Населення Новгородської області — станом на 2021 рік за даними Росстату налічує 592 415 осіб. Це лише ⅔ від найменшої області України — Чернівецької. За цим показником регіон займає третє місце в Північно-Західному економічному районі та 69-те по Росії. 2007 року в області мешкало 657,6 тис. осіб (293,0 тис. чоловіків і 364,6 тис. жінок). Густота населення — 10,87 осіб/ км², станом на 2021 рік за даними Росстату, що втричі менше ніж в Чернігівській області України, найменш густонаселеній. Демографічна ситуація в регіоні складна — загальне зменшення чисельності, старіння, значний перекіс віково-статевої піраміди в бік літніх жінок. Наприклад, 2010 року в області народилося 7203 особи, померло 12 751 особа. Розселення територією області нерівномірне, найбільш густонаселені промислові райони Великого Новгорода, Боровичів і Старої Русси, найменше — депресивні сільськогосподарські райони півдня і північного сходу. Етнічний склад населення області однорідний, майже поголовно росіяни (95 %), хоча етнічний спектр представлений більш ніж 100 національностями. Відповідна картина в мовному і релігійному полі, населення регіону розмовляє російською і сповідує православну віру. Освіту в регіоні надають 190 закладів дошкільної, 164 середньої, 23 професійної та 2 вищої освіти (Новгородський університет). Нагляд, охорона і профілактика здоров'я в регіоні здійснюється державними закладами структури профільного міністерства. Найпоширеніша причина смертей — серцево-судинні захворювання. За інтегральним показником якості життя область тривалий час займає місця в нижній третині серед усіх регіонів Російської Федерації. Регіон один з лідерів за показниками хуліганства і алкоголізму в країні.

Природний рух

Природний приріст 2017 року був від'ємним -6,8 ‰ (2010 року -8,7 ‰), чисельність населення області зменшилась на 4165 осіб (передостаннє місце серед 83 регіонів Росії). Коефіцієнт смертності 17,1 ‰ (2010 року 20,4 ‰), в області померло 10 470 осіб ; коефіцієнт народжуваності — 10,3 ‰ (2010 року 11,3 ‰), в області народилось 6300 осіб . Сумарний коефіцієнт народжуваності (фертильності) 2017 року становив 1,61 дитини на 1 жінку за її життя . 2017 року в регіоні на 100 пологів припадало 59 абортів . Загальний спад чисельності населення 2017 року склав 5,2 ‰ , тобто 3,2 тис. мешканців за рік; серед міського населення цей показник трохи вищий 5,3 ‰ , ніж серед сільського 4,9 ‰ .

Демографічна ситуація в регіоні є характерною для слов'янської складової народонаселення Російської Федерації та територій її первісного розселення — загальне зменшення чисельності (від'ємний приріст, спад), старіння, незначне зростання слабких показників очікуваної тривалості життя — 65 років (зі значним розривом для жінок і чоловіків, для міських і сільських мешканців, на користь перших), через що значне перевищення показників смертності над народжуваністю (вдвічі) та подальше зростання, значний перекіс віково-статевої піраміди в бік літніх жінок. Зовнішні міграційні потоки не перекриваються притоком людей з інших регіонів країни та з-за кордону. Внутрішні регіональні міграції, з сел до міст, призводять до відмирання малонаселених пунктів, зняття їх з обліку, знелюднення окремих територій. В цілому по області скорочення населення за 20 років самостійності Росії, з 1989 по 2010 рік, склало 15,7 %, деякі райони обезлюдніли набагато більше: Поддорський — 28,4 %, Дем'янський — 23,5 %, Маловішерський — 23 %.

