант (22 березня 1916) Оберст (18 серпня 1918) Генерал-майор (1 листопада 1935) Генерал-лейтенант запасу (2 серпня 1937) Генерал-лейтенант (1 березня 1939) Генерал авіації запасу (1 квітня 1939) Генерал авіації (1 серпня 1939)

Нагороди

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу Орден Корони (Пруссія) 4-го класу Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест Орден Залізної Корони 3-го класу (Австро-Угорщина) Орден Меча, лицарський хрест 1-го класу (Швеція) Орден Грифа, почесний хрест Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (1916) Pour le Mérite (8 квітня 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

Вшанування пам'яті На честь Томсена були названі казарми в Штадумі (General-Thomsen-Kaserne). 15 липня 2017 року вони були перейменовані на казарми Південного Тондерна (Südtondern-Kaserne).

Галерея

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Karl Friedrich Hildebrand: Die Generale der deutschen Luftwaffe 1935–1945. Band 2: Habermehl-Nuber. Biblio Verlag, Osnabrück 1991, ISBN 3-7648-1701-1, S. 296 f. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 2: H–O. ISBN 3-7648-2516-2, S. 342–343. Rolf Roeingh: Flieger des Ersten Weltkriegs. Schriftenreihe “Deutsche Fliegerhefte”, Heft 2. Hg. vom Luftwaffenführungsstab. Deutscher Archiv-Verlag, Berlin, 1941, S. 34.