Антигітлерівська коаліція, також відомі як союзники, альянтиАльянти // УСЕ (; ), офіційно Об'єднані нації (United Nations) з 1942 року — воєнно-політичне об'єднання держав, які під час Другої світової війни воювали проти нацистської Німеччини, Італії, Японії та їхніх сателітів, союзників і спільно воюючих.
Опис Антигітлерівська коаліція виникла внаслідок гітлерівського нападу на Польщу 1 вересня 1939 року. Велика Британія і Французька республіка в ультимативній формі зажадали від Третього Рейху припинити агресію і, не отримавши відповіді, 3 вересня оголосили їй війну. Так склалася перша Антигітлерівська коаліція.
У травні — червні 1940 року гітлерівський вермахт розгромив британо-французький блок. 22 червня в результаті Французької кампанії Французька республіка капітулювала і ухвалила так зване Комп'єнське перемир'я з Німеччиною; Велика Британія продовжувала воювати. Її союзниками залишилися тільки емігрантські уряди окупованих Гітлером країн, що знайшли притулок у Лондоні (польський, чехословацький, югославський). Як військовий союз Антигітлерівська коаліція перестала існувати.
23 квітня 1940 року на засіданні Верховної ради за участю Невілла Чемберлена та Поля Рейно британський прем'єр повідомив, що негативна позиція Туреччини унеможливлює завдання ударів по території СРСР у найближчому майбутньому. Обґрунтовуючи свою думку, Невілл Чемберлен підкреслив, що для такої операції необхідно використовувати повітряний простір Туреччини або Ірану. Проте генерал Максим Вейган пропонував бомбардувати нафтові райони Кавказу. Першого удару по нафтових районах СРСР планували завдати наприкінці червня 1940 року. Керівництво Франції надавало операції «Кавказька нафта» настільки великого значення, що, попри введення німецьких військ у Данію та Норвегію, прем'єр-міністр Поль Рейно надав військовим структурам наказ про дводенну готовність до нападу на Баку.
Однак союзники не встигли реалізувати план «Кавказька нафта»: 8 червня 1940 року фашистські війська увійшли до Парижа.
Напад нацистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року докорінно змінив ситуацію. 12 липня 1941 року в Москві укладено британо-радянську угоду про спільні дії у війні проти Третього Рейху. Утворилася друга Антигітлерівська коаліція. , і Антигітлерівська коаліція поповнилася новими членами. Юридичне оформлення Антигітлерівської коаліції завершилося підписанням 1 січня 1942 року у Вашингтоні Декларації 26 держав, які вважалися членами військового союзу. Проте фактично з гітлерівським блоком воювали тільки Велика Британія з домініонами, СРСР і США.
Антигітлерівській коаліції належить історична заслуга в розгромі агресорів, які розв'язали війну з метою встановлення свого світового панування. Найбільший тягар боротьби проти гітлерівської Німеччини припав на Радянський Союз. США до 1944 року основну масу своїх чинних збройних сил спрямовували проти Японії. СРСР вступив у війну з Японською імперією через три місяці після підписання акта капітуляції Німеччини, почавши Маньчжурську операцію.
Загальновизнаною політичною програмою другої Антигітлерівської коаліції була Атлантична хартія від 14 серпня 1941 року, запропонована президентом США Франкліном Рузвельтом. Продовженням Антигітлерівської коаліції у повоєнний час стало створення Організації Об'єднаних Націй.
Учасники Антигітлерівської коаліції
Після німецько-радянського вторгнення до Польщі Польська республіка: 1 вересня 1939 року : 3 вересня 1939 року Французька республіка: 3 вересня 1939 року : 3 вересня 1939 року : 3 вересня 1939 року : 4 вересня 1939 року Південно-Африканський Союз: 6 вересня 1939 року Канада: 10 вересня 1939 року
Після початку Другої світової війни : 9 квітня 1940 року : 10 травня 1940 року : 10 травня 1940 року : 10 травня 1940 року Чехословацька республіка:18 липня 1940 року Грецьке королівство: 28 жовтня 1940 року Королівство Югославія: 6 квітня 1941 року
Після вторгнення в СРСР
СРСР: 22 червня 1941 року Тувинська Народна Республіка: 25 червня 1941 року (увійшла до складу СРСР у 1944 році) Монгольська Народна Республіка: 9 серпня 1941 року
Після атаки на Перл-Гарбор
: 7 грудня 1941 року США: 8 грудня 1941 року, разом із: Філіппіни Коста-Рика: 8 грудня 1941 року : 8 грудня 1941 року : 8 грудня 1941 року : 8 грудня 1941 року : 8 грудня 1941 року : 8 грудня 1941 року Республіка Китай: 9 грудня 1941 року (у стані війни з Японською Імперією з 1937 року) : 9 грудня 1941 року : 9 грудня 1941 року
Після Декларації Об'єднаних Націй
: 22 травня 1942 року : 22 серпня 1942 року Ефіопська імперія: 14 грудня 1942 року (раніше окупована Королівством Італія) Іракське королівство: 17 січня 1943 року (окуповано Союзниками в 1941 році) : 7 квітня 1943 року : 26 липня 1943 року : 9 вересня 1943 року (окупований Союзниками в 1941 році) Демократична Федеративна Югославія: 1 грудня 1943 рокуДемократична Федеративна Югославія була заснована 29 листопада 1943 югославськими партизанами : 27 січня 1944 року : 12 лютого 1944 року
Після Білоруської та Нормандської операцій
Румунське королівство: 23 серпня 1944 року (раніше член Осі) Царство Болгарія: 8 вересня 1944 року (раніше член Осі) : 15 вересня 1944 року (3 березня 1945 року; колишня сторона, що воювала спільно з Німеччиною у війні-продовженні. 3 березня 1945 року Фінляндія заднім числом оголосила війну Німеччині з 15 вересня 1944 року) : 21 вересня 1944 року Демократичний уряд Албанії: 26 жовтня 1944 року (раніше окупована Королівством Італія) Бахавалпур 2 лютого 1945 року : 2 лютого 1945 року : 7 лютого 1945 року : 15 лютого 1945 року : 15 лютого 1945 року : 23 лютого 1945 року : 27 лютого 1945 року : 1 березня 1945 року : 27 березня 1945 рокуDecree 6945/45 : 11 квітня 1945 року оголосило війну Японії Італія: 14 липня 1945 року Королівство Італія офіційно оголосило війну Японії
Країни, що воювали разом — після Московського перемир'я у вересні 1944 Фінляндія воювала на боці союзників проти сил Осі до квітня 1945 року в Лапландській війні. — 8 вересня 1943 року Італія підписала перемир'я в Кассіблі із Союзниками, закінчивши війну Італії із Союзниками та припинивши участь Італії в Осі. Очікуючи негайної помсти з боку Німеччини, Віктор Еммануїл III та італійський уряд переїхали на південь Італії під контролем Союзників. Німеччина розцінила дії італійського уряду як акт зради і німецькі війська негайно окупували всі італійські території поза контролем Союзників.
Див. також Країни Осі
Примітки
Джерела та література Коваль В. С. Антигітлерівська коаліція // Коваль В. С. Антигітлерівська коаліція // Покровська І. С. Антигітлерівська коаліція // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
Посилання В. І. Євінтов. Антигітлерівська коаліція // Changing Alliances In the International Arena The Atlantic Conference: Resolution of September 24, 1941 Сотні тисяч українців боролися проти збройних сил держав «осі» у складі армій союзників на тихоокеанському, північноафриканському та західноєвропейському театрах бойових дій // Голос України. — 13 травня 2025.