Сальса () — це парний кубинський танець африканського походження, який входить у програму сучасних латиноамериканських танців.
Історія В 1928 році кубинець Ігнасіо Пінейро вимовив слова «Ечалє сальсіта!» («Додамо вогнику!») і зробив їх назвою своєї нової пісні. Незабаром ця фраза трансформувалася просто в «сальсу», а однойменний танець став неймовірно популярним.
До початку 1970-х словом «сальса» позначали суміш всіляких латиноамериканських стилів і ритмів, включаючи гуарачу, ча-ча-ча, пачангу, румбу, мамбу й багато інших. Просте слово, що запам'ятовується, стало товарним знаком латиноамериканської танцювальної музики. Пізніше, слідом за музикою з'явився й танець.
Сальса містить у собі елементи різних танців і стилів країн Карибського басейну (Куба, Пуерто-Рико, Гаїті, Домініканська Республіка) і країн, що примикають до них, Центральної й Південної Америки (Мексика, Венесуела, Колумбія). Деякі рухи сальси запозичені з традиційних танців, інші є специфічними.
Характер сальси виявляється в її основному кроці. Він виникає за рахунок нерухомості верхньої частини тіла й переносу акценту на ноги й талію. Рухи ніг украй важливі, тому що вони задають характерний для сальси рух стегон.
В Україні В Україні сальсу виконують на сальсатеках, вечірках open-air в парках на площах або прямо на алеях проспекту. Сальсу можна танцювати незалежно від віку, танцювального досвіду та фізичної підготовки.
Щороку в Україні проходять різноманітні сальса-фестивалі, зокрема на початку березня проходить Kyiv Dance Festival, який є одним з найбільших у Європі.
Стилі Сучасна (2020-ті) сальса поділяється на 2 основних види, які в свою чергу мають достатньо відомі підвиди: «Кругова» сальса, підвидами якої є: кубинська сальса (інакше касіно); колумбійська сальса; домініканська або венесуельська сальса. «Лінійна» сальса (інакше Cross-body style salsa), стилями якої є Лос-Анджелес, Лондон, Нью-Йорк, Пуерто-Рико тощо. В Україні розвинув сальса-касино, етнічний кубинець, Рейнальдо Пауел, який емігрував в Україну в момент розвалу радянського союзу на початку 1990-х. З його розповідей, історія Сальси і стилів виглядає наступним чином. Осередком народження — є саме Куба, де, дійсно, в районі 1970-х, сформувалися класичні рухи «кругової» сальси. Спочатку народилася музика і ритм сальси, потім під неї народилися рухи. Кругова — побудована на основі «кубинського кроку» (відступ однієї ноги назад, другою ногою широкий крок в сторону через звільнене місце відступу, і назад; такий рух змушував прокручуватися в крайніх положеннях, і разом з відступами створював об'ємний рух в площині). Основою формування були декілька старих африканських танців-рухів, що були завезені під час работоргівлі (мамбо, румба, пачанга інше). Ця африканська традиція — основа Сальси. Але, на відміну від давніх літ работоргівлі, до демократичних післявоєнних (2-га світова, і вплив США, до періоду соціалістичної революції Кастро 1959р) літ, танець позбавився важких робітничих наративів, і набув молодого швидкого ритму. Це танець молоді. Саме в багатьох «касино» — розважальних клубів на набережній Гавани (не плутати з казино — грально-азартними закладами), в ритмі молоді і розваг, формувався цей танець. Термін «сальса» використовувався менше чим термін «касино».
Куба формувала танець, але на світове розповсюдження терміну вплинули не вони, бо потрапили під ізоляцію (революція, соціалізм, блокада). Сусідні острови/держав басейну зі схожою історією і традиціями работоргівлі (Домінікана, Пуерто-Рико), також мали розвиток африканського танцю під мелодію і ритм музики сальси, але рухи «кругові» були для їхньої моторики важкими, і вони спростили танець до лінійного, кроки вперед-назад, або «класичний крок сальси». В цілому, це зменшило темперамент і виглядало на думку палкого кубинця «недостатньо мужньо» (використовуєм толерантний термін). Власне, тут обточувався стиль «сон», характерний для дорослого спокійного покоління. Так от, будучи в вільному стані, пуерториканці масово мігрували на континент, і мали велику діаспору в США. Точка розселення — Нью-Йорк. З ним туди прийшла ця культура танцю, і головне, термін «Сальса». Сальса сподобалася континентальному населенню, самі пуерториканці масово використовували цю цікавість, утворювали музикально-танцювально ансамблі, і займалися зароблянням грошей далеко за межами Нью-Йорку. Найсміливіший крок — Японія, звідти Азія, і, як не дивно, навіть Індія. Так світ познайомився і прийняв цей цікавий рухливий танець, і сам термін сальса.
Після першої хвилі розповсюдження, відбулась модифікація континентальної сальса. Три брати колумбійці, які на той момент жили в Лос-Анджелесі, на черговому паті продемонстрували своє бачення Сальси. Вони додали етнічного колориту, розігнавши сальсу до шаленої швидкості, додали навіть акробатику. Все для видовища. З одним з братів спілкувався Рейнальдо Пауел (батько сальса в Україні), і вони сперечалися, чиє сальса краще, причому, кожний запевняв, що краще у суперника. Сальса Лос-Анджелес набула характерних динамічно-акробатичних рис. Важкуватих, для пересічного жителя, що стримало розвиток саме цього напрямку.
Цікаво, але оригінальну сальсу саме Колумбії, Рейнальдо Пауел охарактеризував як скажено швидку. В її основі етнічні елементи, характерні для Колумбії.
Класичну касино-сальса світ почав бачити в 1990-х, коли з розвалом радянського союзу став можливий виїзд громадян Куби. Тоді вони вперше побачили свій танець, свій термін, свою музику у світі і були здивовані розповсюдженню. Вони показали свою об'ємну запальну традицію, а світ отримав потужну ін'єкцію талановитих активних енергійних людей з генами сальси.
Галерея
Примітки
Посилання проходить щороку в Києві на початку березня та є найбільшим фестивалем в Україні Сальса: музика і танець Кубинська музика і сальса Сальса в Одесі