Гна́т Васи́льович Михайличе́нко (літературний псевдонім Ігна́тій Миха́йлич; , Миропілля, Суджанський повіт, курська губернія, Російська імперія — , Київ, Київська губернія) — український письменник і політичний діяч, член Центральної Ради.
Біографія Народився рокуДата народження — згідно з записом про народження і хрещення у метричній книзі церкви села Миропілля (Державний архів Сумської області. Ф. 1186. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 127зв–128.)У низці джерел наводиться помилкова дата народження — року. в селянській родині в селі Студенок Суджанського повіту Курської губернії, нині у складі села Миропілля Сумського району Сумської області.
Навчався в 1908—1912 роках у Харківському хліборобському училищі, звідки за зв'язки з есерами його перевели до Московського хліборобського училища. Живучи в Москві, надалі навчався в університеті Шанявського. Уже 1914 року Михайличенка мобілізовано до армії, з фронту втік, перебував на нелегальному становищі. Уже 1916 року за належність до харківської організації лівих есерів військовий суд засудив його до шести років каторги (яку замінили на заслання) і довічного поселення в Сибіру. Кару відбував у с. Тулуп'єму Нижньоудинського повіту Іркутської губернії.
Після Лютневої революції 1917 року повернувся в Україну. Був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Від лютого до квітня 1919 року входив до колегії Київської ГубЧК.
Очолював з 12 травня по 3 липня 1919 року Народний комісаріат освіти УСРР.Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917–1943 рр.). — К. : Видавець Ешке О. М., 2002. — С. 131—132. —
Співредактор (разом із Михайлем Семенком) першого числа літературно-мистецького тижневика «Мистецтва».
У травні-липні 1919 року воював на Західному фронті. Коли наприкінці серпня 1919 року війська Добровольчої армії зайняли Київ, перейшов на підпільне становище. Уже року Михайличенка заарештувала, разом із Василем Чумаком, денікінська контррозвідка за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині, відтак Михайличенка розстріляв конвой під час спроби втечіПредупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.. Після того як у грудні в Києві встановлено радянську владу, в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, ЧумакЖертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета: газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. . Поховано Михайличенка 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносовського садка (нині парк Вічної Слави, поховання зруйновано 1933 року внаслідок зсуву ґрунту).
Творчість Писав вірші з 1911 року, прозу з 1915 року. Автор «Блакитного роману» (Харків, 1921) — одного з найтаємничіших творів в українській літературі. Надзвичайна крайня ліричність, символічний динамізм стали предтечею для всіх експериментів в українській поезії в прозі в XX столітті. Також є автором повісти «Історія одного замаху (Історична повість з життя українських революціонерів до революції)» (Одеса, 1918), збірки «Новелі» (Харків, 1922), віршів. З передмовою і за редакцією Михайличенка вийшла посмертна збірка оповідань Андрія Заливчого «З літ дитинства» (Київ, 1919).
В Україні біографію та творчість поета досліджував сумський краєзнавець і журналіст Геннадій Петров (1936—1996). Йому вдалося встановити точну дату й місце народження Михайличенка.
Увічнення пам'яті У 1928–1938 роках вулиця Пилипа Орлика в Києві називалася на честь Гната Михайличенка.
Примітки
Посилання В справі дати смерти В. Чумака і Г. Михайличенка // Плужанин. — 1926. — № 12 (15). — грудень. — С. 2–3. Ген. Брат. Андрій Заливчий (некролог) // Боротьба: орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1918. — Ч. 56. — 26 грудня (13 декабря ст. ст.). — Ігнатій Михайлич Андрієві Заливчому (Згадки і вражіння) // Боротьба: орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1919. — Ч. 13 (70). — 23 лютого (10 февраля ст. ст.). — Ігнатій Михайлич Місто // Мистецтво: літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 15–16. Ігнатій Михайлич Той, чиє життя було твором мистецтва // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 24–25. Марик Ю. Наші жертви // Всесвіт. — 1927. — № 52. — 25 грудня. — С. 13.
Михайличенко Гнат Блакитний роман. — : Всеукр. держ. вид-во, 1921. — 51 с.
Михайличенко Гнат (Ігнатій Михайлич) Художні твори / впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. нарисом В. Гадзінський; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. — [Б. м.] : Держ. вид-во України, 1929. — 296 с. Михайличенко Гнат. Пролетарське мистецтво // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень.. — С. 27–29. Михайличенко Гнат Старчиха. Крик // Плужанин. — 1926. — № 11 (14). — листопад. — С. 14–15. Приходько А. Гнат Михайличенко // Червоний шлях. — 1929. — № 2 (71). — лютий. — С. 152–157. Михайличенко Г. Художні твори / Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич); Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич); впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. Нарисом В. Гадзінський ; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1929. — 296 с. Михайличенко Г. Блакитний роман / Гнат Михайличенко. — Харків : Всеукр. держ. вид-во, 1921. — 51 с.
Джерела Концептосфера творчого світу «перших хоробрих» (Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний, Гнат Михайличенко, Андрій Заливчий): Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.01 / Марчак Тетяна Андріївна; Київський університет імені Бориса Грінченка. — : Б/в, 2016. — 22 с. Марчак Т. А. Естетичне новаторство прози Гната Михайличенка та Андрія Заливчого // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. Вип. 31. — Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2012. — С. 285–288. Михайличенко Гнат Вступне слово. У кн. : Заливчий Андрій З літ дитинства: новелі / з портр. автора і вступ. словом Гната Михайличенко. — : Вид. Укр. Партії Соціялістів-Революціонерів; Друк. І. М. Кушнерева та Спілки, 1919. — Михайличенко Гнат Маленька Докійка (Різдвяна новела) // Ad Fontes! До першоджерел! / упоряд. В. В. Яременко. — : Молодь, 2004. — С. 181–189. — Олійник Ф. Чотирі постаті. (З приводу роковин смерти А. Заливчого, Г. Михайличенка, В. Чумака й В. Елана) // Зоря. — 1926. — № 24. — грудень. — С. 23–25. Органи державної безпеки Київщини у фотографіях та документах (1919–1991) / автор-упор. О. І. Шевченко. — : Дон-97, 2004. — С. 22. — Проценко Л. А. Київський некрополь: путівник-довідник. — : Український письменник, 1994. — 334 с. — Самусь Микола Троє… Василь Чумак, Андрій Заливчий, Гнат Михайличенко: критико-біографічні нотатки. — : Книгоспілка, 1928. — — (Критика й теорія літератури / за ред. В. Юринця). Юренко О. П. Михайличенко Гнат Васильович // Яловий Мих. Перші хоробрі // Червоний шлях. — 1923. — Ч. 9. — С. 111–119. Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. — : РОСПЭН, 2008.
Література
Цибаньова-Стеценко О. Промінь забутої слави. Гнат Михайличенко / О. Цибаньова-Стеценко. — Київ : Київський міжнародний ун-т, 2004. — Ч. 1. — 342 с. : іл. Цибаньова-Стеценко О. Промінь забутої слави (Гнат Михайличенко) / О. Цибаньова-Стеценко. — Київ : Київський міжнародний ун-т, 2006. — Ч. 2. — 299 с. : іл.