Тоутоваї чатамський (Petroica traversi) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік архіпелагу Чатем.Falla, R.A.,Sibson, R.B. and Turbott, E.G., illustrated by Elaine Power. (1979) The new guide to the birds of New Zealand and outlying islands. Collins, Auckland.
Опис Довжина птаха становить 14-15 см. Самець важить 25 г, самка 22 г. Птах має повністю чорне забарвлення.
Мовою маорі птах називається "какаруя", мовою моріорі- "каруре".
Поширення і екологія В минулому чатамський тоутоваї мешкав на всіх островах архіпелагу Чатем, що розташований в 850 км на схід від нової Зеландії. Сьогодні він мешкає лише на двох невеликих островах цього архіпелагу- на Мангері і Рангатірі.
Цей вид птахів мешкає в залишках рівнинних лісів і чагарниках. Вони повністю комахоїдні; здобич шукають в лісовій підстилці або на низько розташованих гілочках. Гніздяться в дуплах або серед повалених дерев. Віддають перевагу місцям з густою рослинністю і глибоким шаром палого листя.
Розмноження Сезон розмноження триває з кінця жовтня по початок грудня. Зазвичай в кладці два яйця. Інкубація триває 18 днів. Пташенята залишаються в гнізді 23 дні, однак батьки продовжують піклуватися про них, поки вони не досягнуть 65-денного віку, що набагато довше, ніж в інших птахів подібного розміру.
Польові дослідження, проведені в період 1980-1991 років показали, що середня тривалість життя становить близько двох років. Однак «Old Blue», єдина самиця репродуктивного віку, що залишилась в 1980 році і предок всіх існуючих нині чатамських тоутоваї прожила 12 років.
Збереження Зараз існує близько 260 чатамських тоутоваї, однак в 1980 рокі їх існувало всього п'ять, всі на острові Малий Мангер. Їх врятував новозеландський зоозахисник Дон Мертон і служба дикої природи Нової Зеландії. Птахів перевезли на острів Мангер. Мертон вилучав яйця, знесені «Old Blue», а пізніше і іншими самицями, і підкладав їх в гнізда великоголових тоутоваї. Великоголові тоутоваї висиджували яйця і піклувались про пташенят, а самиці чатамських тоутоваї, втративши яйця, відкладали нову кладку.
Оскільки всі існуючі чатамські тоутоваї є потомками однієї самиці, їх генетичне різноманіття впало до мінімуму і вид пережив ефект пляшкового горла. Однак це не викликало проблем, пов'язаних з інбридингом, що дозволило вченим припустити, що чатамські тоутоваї вже проходив через подібну ситуацію, і популяція втратила алелі, які могли б згубно на неї вплинути.
Хоч цей вид і залишається під загрозою зникнення (EN за класифікацією МСОП), його популяція збільшується. В 1981 р. кількість птахів збільшилось до семи, в 1990 р. — до 116, в 1998 р. — до 226, а в 1999 р. — до 254. Навесні 2011 року на острові Рангатіра мешкало 190 чатамських тоутоваї, на острові Мангер — 34.
На островах Чатем реалізуються проекти по відновленню природного середовища і по знищенню інтродукованих хижаків. Це має допомогти рідкісним видам, зокрема чатамському тоутоваї відновити популяцію.
Примітки
Посилання
Black robin BirdLife Species Factsheet
Джерела Attenborough, D. 1998. The Life of Birds. BBC