Пла́хтіївка — село в Україні, адміністративний центр Плахтіївської сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області. Населення становить 4986 осіб — (2021).

Історія Територія навколо села була заселена в давнину, про що свідчать знахідки залишків двох поселень початку нашої ери. Село засноване 1830 року переселенцями — державними селянами однойменного села Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині — село Успенка).

Станом на 1886 рік у селі, центрі Плахтіївської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2468 особи, налічувалось 420 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», село набуло статусу адміністративного центру Плахтіївської сільської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Саратського району, село увійшло до складу Білгород-Дністровського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила , з яких та .

За переписом населення України 2001 року в селі ..

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 93,89 % російська 5,38 % болгарська 0,27 % румунська 0,25 % вірменська 0,08 %

Особистості Уродженці села: Мандриченко Микола Іванович — радянський, футболіст, нападник, згодом — молдовський та український футбольний тренер. Небога Марія Андріївна — трактористка, ланкова механізованої ланки колгоспу «Родина» села Плахтіївки. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці.

Посилання

Примітки

Джерела Історія міст та сіл України (рос.) Плахтіївка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)