Йоганнес Роберт Вільгельм Гінтерзац (), з 1919 року — Гарун ель Рашид-бей (; 26 травня 1885, Зенфтенберг — 29 березня 1963, Любек) — німецький і османський офіцер, штандартенфюрер СС і оберст вермахту.
Біографія Син шкільного інспектора і євангелічного пастора Вільгельма Гінтерзаца (1855–1937) і його дружини Луїзи, уродженої Ертель (1857–1940). 29 лютого 1905 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни, служив в піхоті. В 1915 році перейшов в авіацію і очолив винищувальну ескадрилью. З квітня 1916 року — інструктор фінських добровольців 3-го армійського корпусу, які після війни стали основою фінської армії. В 1916-17 роках — ад'ютант 21-ї ландверної дивізії. З вересня 1917 року — інструктор німецької військовою місії при Генштабі Османської армії. В 1919 році прийняв іслам і мусульманське ім'я. В тому ж році був звільнений у відставку. В 1920-22 роках — ад'ютант і радник Енвер-паші. З 1923 року — начальник служби безпеки і розслідувань Deutschen Reichswerke AG.
В 1939 році переданий в розпорядження вермахту, радник спеціального штабу зі створення німецько-арабських підрозділів. 24 серпня 1944 року вступив у війська СС, був прийнятий в СС (посвідчення №496 147; вказаний як Вільгельм Гарун ель-Рашид Бей-Гінтерзац) і зарахований в управління А I Головного управління СС, одночасно офіцер зв'язку РСГА при Верховному муфтії Єгипту. Членом НСДАП ніколи не був. З 20 жовтня 1944 року — командир Східнотюрського з'єднання військ СС, одночасно з 3 грудня 1944 року — суддя з'єднання, а з 3 січня 1945 року — начальник командного управління СС «Східнотюркське з'єднання військ СС». 30 квітня 1945 року взятий в полон американськими військами. В квітні 1947 року звільнений.
В 1950-х роках активно займався лозоходством і продажем пристрою Phylax, який начебто покращував загальне благополуччя людей. Дохід від продажу Phylax був настільки великим, що в 1950 році Гарун ель Рашід-бей зміг купити для своєї родини великий дім на колесах, а в 1956 році — квартиру в Любеку, де і прожив решту життя. Окрім цього, він активно відстоював права мусульман в Німеччині. Зокрема, в 1956 році підтримав будівництво мечеті в Мюнхені, а в 1958 році написав листа федеральному президенту Теодору Гойссу, в якому скаржився на те, що в німецьких мусульман немає гідного релігійно-культурного центру. 29 березня 1963 року помер від атеросклерозу. 4 квітня в крематорії любецького цвинтаря Форверкер відбулась поминальна служба з військовими почестями. 11 квітня урна з прахом була похована.
Звання
Фанен-юнкер (28 лютого 1905) Лейтенант (серпень 1906) Оберлейтенант (17 лютого 1914) Гауптман (18 червня 1915) Майор запасу у відставці (1919) Оберст османської армії (1920) Майор до розпорядження (1939) Оберст до розпорядження Штурмбанфюрер СС (24 серпня 1944) Оберштурмбанфюрер СС (1 вересня 1944) Штандартенфюрер СС (жовтень 1944)
Нагороди
Рятувальна медаль (19 травня 1909) Орден Святої Анни (Російська імперія) 2-го ступеня з мечами 1-го ступеня Орден Святого Георгія 3-го і 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Святого Станіслава (Російська імперія) 3-го ступеня 2-го ступеня з мечами 1-го ступеня (10 липня 1914) Залізний хрест 2-го класу (14 вересня 1914) 1-го класу (12 грудня 1915) Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу (7 квітня 1917) Ганзейський Хрест (Гамбург; 28 червня 1917) Медаль Заслуг Червоного Півмісяця (Османська імперія) Галліполійська зірка (Османська імперія; 24 грудня 1917) Срібна медаль «Ліакат» з шаблями і почесною застібкою (Османська імперія) Орден Меджида 2-го класу з мечами (Османська імперія) Нагрудний знак цариці Тамари Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (11 травня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (20 травня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (14 червня 1918) Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Орден Білої троянди (Фінляндія), командорський хрест з мечами — вручений Карлом Маннергеймом. Гамбурзький польовий почесний знак Фландрійський хрест Пам'ятна медаль Світової війни Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами
Бібліографія
Література
Посилання
Сайт, присвячений Гаруну ель Рашид-бею.
Примітки