Ярове́ (до 1945 року — Дюльмень) — село Бессарабської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1234 осіб.

Географія Селом тече Балка Дюльменська.

Назва За переказами, спочатку село хотіли назвати Казаяк, адже місцевість була схожа на лапу гусака (турецькою лапа гусака – казаяк). Але село із такою назвою вже було поряд із Чадир-Лунгою. Тому його назвали Гюльмен, на честь рідного села у Болгарії. В цій місцевості росло багато диких троянд. Знов-таки турецькою троянди – дюлем, тому прижилася й назва Дюльмен. Так з’явилися і досі використовуються дві назви – Гюльмен і Дюльмен.Три назви та одна дитина за рік: як живе село Ярове на Одещині

Історія За даними 1859 року у болгарській колонії Дюльмень Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 867 осіб (452 чоловічої статі та 415 — жіночої), налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, сільська школа, кордон прикордонної охорони.

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Іваново-Болгарської волості мешкало 1469 осіб, налічувалось 208 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2114 особи (1037 чоловічої статі та 1077 — жіночої), з яких 2102 — православної віри.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Тарутинської селищної територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила , з яких та .

За переписом населення України 2001 року в селі .

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокболгарська112691,25 %українська352,84 %російська312,51 %румунська221,78 %вірменська110,89 %гагаузька40,32 %інші50,41 %Усього1234100 %

Примітки

Джерела Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 752 (рос.)