+ Основні демографічні показники Показник 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 Народжуваність (‰) 12,0 13,2 14,4 14,7 12,2 7,9 8,1 9,8 11,8 11,9 Смертність (‰) 11,4 12,9 14,2 14,9 14,1 19,7 20,9 21,5 17,3 17,5 Природний приріст (‰) 0,6 0,3 0,2 −0,2 −1,9 −11,8 −10,7 −13,2 −8,8 −5,5 Очікувана тривалість життя (роки) 67,6 62,0 62,8 61,7 65,0 Чисельність 721 471 721 620 721 800 737 000 753 369 739 368 718 565 674 071 634 111 618 703 596 508

Вікова структура У віковій структурі населення області за 2017 рік дітей віком до 16 років 17,4 % , дорослих — 53,5 %, людей похилого віку старше за 65 років — 29,1 % . Статеве співвідношення зі значним переважанням жінок — 55 % (майже повна відсутність чоловіків дуже похилого віку), чоловіків лише 45 % (гірше ситуація по Росії лише в Івановській та Ярославській областях). Середній вік населення області 41,5 років . У цілому Новгородщина як північно-західний регіон пройшла стадію демографічного переходу раніше за поволзькі та південні регіони Росії. Згідно перепису 1970 року частка дітей становила менше ¼, похилого віку — менше 1/5; згідно перепису 2001 року, дітей менше 1/5, похилого віку — ¼ від загального населення регіону.

Шлюбність — розлучуваність Станом на 2017 рік, у Новгородській області коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнював 7,3 ‰ ; розлучуваності — 4,6 ‰ ; індекс розлучуваності — 60,8 розлучень на 100 укладених шлюбів . За останнє десятиліття тенденція незначного збільшення показника як шлюбності, так і розлучуваності. Станом на 2010 рік, середній розмір домогосподарств — 2,35 особи (передостаннє місце серед регіонів Росії). За цим показником регіон серед антилідерів впродовж останніх десятиліть. Особливо велика кількість одиноких людей у сільській місцевості, переважно літнього віку; в абсолютному виразі домогосподарства з одної особи лідирують, у містах вони трохи поступаються домогосподарствам з двох осіб (серед яких частка неповних сімей з дитиною дорівнює 1/5). Кількість неповних сімей — 35,3 % від загального числа . Кількість дітей народжених поза шлюбом — 22,8 % .

Розселення Розселення територією області нерівномірне, найбільш густонаселені промислові райони Великого Новгорода (~60 осіб/км² з Великим Новгородом і 14 осіб/км² без, Боровичів (20 осіб/км²), Старої Русси (13 осіб/км²), найменше — депресивні сільськогосподарські райони півдня (Поддорський, Марьовський і Холмський) та північного сходу (Мошенський, Любитинський) — від 1 до 2 осіб на км². При населенні співставним з населенням Чорногорії (площа якої в 4 рази менша), заселеність території області на рівні пустельних Туркменістану й Чаду, трохи вища за середньоросійський показник. За співставних площ і природних умов Новгородщини і Латвії, населеність останньої втричі більша. Загалом територія Новгородської області відноситься до районів Росії зі сприятливими природними умовами проживання, відсутністю екстремальних проявів погодних умов, повною водозабезпеченністю. Загальний тип розселення — ареальний і гніздовий лісогосподарсько-сільськогосподарський з вкрапленням промислових центрів тяжіння. Села і присілки здебільшого розташовані уздовж річок, на берегах озер. Розміщення пунктів переважно стрічкове. Забудова сільських населених пунктів за Радянського Союзу залишалась дерев'яною, лише в центральних садибах колгоспів і робітничих селищ зводились нові цегельні будинки.

Урбанізація

В області налічується 10 населених пунктів зі статусом міста і 11 селищ міського типу. Рівень урбанізованості Новгородської області — 72,01 % . Більше половини міського населення області у 2000-х роках мешкало у великих містах (населення більше 100 тис. осіб), кожен сьомий — у середніх (населення від 50 до 100 тис. осіб), майже кожен третій — у малих (населення до 50 тис. осіб), кожен восьмий — у селищах міського типу. Більше ⅔ сільського населення мешкає у малих сільських населених пунктах (менше 50 осіб).

Згідно даних перепису 1959 року на середину XX століття співвідношення міського (281 тис. осіб) до сільського населення (455 тис. осіб) в області становило 38 : 62, рівнь урбанізації — 38 %. Головні міста області — Великий Новгород і Стара Русса виникли тисячу років тому на торговому шляху «з варяг до греків», інші — набагато пізніше, у зв'язку з промисловим розвитком краю в XIX столітті. На початку XX століття в містах і містечках мешкало менше 10 % населення краю. Урбанізація різко пришвидшилась у повоєнні радянські часи, населення обласного центру зросло з 50 до майже 230 тис. мешканців, до 2010-х років у Новгороді вже проживала третина населення регіону. Смт в області масово утворювались на місці колишніх сел поблизу розробки корисних копалин (Зарубіно, Комарово, Тьосовський, Тьосово-Нетільський), новозведених промислових підприємств (Чудово, Пестово, Окуловка, Парфіно, Пролетарій).

