Василь Федорович Висо́ков (12 жовтня 1892, Вільно, Російська імперія — 25 вересня 1969, Миколаїв, УРСР, СРСР) — радянський театральний актор, режисер, педагог. Народний артист Української РСР (1953). Заслужений артист Української РСР (1947).
Біографія Народився року в місті Вільно (тепер Вільнюс, Литва). 1911 року закінчив Харківську 4-ту гімназію. Впродовж 1911–1912 років навчався у приватній театральній школі Ольги Маслової у Харкові. Вперше вийшов на сцену в 1912 році в складі трупи Миколи Синельникова. 1915 року закінчив юридичний факультет Харківського університету.
З 1915 року працював у театрах Москви, Мінська, Баку, Архангельська, у «Товаристві драматичної трупи», основу якого становили актори київського театру «Соловцова» (1916; Миколаїв, Полтава), в «Театрі актора» (згодом Кримський російський драматичний театр імені Максима Горького, Сімферополь; 1919–1921, 1935–1937); Червонозаводському (1923–1925, Харків), Одеському імені Андрія Іванова (1929–1932). Одночасно викладав у драматичних студіях (серед його учнів був Ісидор Шток).
З 1940 року працював у Миколаївському російському драматичному театрі імені Валерія Чкалова. З початком німецько-радянської війни у складі концертної бригади з обслуговування військових частин і евакошпиталів, створеної з артистів театру та філармонії, був відправлений на передові позиції. Взимку 1941—1942 років працював у місті Орджонікідзе Північно-Осетинської АРСР. З травня 1942 року разом з театром виступав у місті Алапаєвську Свердловської області. 1944 року повернувся до Миколаєва.
25 квітня 1962 року у Миколаївському російському драматичному театрі відбувся його ювілейний вечір, присвячений 70-річчю від дня народження та 50-річчю сценічної діяльності, після якого актор вийшов на пенсію. Продовжив роботу на громадських засадах у Миколаївській народній філармонії, виступав з лекціями. 1967 року був учасником фестивалю самодіяльного мистецтва у Києві. Помер у Миколаєві 25 вересня 1969 року.
Творчість Створив понад 400 сценічних образів. Серед ролейkino-teatr.ru. :
Платон, Лизогуб («Платон Кречет», «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука); Юліан («Любов на світанні» Ярослава Галана); Чацький («Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова); Фердинанд, Шрусбері («Підступність і кохання», «Марія Стюарт» Фрідріха Шиллера); Князь Мишкін («Ідіот» за Федором Достоєвським); Гамлет, Отелло («Гамлет», «Отелло» Вільяма Шекспіра); Гаєв, Вершинін («Вишневий сад», «Три сестри» Антона Чехова); Тартюф («Тартюф» Жана-Батиста Мольєра); Протасов, Каренін («Живий труп», «Анна Кареніна» за Львом Толстим); Карандишев («Безприданниця» Олександра Островського); Забелін («Кремлівські куранти» Миколи Погодіна); Окайомов («Машенька» Олександра Афіногенова); Риварес («Овід» за Етель Ліліан Войнич); Фігаро («Весілля Фігаро» П'єра Бомарше); Анджелло («Анджелло, тиран Падуанський» Віктора Гюго); Барон («На дні» Максима Горького); Цибульський («Після розлуки» братів Тур); лікар («Усіма забутий» Назима Хікмета); Ілля Головін («Ілля Головін» Сергія Михалкова); Часовников («Океан» Олександра Штейна); Яровий («Любов Ярова» Костянтина Треньова); Раєвич («Шторм» Володимира Білль-Білоцерковського). </div> Поставив 52 вистави, зокрема:
«Аристократи» Миколи Погодіна (1935); «Живий труп» Льва Толстого (1940); «За тих хто в морі» Бориса Лавреньова (1946); «Овід» за Етель Ліліан Войнич; «Безприданниця», «Без вини винні», «Остання жертва» Олександра Островського; «Склянка води» Ежена Скріба; «Пігмаліон» Бернарда Шоу; «Марія Тюдор» Віктора Гюґо; «Дама-невидимка» Педро Кальдерона; «Маскарад» Михайла Лермонтова (1948); «Завтра буде нашим» К. Мюфке (1952; за романом Пітера Абрахамса «Стежкою грому»). </div>
Відзнаки Почесна грамота Президії Верховної Ради Осетинської АРСР (1942; за воєнно-шефську роботу); Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Заслужений артист Української РСР з 1947 року; Народний артист Української РСР з 1953 року; Орден Трудового Червоного Прапора (1960).
Примітки
Література
Калашников В. Ф. Високов Василь Федорович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В. — 1995, сторінки 324—325; Калашников В. Ф. Високов Василь Федорович //