Вілніс Едвінс Бресіс (; 30 січня 1938, місто Єлгава, Латвія — 25 жовтня 2017, Латвія) — латвійський радянський політик, останній голова Ради міністрів Латвійської РСР. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР 11-го скликання (обирався від 128-го виборчого округу в Єлгаві), депутат Сейму кількох скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Життєпис Народився в родині робітника Гедерта Бресіса.

У 1961 році закінчив Латвійську сільськогосподарську академію, здобув освіту агронома.

У 1961 році працював агрономом-насінником опорно-показового радгоспу «Капіні» Дагдського району Латвійської РСР.

З 1961 року перебував на комсомольській роботі: в 1961 році — завідувач організаційного відділу, в 1961—1962 роках — 1-й секретар Дагдського районного комітету ЛКСМ Латвії. Член КПРС з 1962 року.

У 1962—1963 роках — комсомольський організатор (комсорг) Краславського виробничого колгоспно-радгоспного територіального управління Латвійської РСР. У 1963—1964 роках — 1-й секретар Краславського районного комітету ЛКСМ Латвії.

У 1964—1966 роках — слухач Ленінградської Вищої партійної школи.

У 1966—1967 роках — інструктор, заступник завідувача сільськогосподарського відділу ЦК КП Латвії.

У 1967—1970 роках — 1-й секретар Гулбенського районного комітету КП Латвії.

У червні 1970—1973 роках — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Латвії.

У 1973—1984 роках — начальник відділу сільського господарства та харчової промисловості Держплану Латвійської РСР.

У 1984—1985 роках — заступник директора Латвійського науково-дослідного інституту землеробства та економіки сільського господарства.

У 1985 — квітні 1986 року — заступник голови Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР — директор Латвійського науково-дослідного інституту землеробства та економіки сільського господарства.

У квітні 1986 — 25 квітня 1987 року — 1-й заступник голови Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР.

25 квітня 1987 — 6 жовтня 1988 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Латвійської РСР та голова Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР.

6 жовтня 1988 — 7 травня 1990 року — голова Ради міністрів Латвійської РСР.

У 1990—1991 роках — консультант агрофірми «Даугава».

Після розпаду СРСР був депутатом Сейму 5, 8 та 9 скликань спочатку від партії «Saskaņa Latvijai — atdzimšana tautsaimniecībai», а потім — від Селянського союзу Латвії.

Нагороди орден Трьох зірок ІІІ ст. (Латвія) орден Трудового Червоного Прапора (1971) орден «Знак Пошани» (1973) медалі Заслужений працівник сільського господарства Латвійської РСР

Примітки

Джерела

Депутаты Верховного Совета Латвийской ССР 11-го созыва. Рига, 1985