Нанісник — частина шолома (наголовника), яка захищає голову людини від холодного оружжя, вузька залізна стрічка, яка захищає обличчя від поперечних ударів.

Історія Нанісники з'явилися ще до нашої ери, зокрема були частиною низки давньогрецьких . Були на багатьох східних шоломах, пізніше — на європейських, починаючи з каркасних. Шоломи з нанісником були поширені в Русі та в Західній Азії, у Європі з XIII—XIV століть витісняються заборолами, у деяких країнах їх заміняли маски та напівмаски. У XVI—XVII століттях, коли зменшувалося використання холодного оружжя, у Європі знову починають використовувати шоломи з нанісником. У цей час їхнє значення змінювалося, тому світ переходить до касок.

Використання Призначалися для захисту від не надто сильних ударів, але на відміну від інших засобів захисту, майже не погіршували видимість (через стереоскопію) і не заважали дихати.

Різновиди Нанісники діляться на нерухомі (жорсткі) і рухомі (ковзні).

Нерухомі Прикріплювалися до шолома клепкою або зварюванням, а крім того, могли бути частиною тулії (наголовника), якщо шолом повністю кований. У Європі нанісник був широкої трапецієподібної або прямокутної форми. У Київській державі в XII—XIII століттях зустрічалися шоломи з вигнутими нанісниками з отворами з боків, що служили для кріплення бармиці (ці нанісники сполучені з вирізами навколо очей)Кирпичников А. Н., «Древнерусское оружие. Выпуск 3. Доспех, комплекс боевых средств IX—XIII вв.», Издательство «Наука», 1971.. Нанісник міг бути поєднаний із напівмаскою, але це вже окремий різновид складових захисту лиця.

Рухомі (Відкидні)

Цей різновид мав шарнір, що дозволяє відкидати його вгору, і знаходився на окремому кріпленні, що дозволяло відстібати нанісник. Цей вид був лише в Західній і Центральній Європі та знаходився зазвичай у бацинеті, зрідка у черепнику. І той, і інший шолом були призначені для надягання під горшковий шолом, оскільки задля поліпшення оглядузазвичай так робили після удару спису для переходу в бій на мечах горшковий шолом скидавсядля чого його кріпили ланцюгами до бригантини, а за скрутного становища лицаря просто до поясу, оскільки в цьому випадку на кольчузі він одягав не бригантину, а іншу (коротшу) кольчугу, а то й просто стьобанку (ще одна стьобанку обов'язково надягали під кольчугу для пом'якшення — незалежно від гаманця лицаря), і лицар залишався в бацинеті або в черепникуу ранішу добу лицар, який скинув горшковий шолом, залишався лише в кольчужному капюшоні (під яким був стьобаний чіпець) .

Схожа будова нанісника була всеохопною та дозволяла за наявності бармиці, прикріпленій до нанісника, відстібнути його, щоб він звисав, а з присутністю нанісника, до якого не прикріплена бармиця, відкидали цей нанісник угору. З появою забрал на це ж місце стали кріпити відкидне забрало , що спочатку було схоже на лопату, але потім набув загостреного вигляду, що називається . Причому один і той же шолом міг використовуватися як із нанісником, так із забралом. Зазвичай забрало пристібали для бою, а нанісник — для турніру, бо на турнір продовжували надягати не бацинет із забралом, а врочистий горшковий шолом, прикрашений геральдичними фігурами, під який одягали бацинет із нанісником. Словом спочатку називали не забрало, а відкидний нанісник, забрало ж, що називалося , вважалося різновидом нанісника. Зі зникненням горшкових шоломів зникли й бацинети з подібними нанісниками, а слово стало означати винятково забрало.

Ковзні З'явилися приблизно в XIV столітті в Азії. Ці нанісники можна було підіймати й опускати, частіше вони прикріплювалися за допомогою гвинта. Іноді вони проходили крізь козирокВисковатов А. В., «Историческое описание одежды и вооружения российских войск», ч.1.. Пізніше цей різновид пошириться в Східній, а в XVII столітті — Західній Європі. Зазвичай цей нанісник був вузькою смугою, але в Польщі лопатоподібний розширювався до низу, майже повністю закриваючи обличчя.

Примітки

Загальні посилання

Зауваги