Легенда карти (населені пункти за чисельністю населення): Великий Новгород — обласний центр; Стара Русса — від 20 до 50 тис. осіб; Чудово — від 10 до 20 тис. осіб; Панковка — від 5 до 10 тис. осіб; Шимськ — від 1 до 5 тис. осіб; Вибиті — від 500 до 1000 осіб.

+ Міста Новгородської області Місто Район/округ Населення Заснування Статус Герб Попередні назви Боровичі Боровицький район 48 858 XV століття 1770 Валдай Валдайський район 13 800 1495 1770 Великий Новгород Великий Новгород 225 019 859 859 до 1999 року Новгород Мала Вішера Маловішерський район 10 161 1843 1921 Окуловка Окуловський район 9510 1851 1965 Пестово Пестовський район 14 842 1918 1965 Сольці Солецький район 8336 1390 1914 Стара Русса Старорусський район 27 377 1167 1167 Руса Холм Холмський район 3344 1144 1777 Чудово Чудовський район 13 764 XVI століття 1937

Статус міста в минулому мали Дем'янськ (з 1824 по 1927) та Крестці (з 1776 по 4 січня 1926 року). Нині перебувають в статусі селища міського типу.

+ Селища міського типу Новгородської області Місто Район/округ Населення Заснування Статус Герб Попередні назви Дем'янськ Дем'янський район 4148 1406 1960 Крестці Крестецький район 7249 1393 1938 Кулотино Окуловський район 2275 1495 1928 Любитино Любитинський район 2312 1581 1965 до 1931 року Бєлоє Неболчі Любитинський район 1920 1564 1962 Егор'євський, Неболоцький Панковка Новгородський район 9749 1412 1977 Мостищі Парфіно Парфінський район 6258 1495 1938 Парфеєво Пролетарій Новгородський район 4500 1931 Угловка Окуловський район 2173 1495 1938 Хвойна Хвойнинський район 5559 1927 1935 Шимськ Шимський район 3484 1878 1981

Колишні селища міського типу, що змінили свій статус Анциферово — смт від 1962 року, 1998 року перетворене на село. Велика Вішера — смт від 1938 року, 2009 року перетворене на село. Вельгія — смт від 1932 року. Включений до складу міста Боровичі 1966 року. Волховський — смт від 1975 року, 2004 року включене до складу міста Великий Новгород. Грузино — смт від 1938 року, 1950 року перетворене на село. Зарубіно — смт від 1939 року, 2004 року перетворене на село. Імені Комінтерну — смт від 1938 року, скасоване 1949 року. Комарово — смт від 1943 року, 1998 року перетворене на село. Краснофарфорний — смт від 1938 року, 2009 року перетворене на село. Кречевиці — смт від 1935 року, 2004 року включене до складу міста Великий Новгород. Личкове — смт від 1962 року, 1999 року перетворене на село. Окуловка — смт від 1928 року, 1965 року перетворене на місто. Парахіно-Поддуб'є — смт від 1928 року, 1964 року включене до складу міста Окуловка. Пестово — смт від 1927 року, 1965 року перетворене на місто. Песь — смт від 1962 року, 1999 року перетворене на село. Тьосово-Нетільський — смт від 1939 року, 2009 року перетворене на село. Тьосовський — смт від 1959 року, 2009 року перетворене на село. Чудово — смт від 1928 року, 1937 року перетворене на місто.

Історичні населені пункти Історичні поселення Російської Федерації, що виникли на місці сільських поселень: IX—XI століть — Великий Новгород, Наволок, Волок; X—XI століть — Боровичі, Валдай, Медведь, Сольці, Стара Русса, Холм, Яжелбиці, Дем'янськ; XVI століття — Мошенське, Любитіно, Передки; XVIII століття — Кончансько-Суворовське, Опеченський Посад, Крестці; XIX—XX століть — Кулотіно.

Міграції