Юрій Олексійович Вели́чко (6 лютого 1917, Бендери, Російська імперия — 2 березня 1986, Одеса) — український радянський актор і режисер. Чоловік актриси Лариси Гринченкоkino-teatr.ru. Біографія. . Народний артист Української РСР (1964).

Біографія Народився року в місті Бендерах (тепер Молдова). Впродовж 1936—1944 років працював у Київському українському драматичному театрі. Одночасно до 1941 року навчався у драматичній студії при цьому театрі у Гната Юри. Протягом 1944–1965 років працював у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Член ВКП(б) з 1949 року.

Протягом 1966–1979 років працював в Одеському російському драматичному театрі імені Андрія Іванова. 1974 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1980 по 1985 рік очолював народний самодіяльний театр Одеського трамвайно-тролейбусного управління.

Помер в Одесі 2 березня 1986 року. Похований в Одесі на Другому Християнському кладовищі.

Творчість

У театрі Виконар ролі

Платон («Платон Кречет» Олександра Корнійчука); Гнат («Безталанна» Івана Карпенка-Карого); Михайло («Земля» за Ольгою Кобилянською); Антон («Весняний потік» Зіновія Прокопенка); Дмитро («Леся» Маргарити Андрієвич); Маріо Арманді («Сеньйор Маріо пише комедію» Альдо Ніколаї); Устим Кармелюк («Устим Кармелюк» Володимира Суходольського); Чацький («Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова); Жадов («Доходне місце» Олександра Островського); Улдіс («Вій, вітерець!» Яніса Райніса); Фердинанд («Мачуха» Оноре де Бальзака); Артур («Овід» за Етель Ліліан Войнич); Олексій («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського); Фердінанд («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера). </div> Поставив вистави «Іспанці» Михайла Лермонтова (1964); «Людина з зірки» Карла Віттлінгера (1965); «Житейське море» Івана Карпенка-Карого (1965).

У кіно

: «Щорс» — боярин на весіллі : «Кривавий світанок» — епізод : «Пошук» — Олексій Олексійович, працівник соцзабезу : «Золотий годинник» — учитель : «Випадок зі слідчої практики» — епізод : «Повість про чекіста» — епізод : «Хвилі Чорного моря» — відпочиваючий : «Овід» — епізод </div>

Відзнаки Народний артист УРСР з 1964 року; Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Примітки

Література

Сулятицький Т. В. Величко Юрій Олексійович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 300;