Герман Шульте-Гойтгаус (; 15 січня 1898, маєток Кляйн Вайссензе, Східна Пруссія — 28 грудня 1979, Берлін) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Представник роду поміщиків.14 жовтня 1914 року вступив 3-й Східно-Прусський гренадерський полк «Король Фрідріх Великий» № 4. Учасник Першої світової війни. 20 січня 1915 року призначений командиром взводу. З середини липня 1915 року — офіцер постачання при штабі полку. В кінці листопада 1917 року призначений батальйонним, а в середині січня 1918 року — полковим ад'ютантом. З початку лютого 1919 року — ад'ютант ліквідаційного бюро свого полку і 3-ї піхотної бригади. 30 квітня 1920 року звільнений у відставку.
15 вересня 1934 року знову вступив в армію. 1 жовтня 1937 року призначений командиром роти в 4-й школі унтер-офіцерів (Потсдам). 26 серпня 1939 року переведений в піхотне училище в Потсдамі. 10 лютого 1940 призначений командиром 1-го батальйону 1-го піхотного полку. Разом зі своєю частиною, що входила до складу 1-ї піхотної дивізії навесні 1940 року брав участь в Французькій кампанії, був поранений. У вересні 1940 року зі своїм батальйоном переведений в Східну Пруссію. 25 листопада 1940 року був переведений в резерв. 1 травня 1941 призначений командиром 25-го розвідувального (мотоциклетного) батальйону 25-ї мотопіхотної дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. В кінці лютого 1942 року здав командування батальйоном і, після короткочасного перебування в резерві, в березні 1942 року направлений в штаб армії «Африка». У тому ж році взяв участь в наступі на Ель-Аламейн. З 17 по 22 вересня 1942 року виконував обов'язки командира 90-ї африканської дивізії. На початку липня 1943 року призначений командиром фузілерного полку дивізії «Велика Німеччина»; був знову поранений, втратив праву руку. Після одужання з кінця березня до середини жовтня 1944 року командував запасною бригадою своєї дивізії. З 20 жовтня 1944 року — командир дивізії «Бранденбург». 10 травня 1945 року взятий в полон союзниками. В 1947 році звільнений.
Сім'я 21 жовтня 1925 року одружився з Шарлоттою Гергардт. В пари народились численні діти.
Звання
Фанен-юнкер-унтерофіцер (14 жовтня 1914) Фенріх (20 січня 1915) Лейтенант без патенту (10 березня 1915; 10 вересня отримав патент) Оберлейтенант запасу (30 квітня 1920) Гауптман (15 вересня 1934) Майор (1 січня 1939) Оберстлейтенант (1 серпня 1940) Оберст (1 квітня 1942) Генерал-майор (1 березня 1945)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (25 травня 1916) 1-го класу (29 серпня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (28 травня 1940) 1-го класу (13 червня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (13 червня 1940) в сріблі (літо 1943) Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі (5 грудня 1941) Лицарський хрест Залізного хреста (23 січня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці» (Королівство Італія) Нарукавна стрічка «Африка»
Література
Hinrich-Boy Christiansen: Mit Hurra gegen die Wand: Erinnerungen eines «Brandenburgers». (eingeschränkte Vorschau bei Google Book Search). Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.
KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
Посилання
Біографія.
Примітки